УХВАЛА
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 577/7637/25
провадження № 61-11741ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області на постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області, Комунального закладу «Конотопська дитяча музична школа № 1», за участю третьої особи - начальника Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області Шинкаренко Олени Володимирівни, про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани і звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
23 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області, Комунального закладу «Конотопська дитяча музична школа № 1» (далі - КЗ «Конотопська дитяча музична школа № 1»), за участю третьої особи - начальника управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області Шинкаренко О. В., про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани і звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням від 24 лютого 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач довів наявність правових підстав як для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, так і для її звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Постановою від 18 серпня 2026 року Сумський апеляційний суд скаргу адвоката Розуменка О. Ю. в інтересах ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2026 року скасував та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнав незаконним та скасував наказ «Про відтермінування звільнення ОСОБА_1 , директора КЗ «Конотопська дитяча музична школа № 1» від 12 листопада 2025 року № 99-К».
Поновив ОСОБА_1 на посаді директора КЗ «Конотопська дитяча музична школа № 1» з 25 листопада 2025 року.
Стягнув з КЗ «Конотопська дитяча музична школа № 1» на користь ОСОБА_1 175 429,68 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з відрахуванням з цієї суми податків та обов`язкових платежів) за період із 25 листопада 2025 року до дня ухвалення рішення - 18 серпня 2026 року та 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
07 вересня 2026 року Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області звернулося за допомогою засобів поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що незалежно від того, чи визнавав справу малозначною суд першої чи апеляційної інстанції, такою її може визнати касаційна інстанція, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюється й на стадію касаційного провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани і звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ціна позову не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Додатково пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачає випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.
Колегія суддів виснує про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки скарга не містить обґрунтувань наявності виняткових підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження у малозначній справі з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Водночас застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області подало касаційну скаргу на судове рішення в справі, яка не відноситься до справ, що розглядаються лише за правилами загального позовного провадження, є незначної складності та ціна позову якої не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області на постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області, Комунального закладу «Конотопська дитяча музична школа № 1», за участю третьої особи - начальника Управління культури та охорони культурної спадщини Конотопської міської ради Сумської області Шинкаренко Олени Володимирівни, про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани і звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська