Ухвала № 140605010 у справі № 160/25273/25 від 12.10.2026

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №160/25273/25

адміністративне провадження №К/990/44774/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року

у справі №160/25273/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нових довідок про розмір грошового забезпечення позивача, розрахованого відповідно до вимог статей 9, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ №704) із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн), встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX (далі - Закон №3460-IX), «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX (далі - Закон №4059-IX), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2024 та станом на 2025 роки, для перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року та з 01 липня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нові довідки про розміри грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2024 року та станом на 18 червня 2025 року відповідно до вимог статей 9, 43 і 63 Закону №2262-XII, положень постанови КМУ №704 із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн), встановленого Законами №3460-IX, №4059-IX, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою, та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2024 рік та станом на 2025 рік, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року та з 01 липня 2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, 01 жовтня 2026 року звернувся через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 22 Конституції України, статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV), статей 43, 63 Закону №2262-XII, постанови КМУ №704 у взаємозв`язку з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» від 12 травня 2023 року №481 (далі - постанова КМУ №481), а також порушили вимоги статті 7 та частини п`ятої статті 242 КАС України.

Скаржник стверджує, що положення пункту 2 постанови КМУ №481, яким встановлено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, не підлягали застосуванню судами у спірних правовідносинах.

На думку скаржника, під час вирішення питання про наявність у нього права на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення суди мали застосувати статті 43, 63 Закону №2262-XII у взаємозв`язку з пунктом 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Скаржник також вказує, що відповідно до частин першої - третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд має застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, а тому суди, на його думку, помилково надали перевагу положенням постанови КМУ №481 перед положеннями законів України, якими на відповідний календарний рік установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як підставу касаційного оскарження скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено без урахування висновку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24.

Скаржник зазначає, що у вказаній постанові Верховний Суд сформулював висновок про те, що у правовідносинах, пов`язаних з оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена постановою КМУ №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

Крім того, скаржник посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 червня 2026 року у справі №420/34153/25 та від 13 липня 2026 року у справі №380/13995/25, відповідно до яких, як зазначає скаржник, внаслідок визнання у судовому порядку пункту 2 постанови КМУ №481 нечинним відбулося зростання розміру грошового забезпечення та виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення у 2025 році виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою КМУ №704 відповідно до вимог статей 43, 63 Закону №2262-XII.

Скаржник стверджує, що правовідносини у справах №520/5814/24, №420/34153/25, №380/13995/25 та у справі, що розглядається, є подібними з огляду на предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Крім того, скаржник зазначає, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, однак касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього як учасника справи.

Зокрема, виняткове значення цієї справи скаржник обґрунтовує тим, що спір стосується реалізації його права на належний рівень пенсійного забезпечення відповідно до Закону №2262-XII, а вирішення питання щодо розрахункової величини, яка має застосовуватися при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсії, безпосередньо впливає на розмір його пенсійного забезпечення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року і направити справу №160/25273/25 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судами положень статті 22 Конституції України, статті 1 Закону №966-XIV, статей 43, 63 Закону №2262-XII, постанови КМУ №704 у взаємозв`язку з пунктом 2 постанови КМУ №481, дотримання судами вимог статті 7 та частини п`ятої статті 242 КАС України, а також перевірки доводів скаржника щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24, від 12 червня 2026 року у справі №420/34153/25 та від 13 липня 2026 року у справі №380/13995/25.

Верховний Суд також вважає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики у подібних правовідносинах.

Враховуючи, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією відповідного документа, а справа стосується захисту його соціальних прав, колегія суддів дійшла висновку, що він є особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №160/25273/25 на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Суд звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.

Верховний Суд уже звертав увагу на особливості використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів, зокрема в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25.

Застосування сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів саме по собі не суперечить вимогам процесуального закону та може використовуватися як допоміжний засіб. Водночас таке використання передбачає збереження фахового людського контролю (human-in-the-loop) і не звільняє учасника справи та його представника від відповідальності за зміст поданого документа, достовірність наведених у ньому відомостей та коректність посилань на законодавство, судові рішення й інші джерела.

Інформація, отримана за допомогою технологій штучного інтелекту, зокрема відомості про зміст нормативно-правових актів і судових рішень, підлягає перевірці за офіційними джерелами.

Подання неперевірених чи недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення або правові висновки, яких такі рішення не містять, незалежно від способу підготовки відповідного документа, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав - як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України із застосуванням установлених процесуальним законом наслідків.

Суд також звертає увагу на необхідність реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З огляду на вищезазначені положення процесуального закону, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд».

Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №160/25273/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №160/25273/25.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України, з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа