У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 120/7587/25
14 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Томчука А.В.
суддів: Савицької Н.В. Драчук Т. О. ,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Інформаційного Агентства Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інформаційного Агентства Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам процесуального закону, суд ухвалою від 30.09.2026 апеляційну скаргу Інформаційного Агентства Міністерства оборони України залишив без руху, надавши апелянту десятиденний строк для усунення виявлених у ній недоліків шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 із зазначенням інших підстав поважності пропуску такого строку.
12.10.2026 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026. У такій заяві зазначено, що жодних інших процедур, дій чи альтернативних механізмів для отримання та залучення фінансування на сплату судового збору, аніж тих що визначені Інструкцією № 744, Правилами № 280 та Бюджетним кодексом України, для суб`єктів владних повноважень у системі Міністерства оборони України чинним законодавством України не передбачено. Таким чином, відповідач діяв виключно у спосіб, в порядку та в межах повноважень, чітко регламентованих зазначеними Інструкцією № 744, Правилами № 280 та Бюджетним кодексом України, вживши усіх можливих, залежних від нього та передбачених законом заходів для отримання фінансування з метою реалізації права на апеляційне оскарження. Більше того, скаржник не допустив невиправданих зволікань, адже від розпорядника вищого рівня лише у вересні 2026 року надійшли кошти по КЕКВ 2800 (виписка за 23.09.2026 додається), з яких відповідач провів 24.09.2026 сплату судового збору (платіжна інструкція № 490). Судовий збір сплачений 24.09.2026, а повторна апеляційна скарга подана 25.09.2026, тобто протягом 1 дня з дня оплати судового збору. Таким чином, представник апелянта переконує, що неусунення недоліків апеляційної скарги, що виявилось у несплаті судового збору, є тією обставиною, яка не залежить від волевиявлення відповідача. З огляду на викладене апелянт просить суд поновити Інформаційному Агентству Міністерства оборони України строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026.
Розглянувши заяву апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та ознайомившись із наданими ним матеріалами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
За приписами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга вперше подана відповідачем до суду 25.06.2026.
Колегія суддів враховує той факт, що Інформаційного Агентства Міністерства оборони України вперше подавалася апеляційна скарга на оскаржуване рішення в межах строку на апеляційне оскарження.
Проте, встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, апеляційний суд ухвалою від 03.07.2026 таку скаргу залишив без руху та запропонував у пятиденний строк з моменту отримання копії ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги у спосіб надання оригіналу документа про сплату судового збору.
Надалі ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 задоволено заяву скаржника та продовжено Інформаційному Агентству Міністерства оборони України строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026, на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Іншою ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 апеляційну скаргу Інформаційного Агентства Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 повернуто особі, яка її подала.
Повторно з апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду 29.09.2026 (таку сформовано в системі "Електронний суд" 25.09.2026), тобто із пропуском строку на її подання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" зауважено, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. У свою чергу, дотримання вимог КАС України щодо належного оформлення апеляційних скарг залежить виключно від особи, яка подає апеляційну скаргу. До того ж, право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку (зокрема постанови від 07.06.2018 у справі № 822/276/17, від 30.09.2021 у справі № 826/16458/18, від 23.12.2022 у справі № 380/17601/21 та інші).
Відтак обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач як суб`єкт владних повноважень має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.
Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі №380/17601/21.
Повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Окрім того, та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність в особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що недопущення тривалого зволікання із поданням повторної апеляційної скарги та належне усунення недоліків, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, може свідчити про добросовісне користування апелянтом своїми процесуальними правами та бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Водночас у цій справі апелянтом не усунуто недолік, який був підставою для повернення попередньої апеляційної скарги, а саме не надано доказу сплати судового збору і за подання цієї апеляційної скарги, що свідчить про відсутність належної процесуальної поведінки та вжиття всіх залежних від нього заходів для реалізації права на апеляційне оскарження.
За таких обставин підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, які зумовили повернення первісної апеляційної скарги Інформаційного Агентства Міністерства оборони України, були пов`язані виключно з неналежним їх оформленням, і не були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Загалом же, виходячи із дати ухвалення оскаржуваного рішення (27.05.2026) до дати звернення відповідача з цією апеляційною скаргою (25.09.2026) минуло близько чотирьох місяців, а тому твердження апелянта про реалізацію ним свого права на апеляційне оскарження без зайвих зволікань є явно перебільшеним.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а наведені ним причини пропуску строку апеляційного оскарження не є поважними, тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи зазначене, оскільки наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.
Керуючись частиною 3 статті 298, п. 4 ч. 1 статті 299 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у задоволенні заяви Інформаційного Агентства Міністерства оборони України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інформаційного Агентства Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Томчук А.В.
Судді Савицька Н.В. Драчук Т. О.