УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №420/6052/26
адміністративне провадження № К/990/45757/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року (суддя Самойлюк Г.П.) та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року (колегія у складі суддів Градовського Ю.М., Єщенка О.В., Казанчук Г.П.)
у справі № 420/6052/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФ України в Одеській області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 06.01.2026 № 951050845664 про виплату ОСОБА_1 з 01.01.2026 пенсії із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;
- зобов?язати відповідача здійснити з 01.01.2026 виплату позивачу пенсії, призначеної відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 420/2467/20, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% від сум грошового забезпечення, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14.05.2026 позов задовольнив.
Надалі П?ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.09.2026 задовольнив частково апеляційну скаргу відповідача, скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 та ухвалив нове - про часткове задоволення позовних вимог, а саме:
- визнав протиправними дії ГУ ПФ України в Одеській області щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов?язав ГУ ПФ України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум;
- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
08.10.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Одеській області, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2026, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які належать до справ незначної складності.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо обмеження розміру пенсії особи шляхом застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1778.
Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 09.03.2026 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зокрема для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Ужите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той самий час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте ГУ ПФ України в Одеській області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує на приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
Разом з тим, Верховний Суд уже висловлював правову позицію щодо правомірності застосування пенсійними органами коефіцієнтів зменшення розміру пенсій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Зокрема у постановах від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25, від 22.10.2025 у справі № 520/11006/25 та від 28.01.2026 у справі № 420/14888/25 Верховний Суд дійшов висновку, що застосування до пенсійних виплат відповідних коефіцієнтів, які призводять до зменшення розміру пенсії, є протиправним з огляду на гарантії права на належний соціальний захист, передбачені статтею 46 Конституції України.
При цьому Суд ураховує, що зазначені правові висновки сформульовані щодо нормативного регулювання, яке діяло у 2025 році, тоді як у цій справі спір виник у зв`язку із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».
Водночас обидві постанови регулюють порядок виплати пенсій окремим категоріям осіб у період воєнного стану та передбачають застосування коефіцієнтів до відповідних частин пенсійних виплат, що перевищують визначені межі. Отже, правові висновки Верховного Суду щодо конституційних гарантій соціального захисту у правовідносинах, пов`язаних із застосуванням таких коефіцієнтів, мають значення для оцінки доводів скаржника, однак самі собою не означають, що питання застосування Постанови № 1778 уже було безпосередньо вирішене Верховним Судом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, виходив із мотивів щодо неприпустимості зменшення пенсійних виплат шляхом застосування передбачених Постановою № 1778 коефіцієнтів узгоджуються із загальним підходом Верховного Суду до оцінки обмежень права на пенсійне забезпечення, сформульованим у справах щодо застосування Постанови № 1.
За таких обставин сама по собі відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування Постанови № 1778 не свідчить про наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Для відкриття касаційного провадження з цієї підстави скаржник має не лише вказати на відсутність відповідного правового висновку, а й обґрунтувати зміст проблемного питання права, необхідність його вирішення Верховним Судом та значення такого вирішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Однак доводи касаційної скарги не містять належного обґрунтування того, які саме особливості нормативного регулювання, передбаченого Постановою № 1778, зумовлюють необхідність формування нового правового підходу та чому порушене питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Саме лише посилання на застосування у спірних правовідносинах нормативного акта, щодо якого Верховний Суд ще не сформулював правового висновку, не є достатнім для підтвердження наявності виняткових підстав для касаційного перегляду справи.
Також скаржник не наводить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи та вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ПФ України в Одеській області слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року у справі № 420/6052/26.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб