У Х В А Л А
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 709/587/26
провадження № 61-12549ск26
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Воробйової І. А., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Горсткою Ярославою Василівною, на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 липня 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 вересня 2026 року,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради, третя особа - державний нотаріус Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Людмила Миколаївна про встановлення юридичного факту постійного проживання зі спадкоємцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
29 вересня 2026 року адвокат Горстка Я. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 липня 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 вересня 2026 року.
За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.
Касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України щодо її форми та змісту, а тому підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд роз`яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Заявник висловлює загальну незгоду із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, наводить висновки Верховного Суду, викладені у відповідних постановах, а також повністю цитує положення статті 389 ЦПК України, проте не зазначає, на якій саме з передбачених законом підстав подано касаційну скаргу, та не обґрунтовує належним чином її застосування до оскаржуваних судових рішень.
Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23, однак не зазначає, який саме висновок щодо застосування норм права викладено в цій постанові та в чому полягає його значення для обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, оскільки такий обов`язок покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Відсутність у ній конкретно визначених законом підстав касаційного оскарження, їх неналежне або необґрунтоване визначення унеможливлює відкриття касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не вправі доповнювати касаційну скаргу за заявника, оскільки це суперечило б принципам змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
За таких обставин заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу із зазначенням конкретної підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 389 ЦПК України, з відповідним обґрунтуванням.
Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі (частина дев`ята статті 43 ЦПК України).
Для усунення вказаних в ухвалі недоліків Верховний Суд встановлює десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її заявнику.
Виконуючи вимоги ухвали, заяву про усунення недоліків заявник повинен надіслати суду разом із доказами її надсилання всім іншим учасникам справи, як цього вимагають частини сьома - дев`ята статті 43 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Горсткою Ярославою Василівною, на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 липня 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 вересня 2026 року у справі № 709/587/26- залишити без руху.
Запропонувати заявнику (представнику) в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 Цивільного процесуального кодексу України шляхом усунення вищевказаних недоліків.
Роз`яснити, що якщо копію судового рішення вручено представнику, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова