УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/2611/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Акуленко А. В.,
відповідача - Войтюк Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 (судді: Кравчук Г. А. - головуючий, Коробенко Г. П., Спаських Н. М.) та рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2025 (суддя Антонова В. М.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
до Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"
про стягнення 12 616 404,27 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У серпні 2025 року Державне підприємство "Гарантований покупець" (після перетворення - Акціонерне товариство, далі - АТ "Гарантований покупець") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (далі - ПрАТ "Укргідроенерго") про стягнення 7 854 928,67 грн - 3% річних та 4 761 475,60 грн - інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем від 10.09.2021 № 2262/01/21 (далі - спірний договір) щодо своєчасної оплати послуг.
2. У відзиві на позовну заяву ПрАТ "Укргідроенерго" не погоджуючись з позовними вимогами та нарахуванням заявлених до стягнення сум, надало детальну інформацію-пояснення по кожному розрахунковому періоду - місяцю щодо послуг, наданих позивачем на виконання спірного договору за період, визначений у позовній заяві - липень та серпень 2024 року, зазначаючи про відсутність підстав для твердження про прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2025 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ПрАТ "Укргідроенерго" на користь АТ "Гарантований покупець" 7 384 685,00 - 3% річних, 4 569 646,52 грн - інфляційних втрат та 179 314,97 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив із здійсненого судом перерахунку заявлених до стягнення коштів.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2025 змінено в частині суми інфляційних втрат та розподілу судового збору, викладено резолютивну частину рішення в редакції постанови, а саме: позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Укргідроенерго" на користь АТ "Гарантований покупець" 7 384 685,00 грн - 3 % річних, 4 761 475, 59 грн - інфляційних втрат та 182 192,41 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оплати відповідача мали зараховуватись позивачем на погашення заборгованості за вказаний в платіжних інструкціях період в хронологічному порядку строку оплати кожного платежу: починаючи з того, що виник у найдавніший період, до повного погашення заборгованості.
Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що наданий позивачем розрахунок 3% річних не враховує того, що після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг планові (прогнозні) обсяги послуг змінюються на фактичні, а тому 3% річних та інфляційні втрати, після підписання цих актів, мають нараховуватися на фактичні обсяги.
5. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 та рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2025, ПрАТ "Укргідроенерго" у касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду:
- викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц щодо оцінки вірогідності доказів, яка у тому числі полягає у співставленні судом доказів, які надає позивач та відповідач протягом розгляду справи;
- викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо того, що при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором;
- суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували судову практику в аналогічних справах щодо нарахування на планові/фактичні платежі та не врахували наявні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, оскільки суди не надали належну оцінку розрахунку позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат, що є порушенням норм процесуального права (з огляду на наявний порядок проведення розрахунків за договором, а саме, що в розумінні положень пункту 11 договору після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг планові (прогнозні) обсяги послуг змінюються на фактичні).
ПрАТ "Укргідроенерго" вважає, що зміст оскаржуваних судових рішень суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (пункт 54), в контексті наявного принципу змагальності сторін (згідно з висновками у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17), адже у суду, який погоджується з розрахунком позивача, за умови наявності контррозрахунку відповідача, була наявна процесуальна необхідність навести у своєму рішенні аргументи у відповідній частині і вказати спосіб/підхід/механізм здійсненої перевірки нарахувань Позивача з метою дотримання принципу змагальності сторін.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 25.06.2024 по 12.09.2025 у розмірі 7 854 928, 67 грн, дійшов висновку про його невірне виконання, натомість замість врахування доводів відповідача, суд здійснив власний розрахунок в якому зробив помилкове нарахування відповідачу 3% річних, при цьому суд апеляційної інстанції відповідну помилку не виявив та не виправив при здійсненні власного перерахунку і не відобразив у стягнутих рішенням суду сумах.
Отже, суди першої інстанції при ухваленні рішення належним чином не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат щодо бази нарахування з огляду на зміну відповідно до умов договору прогнозного обсягу послуг на фактичний, чим не врахували висновків Верховного Суду у постанові від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23 та висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
6. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Гарантований покупець" просить закрити касаційне провадження або разі висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження - залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, вказуючи на те, що доводи скаржника є необґрунтованими, а підстава касаційного оскарження є формальною та не відповідає встановленим судами обставинам та ухваленим рішеннями.
7. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.
8. Суди попередніх інстанцій установили, що 10.09.2021 між ДП "Гарантований покупець" (постачальник) та ПрАТ "Укргідроенерго" (замовник) укладено договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем № 2262/01/21, за змістом пункту 1 якого постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (зі змінами).
У пункті 3 договору (у редакції додаткової угоди від 03.06.2024 № 3788/04/24) передбачено, що строк надання послуг встановлено з 01.10.2021 до 30.04.2025.
Сторони також передбачили, зокрема, такі умови у договорі:
- загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 4 договору);
- до 18 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію щодо прогнозної вартості послуги та її розподілу за сумами платежів за формою, наведеною у додатку 2 до нього договору, у загальному порядку оплати або за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, в разі здійснення замовником авансування постачальника, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу (пункт 7 договору);
- згідно з пунктом 10 договору (в редакції додаткової угоди від 09.11.2021 № 2/2418/01/21) фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатку 6 до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії щомісяця до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі чого постачальником складається акт приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною в додатку 4.
У пункті 11 договору (в редакції додаткової угоди від 09.11.2021 № 2/2418/01/21) сторони погодили, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника таким чином:
1) загальний порядок, що врегульовує оплату вартості послуг, а саме:
- перший платіж - за чотири банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- другий платіж - до 2 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- третій платіж - до 8 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- четвертий платіж - до 14 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- п`ятий платіж - до 20 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість):
- шостий платіж - до 13 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць, відповідно до акта приймання-передачі послуг та сумою перших п`ятьох платежів, здійснених на підставі додатку 2.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється в робочий день, що передує вихідному/святковому дню.
Відповідно до пункту 12 договору (в редакції додаткової угоди від 09.11.2021 № 2/2418/01/21) факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичних даних та розрахунку відповідно до пунктів 8 і 9 цього договору. Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі послуг кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта. Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після тримання оригіналу акта підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.
Договір набирає чинності з 01.10.2021 та діє до 30.04.2025 (пункт 36 договору в редакції додаткової угоди від 03.06.2024 № 3788/04/24).
9. Суди попередніх інстанцій також установили такі обставини:
- 27.06.2024 постачальником на виконання пункту 7 договору надіслано замовнику прогноз вартості послуги та її розподілу за липень 2024 року на загальну суму 1 606 411 786,61 грн (чотири платежі по 321 282 357,32 грн, п`ятий - 321 282 357,33 грн);
- 31.07.2024 між сторонами підписано акт № 07/24 приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів до договору за липень 2024 року на загальну суму 1 625 938 554,90 грн, який підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень;
- 16.08.2025 відповідачем сплачено позивачу 170 018 319,97 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.08.2024 № 1295 із зазначенням в призначені платежу - розрахунок за липень;
- 16.08.2024 між стонами також підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 455 920 234,93 грн з ПДВ, за змістом якого грошове зобов`язання відповідача перед позивачем за договором припинено у повному обсязі, заборгованість за липень 2024 року відсутня;
- 16.07.2024 постачальником на виконання пункту 7 договору надіслано замовнику прогноз вартості послуги та її розподілу за серпень 2024 року на загальну суму 1 983 948 164,18 грн (чотири платежі по 396 789 632,83 грн, п`ятий - 396 789 632, 86 грн);
- 08.08.2024 відповідачем сплачено 396 789 632,83 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.08.2024 № 1231, 13.08.2024 відповідачем сплачено позивачу 396 789 632,83 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.08.2024 № 1247, 19.08.2024 відповідачем сплачено 396 789 632,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.08.2024 № 1303 із зазначенням в призначені - розрахунок за серпень, а 26.08.2024 відповідачем сплачено 31 971 512,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.08.2024 № 335 із призначені платежу, з урахуванням листа від 30.08.2024 № 25/3610;
- 31.08.2024 між сторонами підписано акт № 07/24 приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів до договору за серпень 2024 року на загальну суму 1 664 800 273,00 грн, який підписано без зауважень та скріплено печатками сторін;
- 12.09.2024 відповідачем сплачено позивачу 10 614 858,76 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.09.2024 № 1481, в призначені платежу міститься посилання на розрахунок за серпень;
- 13.09.2024 між стонами підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 431 845 002,92 грн з ПДВ, за результатами якого грошове зобов`язання відповідача перед позивачем за договором припинено у повному обсязі, заборгованість за серпень 2024 року відсутня.
10. Предметом позовних вимог у справі, яка розглядається, є вимоги АТ "Гарантований покупець" про стягнення з ПрАТ "Укргідроенерго" 3% річних та інфляційних втрат внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати наданих послуг.
11. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Згідно з частиною 2 статті 901 та частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
12. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 25.06.2024 до 12.09.2025 у розмірі 7 854 928,67 грн, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що він виконаний невірно, оскільки, позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних, як встановлено вище, відповідачем прогноз вартості послуги та її розподілу за липень 2024 року отримано лише 27.06.2024, а тому відповідач був позбавлений можливості здійснити встановлений пунктом 11 договору перший платіж до 24.06.2024. Отже, початком нарахування 3% річних за послуги отримані в липні 2024 року є 28.06.2024.
Крім цього, при розрахунку 3% річних позивачем самостійно зараховано здійснені відповідачем платежі в довільному порядку, що є необґрунтованим та безпідставним.
При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що наданий позивачем розрахунок 3% річних не враховує того, що після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг планові (прогнозні) обсяги послуг змінюються на фактичні, а тому 3% річних та інфляційні втрати, після підписання цих актів, мають нараховуватися на фактичні обсяги.
Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок 3% річних за загальний період з 28.06.2024 до 12.09.2024 визнав правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що він становить 7 384 685,00 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.
Разом з цим, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача 4 761 475,59 грн інфляційних втрат, а не 4 569 646,52 грн.
За висновками суду апеляційної інстанції позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 384 685,00 грн 3% річних та 4 761 475,59 грн інфляційних втрат.
Отже, за обставинами справи, що розглядається, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, що стало підставою для стягнення позивачем в судовому порядку 3% річних та інфляційних втрат. Дослідивши наявні у справі докази, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, наданий позивачем, надавши оцінку запереченням відповідача проти обґрунтованості такого розрахунку, тобто виконавши свій процесуальний обов`язок, а також урахувавши судову практику суду касаційної інстанції щодо методики обрахунку інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
13. Як вже зазначалося, ПрАТ "Укргідроенерго", оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказував, що суд при ухваленні рішення належним чином не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат щодо бази нарахування, з огляду на зміну відповідно до умов договору прогнозного обсягу послуг на фактичний, чим не врахував висновків Верховного Суду у постанові від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23 та висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, а також суди не надали належну оцінку розрахунку позивача та контррозрахунку відповідача.
14. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.
Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
У кожній з наведених скаржником у касаційній скарзі справ, які переглядались Верховним Судом, норми права та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи в межах конкретного предмету та підстав позову.
При цьому Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.
Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Разом з тим наведені скаржником у касаційній скарзі висновки суду касаційної інстанції щодо застосування норм права мають загальний характер, застосовані судами за конкретних обставин, а тому Верховний Суд не вбачає жодної невідповідності їм висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
15. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження скаржником не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Укргідроенерго" на судові рішення у справі згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2025 у справі № 911/2611/25 закрити.
Ухвала набирає законної сили після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак