Ухвала № 140611342 у справі № 557/60/26 від 08.10.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 557/60/26

провадження № 61-12314ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Людмили Святославівни на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2026 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2026 року заочним рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 08 липня 2020 року

№ 2623341 в розмірі 30 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Представник ОСОБА_1 Мороз Л. С. подала апеляційну скаргу на заочне рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 14 серпня

2026 року.

10 вересня 2026 року ухвалою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто.

Апеляційний суд висновував, що цивільним процесуальним законом встановлено особливості оскарження заочного рішення суду. Зокрема, відповідач набуває права оскарження такого рішення в апеляційному порядку лише після розгляду та залишення без задоволення судом першої інстанції його заяви про перегляд заочного рішення. За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень питання про перегляд заочного рішення в порядку, визначеному законом, за заявою ОСОБА_1 не розглядалося. У зв`язку з недотриманням зазначеного вище порядку заочне рішення не підлягає апеляційному оскарженню за апеляційною скаргою відповідача. Апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.

23 вересня 2026 року представник ОСОБА_3 - адвокат Мороз Л. С. звернулася через систему «Електронний суд» з касацйною скаргою на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2026 року, в якій просить її скасувати, передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд допустив порушення права на доступ до правосуддя. Водночас апеляційний суд залишив поза увагою те, що оскаржуване судове рішення не могло бути ухвалено заочно, оскільки відповідач подавав відзив на позов.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав

і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи

у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Водночас суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи.

Приписами ЦПК для відповідача гарантується право на перегляд заочного рішення - шляхом попереднього подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення.

Так, відповідно до статті 284 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно із частиною другою статті 288 ЦПК позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який здійснюється судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Положення процесуального закону є чіткими, а, отже, передбачуваними.

Велика Палата Верховного Суду впункті 45 постанови від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 виснувала, що право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції у разі заочного розгляду справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, у тому числі з урахуванням визначених процесуальним законом строків.

Судова практика судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування положень статті 287 ЦПК України є сталою та підтримана висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року в справі № 462/3542/16, від 12 червня 2019 року в справі № 308/8618/17 і

від 05 лютого 2020 року в справі № 369/1534/18.

Апеляційний суд обґрунтовано виснував про відмову у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення та повернення апеляційної скарги заявнику у зв`язку з тим, що право на апеляційне оскарження заочного рішення відповідач набуває лише після розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті та залишення її без задоволення (частини четвертої статті 287 ЦПК) або у разі ухвалення повторного заочного рішення.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 не реалізував своє право на подання заяви про перегляд заочного рішення, а тому на момент звернення з апеляційною скаргою на заочне рішення для відповідача не настали умови, необхідні для реалізації права на апеляційне оскарження у встановленому частиною четвертою статті 287 ЦПК України спеціальному порядку.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваної ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга є необґрунтованою.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Л. С. на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2026 року необхідно відмовити, оскільки скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Людмили Святославівни на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня

2026 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська