УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 394/302/25
провадження № 61-12782ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Пузін Денис Миколайович, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з указаним позовом.
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області рішенням від
24 квітня 2025 року позов ТОВ «Споживчий центр» задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитом в сумі 46 500 грн та судовий збір в сумі
2 422,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, адвокат Пузін Д. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , 26 серпня 2026 року подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Клопотання мотивовано тим, що рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2025 року відповідачка не отримувала, а оскаржуване рішення було отримано її представником в електронному вигляді лише 14 серпня 2026 року.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 07 вересня 2026 року апеляційну скаргу залишив без руху та запропоновав відповідачці протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали навести виключні обставини, що були причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, передбачені пунктами 1 та 2 частини другої статті 358 ЦПК України, та надати відповідні письмові докази.
17 вересня 2026 року на виконання вищезазначеної ухвали до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник відповідачки вважає, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи та ухвалення рішення, а тому просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2026 рокувідмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Пузіна Д. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2025 року, оскільки вказана апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду.
У жовтні 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану її представником - адвокатом Пузіним Д. М. в підсистемі «Електронний суд», в якій просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2026 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм цивільного процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що:
у березні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області надіслав запит до Новоархангельської селищної ради про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки та отримав відповідь, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
ухвалою від 26 березня 2025 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області призначив розгляд справи на 08 годину 20 хвилин
24 квітня 2025 року без виклику сторін за наявними у матеріалах справи доказами;
копію зазначеної ухвали було надіслано за зареєстрованим місцем проживання відповідачки, що підтверджується супровідним листом;
05 квітня 2025 року відповідачка отримала копію ухвали Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 березня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором
№ 0601128144351;
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області рішенням від
24 квітня 2025 року позов задовольнив та стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитом в сумі
46 500 грн та судовий збір в сумі 2 422,40 грн;
суд першої інстанції надіслав вказане рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень - 24 квітня 2025 року, забезпечено надання загального доступу - 25 квітня 2025 року;
згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором № 0601142080145 повний текст рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2025 року вручено відповідачці ОСОБА_1 07 травня 2025 року;
представник відповідачки звернувся до суду з апеляційною скаргою
26 серпня 2026 року, тобто більше ніж через 1 рік після ухвалення оскаржуваного рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження і яка, відповідно, не знала/не могла знати про розгляд справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції підставно вважав, що доводи заявника про неповідомлення її про розгляд справи, зокрема про ухвалення судового рішення та невручення його копії, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України виключних підстав для застосування винятку з установленого законом річного строку на апеляційне оскарження, оскільки заявник була повідомлена про розгляд справи та отримала копію судового рішення, а обставин непереборної сили, які б перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги, не наведено та матеріалами справи не підтверджено.
Враховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваного судового рішення, правильне застосування апеляційним судоми норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
При цьому Верховний Суд враховує, що рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2025 року було надіслано відповідачці ОСОБА_1 за адресою її реєстрації та проживання, яку вона також зазначає у касаційній скарзі.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржуване судове рішення є законним, ухваленим з додержанням норм права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Пузін Денис Миколайович, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
І. А. Воробйова
В. М. Коротун