УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 500/4187/25
адміністративне провадження № К/990/45264/26
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрального органу охорони здоров`я ДКВС України, Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26", про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Центрального органу охорони здоров`я ДКВС України, Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26", в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність адміністрації ДУ "Чортківська установа виконання покарань № 26", яка полягає у: не організації та ненаданні своєчасного належного лікування гепатиту С після встановлення діагнозу; ігноруванні запитів на медичну інформацію та її приховуванні; відсутності належного обстеження при прибутті до установи;
- стягнути з відповідачів солідарно компенсацію моральної шкоди у розмірі 500 000 грн (п`ятсот тисяч гривень), а саме: 170 000 грн за зараження гепатитом С у місці несвободи; 70 000 грн за затягування призначення лікування; 60 000 грн за психологічний тиск та погрози; 50 000 грн за ігнорування запитів на медичну інформацію; 40000 грн за побиття при затриманні співробітниками спецпідрозділу "КОРД", яке було залишено без належного реагування та розслідування незважаючи на зафіксовані тілесні ушкодження; 110 000 грн за тримання в умовах, що аналогічні тим, які були виграні позивачем в ЄСПЛ;
- зобов`язати відповідачів надати повний текст медичної документації, що зберігається у медичній частині установи та забезпечити позивачу належне лікування.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі у частині позовних вимог щодо:
-визнання протиправною бездіяльності адміністрації ДУ "Чортківська установа виконання покарань №26", яка полягає у: неорганізації та ненаданні своєчасного належного лікування гепатиту С після встановлення діагнозу; ігноруванні запитів на медичну інформацію та її приховуванні; відсутності належного обстеження при прибутті до установи;
-стягнення з відповідачів солідарно компенсації моральної шкоди у розмірі: 70 000 грн за затягування призначення лікування; 50 000 грн за ігнорування запитів на медичну інформацію; зобов`язання відповідачів надати повний текст медичної документації, що зберігається у медичній частині установи та забезпечити позивачу належне лікування.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року, відмовлено у відкриті провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів солідарно компенсації моральної шкоди у розмірі: 170 000 грн за зараження гепатитом С у місці несвободи; 60 000 грн за психологічний тиск та погрози; 40 000 грн за побиття при затриманні співробітниками спецпідрозділу "КОРД", яке було залишено без належного реагування та розслідування незважаючи на зафіксовані тілесні ушкодження; 110 000 грн за тримання в умовах, що аналогічні тим, які були виграні позивачем в ЄСПЛ. Роз`яснено позивачу, що розгляд зазначених позовних вимог належить до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.
30 вересня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направлено до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано канцелярією суду 05 жовтня 2026 року, у поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту.
Своєю чергою, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону; застосування закону, який не належить застосуванню; незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються: підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4); у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Автор касаційної скарги повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у цій справі, після перегляду судом апеляційної інстанції, зазначену в частині другій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Проте, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Доводи касаційної скарги зводяться до висловлення незгоди з процесуальними рішеннями судів попередніх інстанцій та цитування правових висновків Верховного Суду щодо порушених у скарзі питань у справах із подібними правовідносинами. Водночас, скаржник не зазначає реквізитів судових рішень, на які посилається, що не дає змоги ідентифікувати відповідні рішення та перевірити зміст наведених правових висновків у контексті доводів касаційної скарги.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи, що скаржником в касаційній скарзі не наведено підстав для касаційного оскарження, а саме: не зазначено про допущені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, порушення конкретних норм процесуального права при її постановленні, та зважаючи на те, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятим судовим рішенням, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження та звільнити від сплати судового збору за подання касаційного звернення. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення процесуального строку та звільнення від сплати судового збору за таке оскарження Суд не вирішує.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 328, 330, 332 КАС України Суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрального органу охорони здоров`я ДКВС України, Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26", про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.Г. Загороднюк