УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №440/16147/25
адміністративне провадження № К/990/44561/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року у справі №440/16147/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), у сумі 83 568 гривень 70 копійок, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі №440/16147/25
30 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року у справі №440/16147/25. Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року позов задоволено частково.
На зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року військова частина НОМЕР_1 отримала 12 лютого 2026 року о 08:27, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету апелянта.
12 серпня 2026 року військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції, тобто після закінчення строку, встановленого статтею 295 КАС України.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням відповідних доказів.
Копію ухвали від 02 вересня 2026 року військова частина НОМЕР_1 отримала цього ж дня о 18:52 через електронний кабінет. Останнім днем строку для усунення недоліків апеляційної скарги було 14 вересня 2026 року.
10 вересня 2026 року на виконання вимог зазначеної ухвали військова частина НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник посилався на введення в Україні воєнного стану та зазначав, що військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України і з 24 лютого 2022 року безпосередньо здійснює заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Також указував, що військова частина залучена до виконання бойових завдань, а її особовий склад з метою уникнення загрози ураження змушений постійно змінювати місце перебування та виконувати завдання, зокрема в польових умовах.
На переконання скаржника, зазначені обставини мали надзвичайний, невідворотний та об`єктивний характер і унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги у період з 06 лютого до 12 серпня 2026 року. На підтвердження своїх доводів скаржник посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22.
Оцінюючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції зауважив, що поважними можуть бути визнані лише такі причини пропуску процесуального строку, які мають об`єктивний і непереборний характер, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване рішення ухвалено 06 лютого 2026 року, отримано скаржником 12 лютого 2026 року, натомість апеляційну скаргу подано лише 12 серпня 2026 року, тобто через шість місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції.
При цьому суд зазначив, що право на апеляційне оскарження має реалізовуватися добросовісно, без зайвих зволікань та з дотриманням установлених процесуальним законом строків, а учасник справи повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії для своєчасного виконання процесуальних обов`язків.
Щодо посилань військової частини НОМЕР_1 на введення воєнного стану, безпосередню участь у бойових діях, виконання бойових завдань та постійну зміну місця перебування особового складу суд апеляційної інстанції зазначив, що запровадження воєнного стану може враховуватися під час вирішення питання про поновлення процесуального строку лише за умови існування прямого причинного зв`язку між відповідними обставинами та неможливістю своєчасного вчинення процесуальної дії.
Водночас сам по собі факт введення воєнного стану на території України не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження без наведення конкретних обставин та надання належних доказів того, як саме воєнний стан вплинув на можливість своєчасного звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що скаржник не надав належних і достатніх доказів на підтвердження обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги, зокрема наказів командування про залучення особового складу військової частини НОМЕР_1 , у тому числі осіб, відповідальних за підготовку апеляційної скарги, до виконання бойових завдань.
Крім того, суд зазначив, що військова частина НОМЕР_1 не надала доказів того, що протягом усього періоду з 06 лютого до 12 серпня 2026 року її особовий склад та юридична служба постійно перебували в зоні активних бойових дій, а також не підтвердила, що всі працівники військової частини були залучені до виконання бойових завдань.
Суд апеляційної інстанції не заперечував, що обставини воєнного стану могли ускладнювати своєчасне вчинення процесуальних дій, однак зауважив, що без належного обґрунтування та документального підтвердження їхнього безпосереднього впливу на можливість подання апеляційної скарги саме у цій справі такі обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку.
При цьому суд урахував тривалість пропущеного строку та зазначив, що скаржник мав достатньо часу для реалізації права на апеляційне оскарження, однак не довів існування протягом відповідного періоду об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не підтверджені належними доказами, не мають об`єктивного та непереборного характеру і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій у цій справі, у зв`язку із чим визнав їх неповажними.
З огляду на те, що строк на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року пропущено, а наведені скаржником підстави для його поновлення визнано неповажними, Другий апеляційний адміністративний суд, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до змісту касаційної скарги, скаржник пов`язує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження із запровадженням воєнного стану, безпосереднім залученням військової частини НОМЕР_1 до виконання бойових завдань, цілодобовим здійсненням радіолокаційної розвідки повітряного простору, постійними повітряними тривогами, обмеженою чисельністю особового складу та необхідністю перебування військовослужбовців в укриттях без доступу до мережі Інтернет і оргтехніки, що, на його думку, об`єктивно ускладнило своєчасну підготовку та подання апеляційної скарги. Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наведеним обставинам, формально визнав причини пропуску строку неповажними та безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, чим порушив його право на апеляційний перегляд судового рішення.
Водночас наведені обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки скаржник не надав належних доказів існування об`єктивних і непереборних перешкод, пов`язаних із воєнним станом та виконанням бойових завдань, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги.
Саме по собі запровадження воєнного стану та залучення військової частини до виконання бойових завдань не свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку за відсутності належних доказів їх безпосереднього впливу на можливість своєчасного подання апеляційної скарги.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував положення статті 299 КАС України, правильність застосування якої є очевидною та не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, касаційна скарга є необґрунтованою, що відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року у справі №440/16147/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович