УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 320/23532/25
адміністративне провадження № К/990/46008/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 у справі №320/23532/25 за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» Віталія Паламарчука до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 09.10.2026 надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 у справі №320/23532/25.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026, відмовлено у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» Віталія Паламарчука до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у м. Києві щодо неповернення надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 4424333,13 грн; стягнення з Державного бюджету на користь АТ «Укрбудінвестбанк» надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 4424333,13 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме безпідставно надали пріоритет статті 43 Податкового кодексу України у спірних правовідносинах замість застосування спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Скаржником вчинено посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, від 12.04.2018 у справі №820/11591/15, від 23.05.2018 у справі №910/7983/17, від 30.05.2018 у справі №757/2216/15, постанови Верховного Суду від 04.06.2018 у справі №331/5364/16-ц, від 15.05.2018 у справі №761/31569/16-ц, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.09.2023 у справі №758/17520/21, від 01.05.2024 у справі №756/2638/19, від 19.12.2024 у справі №910/235/24, від 29.01.2026 у справі №910/11728/25, від 23.10.2024 у справі №914/2450/22 (914/304/24), від 15.04.2025 у справі №5023/2756/11.
Скаржником вказано про наявність правової колізії між ст. 43 Податкового кодексу України і нормами спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI.
Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах від 10.03.2020 у справі №815/3066/15, від 03.08.2021 у справі №640/16169/19, від 28.02.2024 у справі №815/5548/17, щодо застосування до спірних правовідносин ст. 43 ПК України. Скаржник вважає найбільш вірним застосування саме спеціального Закону № 4452-VI ніж ст. 43 ПК України, оскільки саме в цьому випадку не порушується законність процедури ліквідації банку і зберігається належний баланс інтересів держави та приватних суб`єктів.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Верховний Суд зазначає, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції зауважує, що скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» не обґрунтовано, в чому полягає необхідність відступлення від усталеної практики Верховного Суду, врахованої судом апеляційної інстанції.
Судами попередніх інстанцій враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 18.06.2019 у справі №826/3490/18, від 13.06.2019 у справі №812/1017/16, від 11.06.2019 у справі №826/8802/16, від 05.03.2019 у справі №814/3233/15, від 28.02.2019 у справі №805/1218/16-а, від 05.02.2019 у справі №826/7672/17, від 10.03.2020 у справі №815/3066/15, від 12.03.2019 у справі №826/12323/16
Разом з тим, скаржником зазначено про відступлення лише від постанови від 10.03.2020 у справі №815/3066/15, наявної в цьому переліку.
На постанови від 03.08.2021 у справі №640/16169/19, від 28.02.2024 у справі №815/5548/17 суд апеляційної інстанції не посилався.
Відтак скаржником не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, від яких висновків Верховного Суду, врахованих судом апеляційної інстанції, належить відступити.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 у справі №320/23532/25 повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя І.А. Васильєва