Справа № 128/4372/24
Провадження №22-ц/801/2768/2026
Категорія: 82
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач :Матківська М. В.
УХВАЛА
13 жовтня 2026 року Справа № 128/4372/24 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Матківської М. В.
суддів: Ковальчука О. В., Рибчинського В. П.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року у цивільній справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дію та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
09 жовтня 2026 року до Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року по справі № 128/4372/24.
Вивчивши апеляційну скаргу, матеріали цивільної справи, які містяться в «Електронному кабінеті судді» в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, а також судові рішення апеляційного суду, прийняті за скаргами ОСОБА_1 у цій справі, доступ до яких є відкритим у Єдиному держаному реєстру судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги заявнику в зв`язку зі зловживанням ним процесуальними правами.
Відповідно до відомостей, які містяться в ЄДРСР ОСОБА_1 неодноразово подавалися апеляційні скарги на зазначене судове рішення.
Так, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року є дією, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року є дією, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику в зв`язку невиконанням вимог ухвали про залишення її без руху.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2025 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року є дією, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
28 квітня 2025 року ухвалою Вінницького апеляційного суду визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
03 листопада 2025 року ухвалою Вінницького апеляційного суду визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
05 грудня 2025 року ухвалою Вінницького апеляційного суду визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
13 січня 2026 року ухвалою Вінницького апеляційного суду визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
06 лютого 2026 року ухвалою Вінницького апеляційного суду визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику в зв`язку невиконанням вимог ухвали про залишення її без руху, а саме: подання доказу про сплату судового збору в оригіналі платіжного документа та обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2026 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 серпня 2026 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Подавши апеляційну скаргу в черговий раз, заявник повністю проігнорував висновки апеляційного суду, викладені у вищевказаних ухвалах.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. ч. 1-2, 4 ст. 44 ЦПК України).
Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 21.02.1975 у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, § 36).
Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства», заява № 8225/78, § 57; рішення від 21.09.1994 у справі «Файєд проти Сполученого Королівства», заява № 17101/90, § 65).
За змістом статей 185, 357 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Однак обставини, що стали підставою для неодноразового повернення апеляційної скарги в даній справі не перестали існувати, оскільки ОСОБА_1 , ігноруючи викладені у вищевказаних ухвалах роз`яснення, в черговий раз 09 жовтня 2026 року подав апеляційну скаргу, яка не містить клопотання про поновлення строку з належними доказами поважності його пропуску та відсутні докази сплати судового збору.
У постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.
Отже, у цій справі позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання вказаних дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернення йому апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 05 листопада 2024 року на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.
Керуючись статтями 44, 143, 144, 357, 368, 389 ЦПК України, -
ухвалив:
Визнати, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 09 жовтня 2026 року на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року по справі № 128/4372/24 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дію та відшкодування моральної шкоди -повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання її повного тексту.
Суддя-доповідач М. В. Матківська
Судді О. В. Ковальчук
В. П. Рибчинський