Справа № 466/5291/26
пр.№ 2/464/3333/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.10.2026 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Теслюка Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в :
представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. 15.06.2026 звернувся в Шевченківський районний суд м.Львова із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1769200 від 27.01.2020 в розмірі 19 591,24 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1769200, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти в розмірі 8 000 грн. Відповідачка зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Однак, зобов`язань за кредитним договором належним чином відповідачка ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 19 591,24 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 760 грн, заборгованість за відсотками - 7 701,64 грн, заборгованість за комісією - 560 грн, заборгованість за штрафом/пенею - 3 569,60 грн. Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 10.12.2020 укладено договір відступлення прав вимоги №55-МЛ, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та набув права грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1769200 від 27.01.2020. Добровільно відповідачка кредитну заборгованість не погашає, а тому просить стягнути з неї на користь позивача суму зазначеної заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 16.06.2026 позовну заяву передано для розгляду за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.
Ухвалою від 21.07.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Окрім цього, задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію по банківській картці № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .
На адресу суду 23.07.2026 від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання позовні вимоги заперечила з огляду на таке. Позивачем не надано належних, допустимих та первинних доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору, ідентифікації особи позичальника та реального перерахування грошових коштів на її рахунок на момент подання позову. Також, позивачем безпідставно та всупереч чинному законодавству нараховано штрафні санкції та договірні відсотки поза межами строку дії договору, а також пропущено загальний строк позовної давності. Позивач стверджує, що електронний договір підписано одноразовим СМС ідентифікатором, проте у переліку додатків до позовної заяви повністю відсутня копія паспорта відповідачки чи картки платника податків, яка б підтверджувала її особисту ідентифікацію при створенні кабінету. Позивач не надав належних доказів (офіційної довідки мобільного оператора), що номер телефону НОМЕР_2 станом на січень 2020 року належав відповідачці. Зазначила, що подання позову без первинного фінансового підтвердження перерахованих коштів та намагання покласти обов`язок збору доказів на суд свідчить про необґрунтованість позовних вимог на момент ініціювання судового процесу. Додана позивачем копія претензії про погашення заборгованості направлялася позивачем на сторонню адресу, яка не є місцем моєї реєстрації чи проживання. Позивачем також було порушено вимоги ст. 1082 ЦК України щодо обов`язкового повідомлення боржника про відступлення права вимоги. З Анкети-заяви вбачається, що строк кредиту становив 7 днів, а дата повернення - 03.02.2020. Позивач нараховував відсотки «хвилями» протягом 2023-2025 років. Вважає, що нарахування понад 11 000 грн відсотків поза межами 7 днів договору є незаконним. Заявлені витрати на адвоката АО «Апологет» є неспівмірними, оскільки позов є шаблонним, а представник позивача просить розглядати справу без його участі. Окрім цього, заявила про застосування позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язання сплив 03.02.2020, позов підписано лише у квітні 2026 року. Попри відновлення строків з 04.09.2025 за Законом № 4434-IX, загальний трирічний строк для звернення до суду з належними доказами повністю минув, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Від представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка М.І. 07.09.2026 надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив таке. Для отримання кредитних коштів від ТОВ «Мілоан» відповідачка здійснила реєстрацію на сайті товариства, вказавши свої персональні дані, заповнила Анкету-заявку на кредит № 1769200, зазначивши основні умови кредитування, свій РНОКПП, паспортні дані, свій номер мобільного телефону, номер карткового рахунку для переказу кредитних кошті та інші персональні дані, що є підтвердженням особи. У анкеті-заяві наявні усі деталі укладення договору, у тому числі процес оформлення та розгляду заяви, де посекундно зазначено кожну дію під час підтвердження та підписання договору та ІР адресу з якої подано заяву. Згідно пункту 6.5 договору про споживчий кредит №1769200 від 27.01.2020, сторони погодили, що договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Відповідачка здійснила волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти Договір про споживчий кредит №1769200 від 27.01.2020 року. Зауважив, що без отримання листа на електронну адресу чи SMS повідомлення на номер телефону відповідачки, відповідно до якого було здійснено вхід на веб-сайт ТОВ «Мілоан» за допомогою логіна та пароля, договір між відповідачкою та ТОВ «Мілоан» не був би укладений. Щодо доказів надання грошових коштів за договором зазначив, що ним було заявлено клопотання про витребування інформація у АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування з 27.01.2020 по 03.02.2020 коштів в сумі 8 000 грн на рахунок ОСОБА_1 . Згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці. Стаття 62 Закону визнає порядок розкриття інформації, яка містить банківську таємницю чітко окресленому колу суб`єктів. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке є вторинним кредитором, не входить у зазначене ст. 62 Закону коло осіб, яким надається інформація, що містить банківську таємницю. Таким чином, надання банком інформації, що містить банківську таємницю стосовно фізичної (юридичної) особи можливо лише у загальному порядку, а саме за рішенням суду. Щодо розрахунку заборгованості зазначив, що 27.01.2020 відповідачкою було отримано кредит у розмірі 8000 грн, нараховано комісію за надання кредиту - 8000 * 7 % = 560 грн. З 28.01.2020 по 03.02.2020 тривав строк кредиту, де за 1 день нараховувалось 8000 * 1.05 % = 84 грн, за 7 днів це - 84 * 7 = 588 грн. Надалі, 03.02.2020 було здійснено пролонгацію на 3 дні з 04.02.2020 по 06.02.2020 (включно). Було сплачено частину тіла кредиту - 240 грн, також сплачено частину процентів - 114,80 грн. За 1 день нараховувалось 7760 * 1.05 % = 81.48 грн, за 3 дні це - 244.44 грн. Загальна сума процентів - 473.20 + 244.44 = 717.64 грн. Далі, відповідно умов договору п.1.6. та 2.2.3., за стандартною процентною ставкою нараховувалось: з 07.02.2020 по 06.04.2020 року (включно) за 1 день нараховувалось 7760 * 1.50 % = 116.40 грн, за 60 днів це - 116.40 * 60 = 6984 грн. Таким чином, загальна сума процентів - 717.64 + 6984 = 7701.64 грн. Окрім цього, з 07.02.2020 по 03.03.2020 нараховувалась пеня щоденно по 7760.00 * 2.00 % = 155.20 грн. Загальна сума пені 4000 - 430.40 = 3569.60 грн. Також зазначив, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки з 02.04.2020 по 03.09.2025 на період карантину та воєнного стану строки позовної давності були зупинені.
На адресу суду 02.10.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали від 21.07.2026 надійшла витребувана інформація.
Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, 18.09.2026 подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 27.01.2020 укладено договір про споживчий кредит №1769200 (далі - Кредитний договір) шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора Z41342.
За умовами договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі 8 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п.1.4 договору, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені цим договором; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50%.
Сторонами визначено наступні умови Кредитного договору: кредит надається позичальнику строком на 7 днів (п.1.3.); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 03.02.2020 (п.1.4); комісія за надання кредиту - 560 грн (п.1.5.1.); проценти за користування кредитом 588 грн, які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2).
Згідно з п.2.2.2. Кредитного договору нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору.
Відповідно до п.2.2.3 Кредитного договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальника, включаючи строк, що настає за терміном повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до виконання позичальником зобов`язань за договором або до припинення нарахування процентів за рішенням товариства.
Незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. договору в період прострочення позичальником нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, передбачених ст.625 ЦК України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.
Згідно з п.2.3.1. Кредитного договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Також, п.4.1 Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного п.1.4 цього договору, з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором.
Кредитодавцем ТОВ «Мілоан» умови укладеного договору виконано та надано відповідачці ОСОБА_1 8 000 грн кредиту на карту № НОМЕР_3 , яка належить відповідачці, що підтверджується платіжним дорученням №14406239, а також відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду від 21.07.2026 про витребування доказів.
Отримавши кредит, відповідачка взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконувала, а відтак, згідно з розрахунком ТОВ «Мілоан» виникла заборгованість у сумі 19 591,24 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 760 грн, заборгованість за відсотками - 7 701,64 грн, заборгованість за комісією - 560 грн, заборгованість за штрафами/пенею - 3 569,60 грн.
На підставі договору відступлення права вимоги №55-МЛ від 10.12.2020, укладеним між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», останнє набуло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідачки за наведеним вище кредитним договором, що підтверджується також Витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №55-МЛ від 10.12.2020, відповідним Актом приймання - передачі Реєстру боржників та платіжною інструкцією від 10.12.2020.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки ОСОБА_1 для укладення договору на таких умовах.
Доводи відповідачки про те, що позивачем не доведено факт отримання нею кредитних коштів, суд не бере до уваги, оскільки такі зводяться лише до заперечення відповідної обставини без надання будь-яких доказів на її спростування. Вказана обставина підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду від 21.07.2026 про витребування доказів.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, останньою не надано спростувань вимог позивача, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №1769200 від 27.01.2020 в розмірі 7 760 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 560 грн.
Щодо розміру заборгованості по кредитному договору за процентами суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на встановлених договором умовах, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після закінчення такого строку права кредитора забезпечуються, зокрема, положеннями частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила попередній правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування та зазначила, що після прострочення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту нараховуються не проценти за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України, а проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, визначеному законом або договором.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що для вирішення спорів цієї категорії необхідно дослідити умови договору та з`ясувати, чи мали сторони намір установити нарахування процентів після закінчення строку кредитування саме як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, чи відповідні умови передбачають лише плату за правомірне користування кредитом. У разі виникнення сумнівів щодо змісту договірних положень застосовується принцип contra proferentem, за яким неясні умови договору тлумачаться проти сторони, яка їх сформулювала.
Окрім цього, у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами підлягають тлумаченню на користь споживача відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Верховний Суд також зазначив, що суд вправі здійснювати таке тлумачення під час вирішення спору навіть за відсутності окремої позовної вимоги споживача про тлумачення договору.
Як встановлено судом, за умовами кредитного договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачці ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000 грн строком на 7 днів. Пунктом 1.5.2 договору передбачено сплату процентів за користування кредитом у розмірі 588 грн, які нараховуються за ставкою 1,05 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
З урахуванням встановленого судом продовження строку кредитування на 3 дні загальний строк користування кредитом становив 10 днів. Отже, проценти за користування кредитом за погодженою сторонами ставкою підлягають нарахуванню протягом зазначеного строку, а саме з 27.01.2020 по 06.02.2020 включно.
Водночас пунктом 2.2.3 Кредитного договору передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати платежів проценти після настання визначеної договором дати повернення кредиту можуть нараховуватися за стандартною (базовою) ставкою протягом 60 днів. Крім того, цей пункт також містить положення, відповідно до якого після закінчення строку повернення кредиту проценти за стандартною (базовою) ставкою нараховуються за вибором позикодавця як проценти за користування кредитом або як проценти, передбачені статтею 625 ЦК України.
Таким чином, умовами договору передбачено два різні за правовою природою способи нарахування процентів після закінчення строку кредитування: як плати за користування кредитом та як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Разом із тим, позивач ні в позові та долученому до нього розрахунку заборгованості, ні у відповіді на відзив не конкретизував правову природу нарахованих за цей період процентів, не зазначив, чи заявляє їх до стягнення як плату за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України, чи як проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Так, якщо нараховані за період після закінчення строку кредитування суми є процентами за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України, їх стягнення за цей період суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом припиняється після спливу погодженого сторонами строку кредитування.
Водночас, з наявних в матеріалів доказів та заяв представника позивача по суті справи не вбачається, що нарахування процентів за період з 07.02.2020 по 06.04.2020 (60 днів) було здійснено на підставі п.1.6, п.2.2.3 як процентів, передбачених статтею 625 ЦК України.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення процентів за період після закінчення погодженого сторонами строку кредитування як процентів за користування кредитом, а також з огляду на зміст умов кредитного договору, якими передбачено альтернативні способи нарахування процентів після закінчення строку кредитування, однаковий розмір процентної ставки для обох способів, відсутність у розрахунку заборгованості розмежування нарахованих сум за їх правовою природою, суд позбавлений можливості достовірно встановити, що спірні суми нараховані та заявлені до стягнення як проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
З огляду на викладене, вимога про стягнення процентів за період після закінчення строку кредитування, тобто з 07.02.2020 по 06.04.2020 задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення з відповідачки пені за Кредитним договором суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору в разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору позичальник зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню в розмірі 2 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але в будь-якому разі не більше 50 % від загальної суми кредиту, одержаного за договором.
Вирішуючи вимоги в цій частині, суд враховує положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яким установлено спеціальні правила щодо відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.
Зокрема, Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ IV зазначеного Закону було доповнено пунктом 6, відповідно до якого в разі прострочення споживачем у період із 1 березня 2020 року виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, зокрема від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені договором за прострочення виконання зобов`язань. Дія зазначених положень поширюється також на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за Кредитним договором, ТОВ «Мілоан» здійснено нарахування пені за період з 07.02.2020 по 03.03.2020 в розмірі 4000 грн.
Так, з 01.03.2020 по 03.03.2020 було здійснено нарахування пені в розмірі 430,40 грн, які 23.03.2020 було списано ТОВ «Мілоан», внаслідок чого розмір пені за Кредитним договором становить 3 569,60 грн та підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитним договором є обґрунтованими в частині заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 760 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 560 грн, процентів за користування кредитом за період з 27.01.2020 по 06.02.2020 в розмірі 717,64 грн та пені в розмірі 3 569,60 грн, а всього в розмірі 12 607,24 грн.
Що стосується спливу строку позовної давності звернення до суду, як самостійної підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, на застосуванні наслідків якої наполягає відповідачка, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово було продовжено.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Як встановлено судом, термін повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором, з урахуванням пролонгації, є 06.02.2020. У разі не виконання зобов`язань за кредитним договором, строк позовної давності мав розпочатися з 07.02.2020.
Однак, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану до 03.09.2025 року.
Таким чином, строк позовної давності за кредитним договором №1769200 від 27.01.2020 не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, детальний опис наданих послуг та акт наданих послуг №Д/25475 від 14.04.2026.
Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012, виданого Усенку Михайлу Ігорьовичу на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.09.2012.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, а також заяву відповідачки про неспівмірність витрат, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 19 591,24 грн, тобто справа відноситься до малозначних, відтак сума заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
Окрім цього, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 713,29 грн.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України,
у х в а л и в:
позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1769200 від 27.01.2020 в розмірі 12 607 (дванадцять тисяч шістсот сім) грн 24 коп, з яких заборгованість за тілом кредиту - 7760 грн, заборгованість за відсотками - 717,64 грн, заборгованість за комісією - 560 грн, пеня - 3 569,60 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, які складаються з судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1 713,29 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, а всього 3 713 грн 29 коп.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 12.10.2026.
Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК