Судові рішення

Рішення № 140613386 у справі № 140/8624/26 від 14.10.2026

Рішення від 14.10.2026 в адміністративній справі № 140/8624/26 (категорія «Адміністрування окремих податків, зборів, платежів»). Суд: Волинський окружний адміністративний суд, суддя Шепелюк Віталій Леонідович.

Справа№ 140/8624/26
СудВолинський окружний адміністративний суд
СуддяШепелюк Віталій Леонідович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяАдміністрування окремих податків, зборів, платежів
Дата ухвалення14.10.2026
Надійшло до реєстру16.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140613386

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Луцьк Справа № 140/8624/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень від 16.06.2026 №00/16737/03-20-24-06-10 та №00/16712/03-20-24-06-10.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 23.06.2026 ОСОБА_1 отримала рішення ГУ ДПС у Волинській області від 16.06.2026 №00/16737/03-20-24-06-10, яким нараховано штраф у розмірі 10204,60 грн та пеню 68119,42 грн за період з 10.02.2018 по 18.03.2025 та №00/16712/03-20-24-06-10, яким нараховано штраф у розмірі 9772,85 грн та пеню 67588,93 грн за період з 21.12.2017 по 18.03.2025.

Однак, позивач вказує, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.03.2025 відкрито провадження у справі №903/139/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та ведено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.07.2025 податковий борг ОСОБА_1 в сумі 2 413 566, 44 грн, заявлений кредитором ГУ ДПС у Волинській області, що виник протягом трьох років до дня постановляння ухвали про відкриття провадження у справі №903/139/25 про неплатоспроможність боржника визнано безнадійним та списано. Визнано грошові вимоги ГУ ДПС Волинській області на суму 521 335, 23 грн єдиного соціального внеску, а також 6 056,00 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.11.2025 затверджено звіт керуючого реалізацією арбітражного керуючого про проведену роботу в процедурі погашення боргів, звільнено ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими частиною другою статті 134 Кодекс України з процедур банкрутства (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом іншим ушкодженням здоров`я особи або смертю фізичної особи, сплати аліментів виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи).

Грошові вимоги кредиторів до фізичної особи, а також грошові вимоги кредиторів (їх правонаступників), які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , але не були заявлені кредиторами протягом провадження неплатоспроможність фізичної особи, - визнано погашеними, а виконавчі документи за такими вимогами такими, що не підлягають виконанню

З оскаржуваних рішень вбачається, що періодом нарахування є 21.12.2017 до 18.03.2025 та 10.02.2018 до 18.03.2025.

Однак, ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.11.2025 ОСОБА_1 було звільнено від боргів відповідно до статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому, позивач звертає увагу суду, що ГУ ДПС у Волинській області заявляло майнові вимоги справі №903/139/25 та було визнано кредитором позивача.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.27).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.45-50) представник відповідача позовних вимог не визнала та в обґрунтування такої позиції вказала, що згідно бази даних ІКС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області як фізична особа - підприємець з 10.12.2007 по 04.11.2019, платник перебував на загальній системі оподаткування, стан 11-припинено, але не знято з обліку.

В інтегрованій картці платника податку згідно бази даних ІКС «Податковий блок», у позивача по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) станом 01.01.2018 обліковувалась переплата в сумі 22,01 грн;

30.01.2018 нараховано 24505,58 грн за 2017 рік - сплата відсутня;

09.02.2018 нараховано 8448 грн за IV квартал 2017 року - сплата відсутня;

19.04.2018 нараховано 2457,18 грн за І квартал 2018 року - сплата відсутня;

01.06.2018 нараховано штрафну санкцію відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №[номер приховано] від 15.01.2018 за період 10.02.2015 до 28.12.2017 на суму 8253,92 грн - сплата відсутня;

19.07.2018 нараховано 2457,18 грн. за ІІ квартал 2018 року - сплата відсутня;

19.10.2018 нараховано 2457,18 грн. за ІІ квартал 2018 року - сплата відсутня;

21.01.2019 нараховано 2457,18 за IV квартал 2018 року - сплата відсутня;

19.04.2019 нараховано 2754,18 грн за І квартал 2019 року - сплата відсутня;

19.07.2019 нараховано 2754,18 грн за II квартал 2019 року - сплата 21.10.2019 року нараховано 2754,18 грн за III квартал 2019 року - сплата відсутня;

Станом на 31.03.2020 сума заборгованості становить 461622,98 грн.

