УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/3951/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
прокурора - Пономаренко А. Є.,
позивача - не з`явились,
відповідача - не з`явились,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15 липня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фещенко Ю.В., судді: Джепа Ю.А., Золотарьова Я.С.)
у справі № 908/3951/25
за позовом першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс"
про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення пені у сумі 481 545,00 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2025 року перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Машинс" (далі - ТОВ "Смарт Машинс", відповідач), в якому просив:
- визнати недійсними додаткові угоди від 11 червня 2025 року № 1, від 24 червня 2025 року № 2 до договору про закупівлю від 02 червня 2025 року № 264/ОБ, укладені між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та ТОВ "Смарт Машинс";
- стягнути з ТОВ "Смарт Машинс" на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації 481 545,00 грн пені за несвоєчасну поставку товару за договором про закупівлю від 02 червня 2025 року № 264/ОБ.
2. Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами: оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням пункту 37 розділу X Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII), підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом № 922-VIII, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (далі - Особливості) та мають бути визнані недійсними; оскільки оскаржувані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними, то вони не породжують правових наслідків для сторін, а граничним строком поставки товару мав бути первинний строк, визначений у договорі - 10 червня 2025 року, який пропущено і наявні підстави для стягнення з відповідача пені згідно з пунктом 9.3 договору.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07 травня 2026 року позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди від 11 червня 2025 року № 1 та від 24 червня 2025 року № 2 до договору про закупівлю від 02 червня 2025 року № 264/ОБ, укладені між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та ТОВ "Смарт Машинс". Здійснено розподіл судового збору.
4. Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів існування об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне виконання договору про закупівлю та зумовлювали необхідність продовження строку поставки товару у зв`язку з істотною зміною обставин. Зокрема, воєнний стан, повітряні тривоги та наближеність Запоріжжя до лінії фронту були відомими постачальнику на момент укладення договору, а конкретного причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами й неможливістю своєчасного виконання зобов`язань відповідач не довів. Урахувавши відсутність передбачених законодавством підстав для зміни умов договору, що оскаржувані додаткові угоди, якими продовжено строк виконання зобов`язань щодо поставки товару, суперечать положенням пунктам 3-7 розділу Х Закону № 922-VIII, підпункту 4 пункту 19 Особливостей, суд дійшов висновку про недійсність додаткових угод. На думку суду, недійсність оскаржуваних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін щодо строку поставки товару регулюються пунктом 4.1 договору від 02 червня 2025 року № 264/ОБ (у його первинній редакції) та що постачальник був зобов`язаний здійснити поставку всього обсягу товару не пізніше 10 червня 2025 року, яке прострочив. На думку суду першої інстанції, Прокурор довів підстави для представництва інтересів держави в суді відповідно до вимог законодавства.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15 липня 2026 року скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 07 травня 2026 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
6. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив із того, що укладення додаткових угод було зумовлене обставинами, які, на думку апеляційного суду, об`єктивно перешкоджали відповідачу виконати зобов`язання у первісно погоджений строк. Зокрема, апеляційний суд урахував, що відповідач є єдиним в Україні виробником товару, який був предметом закупівлі, повідомляв покупця про причини затримки поставки та попереджав про неможливість подальшого виконання договору в разі відмови від продовження строку поставки. За висновком апеляційного суду, покупець, оцінивши відповідні обставини та потребу в отриманні товару для забезпечення обороноздатності держави, обґрунтовано надав перевагу продовженню строку поставки, а не ризику непоставки товару й розірвання договору.
7. Апеляційний суд також узяв до уваги, що продовження строків поставки не спричинило збільшення ціни договору, основну частину товару відповідач поставив у строк, погоджений першою додатковою угодою, а решту товару поставив 11 липня 2025 року, тобто до закінчення строку, визначеного другою додатковою угодою. Урахувавши ці обставини, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, апеляційний суд дійшов висновку про передчасність висновків місцевого господарського суду щодо відсутності об`єктивних підстав для продовження строку поставки та, відповідно, про відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними і стягнення заявленої пені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі Прокурор з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15 липня 2026 року та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 07 травня 2026 року.
9. Скаржник підставами касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.
11. Верховний Суд ухвалою від 31 серпня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Прокурора на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
12. Розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12 жовтня 2026 року № 32.2-01/1885 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/3951/25 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І. В.
13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2026 року справу № 908/3951/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власова Ю. Л. - головуючий, Колос І. Б., Малашенкової Т. М.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частини 1 статті 300 ГПК України).
15. Нормами частини 2 статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Прокурор посилається на:
- пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - апеляційний господарський суд ухвалив судове рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 236 ГПК України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 4 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, підпункту 4 пункту 19 Особливостей, викладених у постановах від 05 вересня 2018 року у справі № 910/21806/17, від 06 червня 2023 року у справі № 910/21100/21, від 30 січня 2024 року у справі № 907/811/21, від 27 лютого 2024 року у справі № 927/863/23, від 30 квітня 2024 року № 927/782/23, від 27 серпня 2025 року у справі № 916/2984/24, від 20 січня 2026 року у справі № 902/44/25, від 25 лютого 2026 року у справі № 904/3471/24, від 27 травня 2026 року у справі № 925/832/25, від 23 червня 2026 року у справі № 902/1022/25, від 17 жовтня 2018 року у справі № 910/23585/17, від 07 липня 2026 року у справі № 912/1708/25, від 10 жовтня 2024 року у справі № 910/332/24, від 23 січня 2025 року у справі № 910/3657/24, від 10 жовтня 2024 року у справі № 910/1509/24.
17. Скаржник у касаційній скарзі також зазначає про таке: постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм матеріального права (статей 3, 203, 215, 530, 610, 617, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 3, 41 Закону № 922-VIII, підпункту 4 пункту 19 Особливостей), норм процесуального права (статей 13, 73, 76-79, 86, 162, 236 ГПК України); судом апеляційної інстанції проігноровано положення статті 530, 610, 626, 628, 629 ЦК України, статті 180, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин); підписуючи договір № 264/ОБ, товариство у пункті 14.9 цього ж договору підтвердило, що має можливість поставити товар під час воєнного стану, що діє на території України на час укладення договору; суд апеляційної інстанції не зазначив, як же саме зазначена у листах відповідача довідка Запорізької ТПП від 17 березня 2025 року може свідчити про виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин після підписання договору № 264/ОБ; наявність повітряних тривог на території Запорізької міської територіальної громади та Запорізької області, їх тривалість, на які ТОВ "Смарт Машинс" посилається як на підставу для продовження строку поставки товару, має систематичний характер і розпочалася задовго до укладення договору № 264/ОБ. На момент укладення договору ці обставини були відомі відповідачу, а отже, не можуть вважатися новими чи непередбачуваними; матеріали цієї справи взагалі не містять доказів саме призупинення виробництва у зв`язку з оголошенням повітряних тривог.
Доводи інших учасників справи
18. ТОВ "Смарт Машинс" звернулося до Касаційного господарського суду з відзивом, в якому просить закрити касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою Прокурора, на підставі пункту 5 статті 296 ГПК України. Вказує і на необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін з підстав, наведених у відзиві.
19. Прокурор звернувся до Верховного Суду із письмовими поясненнями.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
20. Суди попередніх інстанцій встановили, що в електронній системі публічних закупівель оприлюднило інформацію про закупівлю з ідентифікатором UA-2025-05-14-009923-а.
21. Згідно із затвердженим річним планом вказаної закупівлі джерелом фінансування вказаної закупівлі є кошти місцевого бюджету, що підтверджується Протоколом затвердження річного плану закупівель № UA-Р-2025-05-14-010493-a. Закупівля здійснюється в межах Програми забезпечення виконання завдань в галузі оборонної роботи, здійснення заходів, пов`язаних з територіальною обороною та цивільним захистом на території Запорізької області на 2022-2026 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 15 лютого 2022 року № 75 (зі змінами).
22. За результатами зазначеної закупівлі 02 червня 2025 року між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (покупець) та ТОВ "Смарт Машинс" (постачальник) укладено договір про закупівлю товару № 264/ОБ, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки комплект у кількості 15 000 одиниць за ціною 1 631,25 грн за одиницю на загальну суму 29 362 500,00 грн, з них 4 893 750,00 грн ПДВ, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
23. Відповідно до пункту 2.1 договору його загальна вартість визначена на підставі додатку № 1 (специфікація) та складає: 29 362 500,00 грн у тому числі ПДВ - 4 893 750,00 грн.
24. Згідно з пунктом 4.1 договору постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов цього договору зобов`язувався здійснити поставку (доставку) товару до 10 червня 2025 року (включно).
25. У пункті 10.8 договору сторони погодили, що на дату укладення договору існує форс-мажорна обставина щодо воєнного стану на території України, тому згідно з пунктом 10.1 договору (в якому сторони передбачили випадки звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань) зазначена форс-мажорна обставина не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, крім випадку, коли сторона доведе зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.
26. Підписуючи цей договір, постачальник підтверджує, що має можливість поставити товар під час воєнного стану, що діє на території України на час укладення договору. Сторони домовилися, що у разі невиконання постачальником зобов`язань, що зумовлено військовими діями, та повідомлення покупця про форс-мажорні обставини, то такі обставини підлягають підтвердженню сертифікатом Торгово-промислової палати України (пункт 14.9 договору).
27. У пункті 9.3 договору передбачено, що за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
28. Потім сторони, керуючись статтями 651, 653 ЦК України, підпунктом 4 пункту 19 Особливостей та пунктом 14.3 договору від 02 червня 2025 року № 264/ОБ, уклали:
- додаткову угоду від 11 червня 2025 року № 1 до договору від 02 червня 2025 року № 264/ОБ, в якій сторони погодили таке: у зв`язку з виникненням документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі (поставки) товару постачальником, з урахуванням листа від 10 червня 2025 року № 10/06/2025-18, сторони вирішили продовжити строк поставки товару за договором, виклавши пункт 4.1 договору у такій редакції: "4.1. Постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного договору зобов`язується здійснити поставку (доставку) товару до 24 червня 2025 року включно, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя". Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками;
- додаткову угоду від 24 червня 2025 року № 2 до договору від 02 червня 2025 року № 264/ОБ, в якій сторони погодили: у зв`язку з виникненням документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі (поставки) товару постачальником, з урахуванням листа від 23 червня 2025 року № 23/06/2025-36 сторони вирішили продовжити строк поставки товару за договором, виклавши пункт 4.1 договору у такій редакції: "4.1. Постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного договору зобов`язується здійснити поставку (доставку) товару до 23 липня 2025 року включно, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя". Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками.
29. Суди встановили, що за інформацією Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 03 листопада 2025 року № 2332/03-01, наданої на відповідний запит Прокурора, на території Запорізької міської територіальної громади сигнал "Повітряна тривога" в період: з 14 травня 2025 року (дата оголошення процедури закупівлі) до 02 червня 2025 року (дата підписання договору) тривав 103 год.; з 21 травня 2025 року (дата подання ТОВ "Смарт Машинс" тендерної пропозиції на участь у торгах) до 02 червня 2025 року (дата підписання договору) тривав 79 год.; з 10 червня 2025 року до 23 червня 2025 року (дата надіслання ТОВ "Смарт Машинс" першого листа про необхідність укладення додаткової угоди) тривав 64 год.
30. У листі Головного управління ДСНС у Запорізькій області від 02 листопада 2025 року № 53 005-6786/53 02-2 зазначено, що: у період з 14 травня 2025 року до 02 червня 2025 року на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж; у період з 21 травня 2025 року до 02 червня 2025 року на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж; у період з 02 червня 2025 року до 10 червня 2025 року на території міста Запоріжжя зафіксовано 5 ворожих обстрілів, пожеж не було; у період з 02 червня 2025 року до 23 червня 2025 року на території міста Запоріжжя зафіксовано 17 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 12 пожеж; у період з 10 червня 2025 року до 23 червня 2025 року на території міста Запоріжжя зафіксовано 13 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 12 пожеж; у період з 14 травня 2025 року до 02 червня 2025 року на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж; у період з 14 травня 2025 року до 02 червня 2025 року на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж.
31. 24 червня 2025 року постачальник поставив покупцю товар за договором на суму 23 490 000,00 грн, про що свідчить видаткова накладна від 24 червня 2025 року № 264 і 11 липня 2025 року - на суму 5 872 500,00 грн, на підтвердження чого була складена та підписана видаткова накладна від 11 липня 2025 року № 264/1.
32. 25 червня 2025 року Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації сплатило ТОВ "Смарт Машинс" 23 490 000,00 грн, а 16 липня 2025 року - 5 872 500,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 24 червня 2025 року № 197 та від 14 липня 2025 року № 212.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою Прокурора є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 15 липня 2026 року.
34. Колегія суддів зазначає, що порядок касаційного оскарження визначений статтею 287 ГПК України. Так, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
35. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
36. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) спірні питання виникли у подібних правовідносинах; (2) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду.
37. Верховний Суд в ухвалі від 29 вересня 2026 року у справі № 908/3993/25 зазначив таке: "що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19. Стосовно того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 березня 2024 року у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 902/1076/24, від 09 серпня 2024 року у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19, від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. При цьому, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а крізь призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів".
38. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 274/1477/20).
39. Здійснивши аналіз оскаржуваного судового рішення і постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.
40. Так, як уже зазначалося, предметом судового розгляду у цій справі № 908/3951/25 є: визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю послуг, укладених між позивачем і відповідачем; стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов`язань за договором про закупівлю товару. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок укладення додаткових угод сторонами порушено вимоги законодавства у сфері публічних закупівель, необґрунтовано продовжено строк виконання зобов`язань за договором без належного документального підтвердження об`єктивних обставин, що зумовили таке продовження, що є підставою для визнання недійсними додаткових угод та стягнення з відповідача пені за період прострочення виконання робіт за договором.
41. Крім цього, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, встановив, зокрема, правову природу договору, його предмет, відсутність підстав для визнання оспорюваних додаткових угод недійсним з огляду на наявність об`єктивних причин, а також врахував позицію Управління як покупця, яке погодилося на зміну строку виконання робіт за договором. До того ж, врахував і те, що продовження строків поставки не спричинило збільшення ціни договору.
42. Водночас предметом судового розгляду у справі № 910/21806/17, на яку посилається скаржник, було внесення змін до договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти державного бюджету України), а саме щодо строку постачання. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами участі у процедурі закупівлі товарів за державні кошти відповідача визнано переможцем, з яким укладено договір 16 травня 2017 року, за умовами якого строк поставки визначено до 31 травня 2017 року. У процесі проведення процедури закупівлі, до моменту розміщення замовником закупівлі повідомлення про намір укласти договір, мала місце істотна зміна обставин, якими позивач як учасник і потенційний постачальник керувався у прийнятті рішення щодо участі у процедурі закупівлі і які суттєво впливають на баланс інтересів сторін та строки виконання зобов`язань при подальшому укладанні та виконанні договору.
43. Предметом судового розгляду у справі № 910/21100/21 також було внесення змін до договору про закупівлю послуг за державні кошти внаслідок істотної зміни обставин, а саме в частині терміну надання послуг. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю документально підтверджених об`єктивних обставин, які зумовлюють продовження строку дії договору та строку виконання робіт за договором. Такими обставинами є зупинення роботи підприємства в результаті дій правоохоронних органів (проведення обшуку, вилучення комп`ютерної техніки та оригіналів документації, накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках), а також захворювання працівників підприємства гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.
44. У справі № 910/23585/17 предметом спору також було несення змін до договору. Позовні вимоги обґрунтовані існуванням об`єктивних обставин, які відповідно до пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є підставою для продовження строку виконання зобов`язань з поставки товару та внесення відповідних змін до договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
45. Предметом судового розгляду у справі № 907/811/21 було визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю товару за бюджетні кошти та стягнення пені і штрафу. Направляючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що з оскаржуваних судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій взагалі не встановлювали обставини наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили укладення оспорюваного правочину та внесення змін до договору про продовження строку виконання зобов`язань з поставки товару і, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили наявності/відсутності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним на момент його вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків.
46. Предметом судового розгляду у справі № 927/863/23 було визнання недійсними додаткових угод до договору, якими продовжено строк виконання робіт, та стягнення штрафу та пені. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону, як наслідок - підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а стягнення штрафних санкцій обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору щодо дотримання кінцевого строку завершення виконання робіт. У цій справі № 927/863/23 Верховний Суд дійшов таких висновків: "отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво". Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 927/782/23, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі.
47. Предметом судового розгляду у справі № 916/2984/24 було визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю товару та стягнення пені і штрафу. У постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 916/2984/24 Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу Прокурора, виходив із того, що на момент укладення договору про закупівлю товару за умов обізнаності про безстрокову акцію протесту польських перевізників на пунктах пропуску на українсько-польському кордоні, яка стосується вантажного транспорту, відповідач (як постачальник) усвідомлював ризики, пов`язані з наявністю об`єктивних перешкод для виконання поставки у визначені строки. Тому Суд виснував, що обставини, які були відомі сторонам або об`єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили. Подібні висновки містяться й у постанові Верховного Суду від 20 січня 2026 року у справі № 902/44/25.
48. Предметом судового розгляду у справі № 904/3471/24 було визнання недійсними додаткових угод до договору, якими продовжено строк виконання робіт, та стягнення пені і штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором, внаслідок чого позивач не отримав очікуваного від закупівлі результату. Прокурор вбачає порушення пунктів 1.4 та 14.1 договору при укладенні сторонами додаткових угод до нього та вважає, що ці додаткові угоди укладені за відсутності документального підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, а також невиконання вказаних робіт у строк, визначений договором, тому наявні підстави для визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків виконання зобов`язань. У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 904/3471/24 сформульовано такий висновок: "60. Водночас положення пункту 4 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" передбачають можливість внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема, у випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. …62. Таким чином, вказані норми передбачають умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов`язань лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (постанова Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21). При цьому вказані норми передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 910/21806/17, від 06 червня 2023 року у справі № 910/21100/21).…77. Тобто з урахуванням того, що підставами для укладення спірних додаткових угод було зазначено лише несприятливі погодні умови, обставини щодо невиконання/неналежного виконання замовником своїх обов`язків (що не було зазначено як підстава для укладення додаткових угод) значення для оцінки правомірності укладення спірних додаткових угод не мають".
49. Предметом судового розгляду у справі № 925/832/25 було визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю та стягнення пені за порушення строку виконання зобов`язання за договором та штрафу. Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони безпідставно додатковою угодою суттєво продовжили строк поставки товару без жодного належного обґрунтованого документального підтвердження виникнення об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку поставки товару, у тому числі непереборної сили, в порушення норм статті 41 Закону та положень пункту 8 зазначеного договору, що не відповідає також вимогам тендерної документації. Оскільки постачання товару відбулося з порушенням строку, передбаченого договором, з відповідача мають бути стягнуті штрафні санкції. У цій справі № 925/832/25 Верховний Суд зазначив, що покращення якості предмета закупівлі само по собі не є обставиною, яка автоматично дозволяє сторонам ігнорувати вимоги закону щодо строків та безпідставно подовжувати їх.
50. У справі № 902/1022/25 (з предметом спору визнання недійсними додаткових угод та стягнення 23 989 358,84 грн штрафних санкцій) Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій встановлено, що землетруси на території Турецької Республіки сталися 06 лютого 2023 року, тобто до укладення договорів. Зазначена обставина мала характер загальновідомої та перебувала у відкритому доступі, і відповідач (ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл"), діячи розумно, повинен був належним чином враховувати її існування та можливі негативні наслідки для виконання взятих на себе договірних зобов`язань. Верховний Суд зазначив, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій висновували, що, укладаючи договори, за наявності зазначених умов, відповідач діяв на власний ризик, добровільно погодившись забезпечити виконання зобов`язань у погоджені строки, попри існування об`єктивних перешкод, на які відповідач посилається як на ті, що ускладнюють або виключають можливість своєчасної поставки товару.
51. Отже, проаналізувавши вищенаведені висновки Верховного Суду, на які посилається Прокурор у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, на відміну від справ, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову Прокурора, установив наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, які зумовили укладення спірних додаткових угод, що продовження строків поставки не спричинило збільшення ціни договору, а тому дійшов висновку, що оскаржувані додаткові угоди укладені з додержанням вимог чинного законодавства, що виключає можливість визнання їх недійсними. Ураховуючи також те, що товар був поставлений в строки, визначені договором із урахуванням додаткових угод (крім того, за додатковою угодою № 2 - достроково), суд апеляційної інстанції також відмовив у задоволенні позовних вимог Прокурора про стягнення пені. Тобто вказані справи і справа, яка переглядається, різняться як предметом, підставами позову, так обставинами, якими мотивовано зміну умов договорів (справи № 910/21100/21, № 910/21806/17, № 910/23585/17); решта наведених скаржником справ (справи № 907/811/21, № 927/863/23, № 916/2984/24, № 904/3471/24, № 925/832/25, № 902/1022/25) хоча і схожі за видом договору та предметом позову, втім суттєво відрізняються обставинами, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та мотивами, якими постачальники обґрунтовували необхідність зміни строку поставки товару та доказовою базою у справах, тобто їх фактичними обставинами.
52. Крім того, колегія судів зазначає, що особливістю цієї справи з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини на відміну від означених скаржником у касаційній скарзі є те, що постачальник звернувся до покупця щодо зміни строку до його завершення, така зміна умов договору обґрунтована обставинами, ураховуючи місце поставки (м. Запоріжжя), що наближене до лінії бойового зіткнення. До того ж суд апеляційної інстанції зазначив, що правомірна зміна строку (продовження) виконання зобов`язання відповідає інтересам держави більше, ніж формальне розірвання договору чи нарахування штрафних санкцій постачальнику, який об`єктивно не мав змоги виконати умови договору через незалежні від нього обставини. Суд також урахував, що покупець визнав обставини поважними та добровільно погодився на збільшення таких строків виконання зобов`язання. За висновком суду, зміна строку виконання робіт шляхом його збільшення не призвела до будь-яких негативних наслідків для покупця. Водночас доводи Прокурора про зворотнє зводяться лише до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що не є компетенцією Верховного Суду з огляду на статтю 300 ГПК України.
53. Решта наведених скаржником справ (у справах № 912/1708/25, № 910/3657/24 предметом спору було визнання додаткової угоди укладеною; у справі № 910/332/24 - зміна договору надання послуг; у справі № 910/1509/24 предметом спору було внесення змін до договору, скасування оперативно-господарської санкції та зобов`язання вчинити дії) також не є релевантними справі, яка переглядається, оскільки ці справи різняться предметом спору і своїми фактичними обставинами, що також впливає на їх нормативно-правове регулювання.
54. Урахувавши викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
55. Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник у касаційній скарзі не наводить.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
56. У пункті 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
57. Зважаючи на те що усі постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник у касаційній скарзі для обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судового рішення, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 908/3951/25 правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Прокурора на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15 липня 2026 року у справі № 908/3951/25 (див. також ухвали Верховного Суду від 29 вересня 2026 року у справі № 908/3993/25).
Судові витрати
58. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника (див. також ухвалу Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 918/279/22).
Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15 липня 2026 року у справі № 908/3951/25, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. Б. Колос
Т. М. Малашенкова