У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 240/25107/26
14 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Полотнянко Ю.П., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог статей 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.
В апеляційній скарзі апелянт просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
На підтвердження заявлених підстав для звільнення позивач долучив пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_2 призначено пенсію по інвалідності Армії 3 гр.
Так, пунктом 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу PCP, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Згідно з пунктом 23 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Статтею 18 Закону №3551-ХІІ визначено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є особами, на яких поширюється чинність цього Закону згідно із статтею 10 цього Закону, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу.
Отже, документом, який підтверджує статус ветерана війни (особи з інвалідністю внаслідок війни) та, відповідно, підтверджує наявність пільги зі сплати судового збору є посвідчення встановленого зразка.
Позивачем не додано до матеріалів справи та апеляційної скарги посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни і тим самим не підтверджено наявність у нього права на звільнення від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.
Разом з тим, згідно з пунктом 11 Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.03.2004 №4-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.04.2004 № 427/9026, у пенсійних посвідченнях, виданих особам, які є інвалідами, використовуються скорочені назви причин інвалідності. Зокрема підпунктом 7 пункту 11 зазначеного Порядку передбачено скорочення «інвалід армії» інвалідність, яка настала внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язки військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.
Як вбачається з вищевикладеного, чинним законодавством не передбачено підстав для звільнення від сплати судового збору таку категорію осіб, як «інвалід армії».
Як встановлено судом, позивачем додано до матеріалів апеляційної скарги копію пенсійного посвідчення на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_2 є пенсіонером, вид пенсії: по інвалідності, 3 гр., інвалідність армії.
Проте, суд наголошує на тому, що пенсійне посвідчення не є у розумінні Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" документом, який надає пільги від сплати судового збору.
При цьому, суд зазначає, що статтею 7 Закону №3551-ХІІ передбачено перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, однак такого поняття як "інвалід армії" дана стаття не містить.
Як вбачається з вищевикладеного, чинним законодавством не передбачено підстав для звільнення від сплати судового збору таку категорію осіб, як "інвалід армії".
Тобто, від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїн (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Позивачем не надано суду доказів того, що він є саме особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та членом сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, або прирівняною до зазначених осіб у встановленому порядку особи.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, у суду відсутні підстави вважати, і позивач підлягає звільненню від сплати судового збору.
Отже, позивачем не надано до суду документу про сплату судового збору або документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а саме відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», станом на дату подання даного позову.
Також, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Таким чином, оскільки позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності Закон України "Про судовий збір" не звільняє його від сплати судового збору у зв`язку з інвалідністю, а тому позивачем не підтверджено наявність у нього права на звільнення від сплати судового збору за звернення до суду з даною апеляційною скаргою.
Отже, з врахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що позивач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.
Ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України «Про судовий збір».
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, справляється судовий збір.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано фізичною особою сплачується судовий збір в сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 визначений у розмірі 3328 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянт оскаржує рішення прийняте щодо вимоги немайнового характеру, тому розмір судового збору становить 1597 грн 44 коп.
Зазначені недоліки можуть бути усунуті апелянтом, зокрема, шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, визначеному ст.4 Закону України "Про судовий збір" з підтвердженням зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року залишити без руху.
Надати скаржнику п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в установлений судом строк, її буде повернуто скаржнику.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Полотнянко Ю.П.