В інтегрованій картці платника податку згідно бази даних ІКС «Податковий блок», у ОСОБА_1 по коду платежу 71010000 (Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати, винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності) станом 01.12.2017 року обліковувалась заборгованість в сумі 24 766,78 грн;

20.12.2017 нараховано 6048 грн за листопад 2017 року - сплата відсутня;

22.01.2018 нараховано 4510 грн за грудень 2017 року - сплата відсутня;

20.02.2018 нараховано 5016 грн за січень 2018 року - сплата 4000 грн 13.03.2018;

20.03.2018 нараховано 5192 грн за лютий 2018 року - сплата відсутня;

20.04.2018 нараховано 4180 грн за березень 2018 року - сплата 5000 грн 14.05.2018;

21.05.2018 нараховано 8228 грн за квітень 2018 року - сплата відсутня;

01.06.2018 нараховано штрафну санкцію відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №[номер приховано] від 15.01.2018 за період 22.03.2016 до 13.10.2017 на суму 5160,65 грн - сплата 6000 грн 13.06.2018;

20.06.2018 нараховано 4840 грн за травень 2018 - сплата відсутня;

20.07.2018 нараховано 5368 грн за червень 2018 - сплата відсутня;

20.08.2018 нараховано 4224 грн за липень 2018 - сплата відсутня;

20.09.2018 нараховано 3388 грн за серпень 2018 - сплата відсутня;

Станом на 30.09.2018 сума заборгованості становить 54024,90 грн.

Таким чином, платником належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), а саме єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.

Представник відповідача зазначає, що мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство і стосується вимог, які виникли і мали місце на дату прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.03.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В межах справи №903/139/25 ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.05.2025 прийнято заяву ГУ ДПС у Волинській області про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 на суму 2 934 901, 67 грн до розгляду.

Так, Господарським судом Волинської області встановлено, що податковий борг ОСОБА_1 перед ГУ ДПС у Волинській області становить 2 934 901, 64 грн, з яких податковий борг 2 413 566,44 грн, а також штрафних санкцій.

Оскільки судом (в межах справи №903/139/25) визнано податковий борг ОСОБА_1 в сумі 2 413 566, 44 грн безнадійним та таким, що підлягає списанню, то залишається непогашеною сума 521 335,23 грн єдиного соціального внеску, яка не підлягає реструктуризації, але заявлена податковою службою до визнання в межах справи про неплатоспроможність. Відповідна сума боргу з ЄСВ визнається судом.

Ухвалою від 08.07.2025 Господарським судом Волинської області було визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 на суму 521 335,23 грн єдиного соціального внеску, а також 6 056, 00 грн судового збору.

Представник відповідача вказує, що відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 18.11.2025 судом вирішено звільнити боржника ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими частиною другою статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства.

Тоді як у позивача наявна недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 521 335, 23 грн, яка складається з ЄСВ зі сплати за найманих працівників в розмірі 59 712, 25 грн та ЄСВ за себе як ФОП в розмірі 461 622, 98 грн, які відповідно до частини другої статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства відносяться до інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить в задоволенні позову відмовити.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 07.12.2007 проведено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , а 04.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення її підприємницької діяльності (а.с. 12).

На підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску:

від 16.06.2026 №00/16712/03-20-24-06-10, яким застосовано штраф у розмірі 9772,85 грн (20% з 01.01.2015) та за період з 21.12.2017 по 18.03.2025 нараховано пеню у розмірі 67 588,93 грн, що в загальній сумі до сплати складає 77 361,78 грн (а.с.9, 66);

від 16.06.2026 №00/16737/03-20-24-06-10, яким застосовано штраф у розмірі 10 204,60 грн (20% з 01.01.2015) та за період з 10.02.2018 по 18.03.2025 нараховано пеню у розмірі 68 119,42 грн, що в загальній сумі до сплати складає 78 324,02 грн (а.с.10, 67).

Вказані рішення було надіслано за місцем проживання позивача рекомендованим листом та вручено останній 23.06.2026 (а.с.11 зворот., 68).

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом №2464-VI.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У статті 1 Закону №2464-VI закріплено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, у тому числі фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Нормами частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Нормами частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Нормами частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частин одинадцятої-дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно із частинами другою-четвертою статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Нормами частини десятої статті 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно із частинами тринадцятою-чотирнадцятою статті 25 Закону №2464-VI 13. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Згідно із частинами п`ятнадцятою-шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк податковий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 №790), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з пунктом 1 розділу VIІ Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу VIІ Інструкції №449 згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених пунктами 1, 4, 5, 15 та 16 частини першої статті 4 Закону, податкові органи застосовують штрафні санкції в таких розмірах, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІКС.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).

Для платників, зазначених у пунктах 1 та 16 частини першої статті 4 Закону, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у пунктах 4-5-1 частини першої статті 4 Закону,- календарний квартал;

Нормами пункту 5 розділу VIІ Інструкції №449 визначено, що на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені:

документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску (з додатним значенням);

вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком;

рішення суду.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону, зобов`язані самостійно обчислити ці внески, і сплатити їх з нарахуванням пені.

Самостійно обчислені внески та сума самостійно розрахованої пені відображаються у звітності, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до пункту 8 розділу VIІ Інструкції №449 суми штрафів та пені, передбачені пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, підлягають сплаті платником єдиного внеску чи банком, небанківським надавачем платіжних послуг протягом 10 календарних днів після надходження відповідного рішення або можуть бути оскаржені в цей самий строк до податкового вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного податкового органу, посадовими особами якого прийнято це рішення.

Нормами пунктів 10 - 13 розділу VIІ Інструкції №449 передбачено, що рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосовані за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Як встановлено судом, на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску:

від 16.06.2026 №00/16712/03-20-24-06-10, яким застосовано штраф у розмірі 9772,85 грн (20% з 01.01.2015) та за період з 21.12.2017 по 18.03.2025 нараховано пеню у розмірі 67 588,93 грн, що в загальній сумі до сплати складає 77 361,78 грн (а.с.9, 66);

від 16.06.2026 №00/16737/03-20-24-06-10, яким застосовано штраф у розмірі 10 204,60 грн (20% з 01.01.2015) та за період з 10.02.2018 по 18.03.2025 нараховано пеню у розмірі 68 119,42 грн, що в загальній сумі до сплати складає 78 324,02 грн (а.с.10, 67).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що періодом нарахування є 21.12.2017 до 18.03.2025 та 10.02.2018 до 18.03.2025, однак ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.11.2025 ОСОБА_1 було звільнено від боргів відповідно до статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає таке.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ).

Відповідно до статті 1 КУзПБ конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною другою цієї статті встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Згідно з частиною третьою статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постановах від 25.06.2011 у справі №21-113а11, від 05.12.2011 у справі №21-348а11, 07.05.2012 у справі №21-289а11 дія мораторію розповсюджується лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, тоді як за зобов`язаннями поточних кредиторів нараховуються штрафні санкції та пеня за загальними правилами. Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов`язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов`язання, і є похідними від основного зобов`язання. З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Суд зазначає, що з прийняттям КУзПБ правові підходи Верховного Суду щодо розповсюдження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не змінилися.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.04.2024 у cправі №926/869-б/23, аналізуючи положення статті 1 та частини першої статті 45 КУзПБ, вказав про те, що зазначені норми пов`язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання боржника. Тобто, при визначенні статусу кредиторських вимог у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, тому вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.03.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.07.2025 визнано безнадійним та списано податковий борг ОСОБА_1 в сумі 2 413 566, 44 грн, заявлений кредитором Головним управлінням ДПС у Волинській області, що виник протягом трьох років до дня постановляння ухвали про відкриття провадження у справі №903/139/25 про неплатоспроможність боржника та визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 на суму 521 335, 23 грн єдиного соціального внеску, а також 6 056, 00 грн судового збору (а.с.33-36).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.11.2025 завершено процедуру погашення боргів боржника ОСОБА_1 ; у відповідності до статті 121 КУзПБ припинено дію мораторію; звільнено боржника ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими частиною другою статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства; грошові вимоги кредиторів до ОСОБА_1 , а також грошові вимоги кредиторів (їх правонаступників), які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , але не були заявлені кредиторами протягом провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, - визнати погашеними, а виконавчі документи за такими вимогами такими, шо не підлягають виконанню та закрито провадження у справі №903/418/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.37-40).

Постановою Господарського суду Волинської області від 19.08.2025 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи, визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 та введено процедуру погашення боргів боржника (а.с.41-44).

Суд звертає увагу на те, що у розрахунках штрафних санкцій, які є додатками до оскаржуваних рішень зазначено періоди, за які нараховано штрафні санкції, а саме дата початку нарахування штрафної санкції та дата закінчення нарахування штрафної санкції 18.03.2025, тобто закінчення нарахування санкції відбулось у день введення мораторію.

При цьому, як вбачається із інтегрованої картки платника податків коду платежу 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати, винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності) станом на 31.05.2025 за позивачем обліковувалася заборгованість в сумі 461 622,98 грн (а.с.60-65), а по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) - в сумі 59 712,25 грн (а.с.51-59), що в загальній сумі становить 521 335,23 грн та відповідає сумі грошових вимог ГУ ДПС у Волинській області, які були визнані ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.07.2025 у справі №903/139/25.

Вказане дає суду підстави для висновку, що пеня та штрафні санкції згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями були нараховані на грошові зобов`язання з єдиного соціального внеску, які виникли до введення мораторію та є вимогами конкурсного кредитора в межах справи про банкрутство, на які не нараховується неустойка (штраф, пеня) відповідно до вимог КУзПБ, що свідчить про протиправність рішень від 16.06.2026 №00/16737/03-20-24-06-10 та №00/16712/03-20-24-06-10.

Окрім того, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №533-IX від 17.03.2020 доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI пунктами 9-10 - 9-12 (до яких надалі вносилися зміни Законами України від 30.03.2020 №540-IX та від 13.05.2022 №591-IX).

Так, пунктом 9-11.1 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною 11 статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.

Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464-VI протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Таким чином, штрафи і пеня у період з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, не нараховується.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» №3219-ІХ від 30.06.2023 внесено зміни до Закону №2464-VI, зокрема, викладено у новій редакції пункти 9-21 - 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення».

Так, пунктом 9-21 визначено, що тимчасово, за порушення вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ до 01.08.2023, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

Згідно із пунктом 9-22 тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, до 01.08.2023 платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Таким чином, враховуючи Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-1, яким визначено, що воєнний стан в Україні введено із 05 год. 30хв. 24.02.2022, а також з урахуванням положень пунктів 9-21, 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій та пені визначено 01.08.2023.

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що податкові органи мають право нараховувати пеню за порушення, вчинені платниками податків у період до 01.03.2020 та починаючи з 01.08.2023.

При прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відповідачем приписи наведених вище норм не були враховані.

Так, із оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач, здійснюючи такий розрахунок врахував період пені без виключення днів, в які позивач звільняється від відповідальності у зв`язку із СОVID-19 та правовим режимом воєнного стану.

Тобто період нарахування пені та штрафу згідно з оскаржуваним рішенням охоплює періоди, протягом яких відповідно до пунктів 9-11.2, 9-21, 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону № 2464-VI, не застосовуються, а пеня платникам єдиного внеску не нараховується.

Суд зазначає, що ні наявний в матеріалах справи розрахунки штрафних санкцій (а.с. 20 зворот., 21 зворот.), ні надана відповідачем інтегрована картка платника податків (а.с.51-65) не дають можливості виокремити суму застосованого до позивача штрафу та нарахованої пені за період з 01.03.2020 по 31.07.2023.

При цьому, суд не може самостійно здійснити розрахунок штрафних санкцій та пені замість контролюючого органу, з огляду на відсутність деталізованого розрахунку із відображеннях детальних відомостей у ІКП. Вказаних відомостей відповідачем до суду не було надано.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2025 у справі № 120/8544/24.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19 вказав, що встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та, що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов`язання. Суд, виключно, досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.06.2026 №00/16737/03-20-24-06-10, №00/16712/03-20-24-06-10, а тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується квитанцією від 01.07.2026 (а.с.7).

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки задоволено позов майнового характеру, який було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1245,49 грн (77 361,78 грн + 78 324,02 грн = 155 685,80 х 1 % х 0,8).

Решта суми судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.06.2026 №00/16737/03-20-24-06-10 та від 16.06.2026 №00/16712/03-20-24-06-10.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1245,49 грн (одна тисяча двісті сорок п`ять гривень 49 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
06.07.2026 Ухвала № 137965179 Волинський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 44106679. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг