ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року Справа №160/16566/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» (49000, м. Дніпро, пр. Нігояна Сергія, будинок 47, офіс 20; ЄДРПОУ 44463568) до Південно - Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення,-
УСТАНОВИВ:
15.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» до Південно - Східної митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110140/2026/000026/2 від 30 квітня 2026 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» з метою митного оформлення товарів подало до Південно-Східної митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Проте, відповідач прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач зауважує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №39731/26), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що під час здійснення Південно-Східною митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
29.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №40314/26), в якій представник позивача заперечив проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити.
27.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання (вх. №47659/26), в якому просить стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Південно - Східної митниці судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
28.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло заперечення на клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №48293/26).
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 15.10.2026.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» (далі позивач, ТОВ «ІНСТРО ГРУП») зареєстроване як юридична особа з 15.09.2021, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №100224102[телефон приховано] про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 44463568; основний вид економічної діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Судом встановлено, що 18.12.2025 між ТОВ «ІНСТРО ГРУП» (покупець) та HENAN FEIJU IMPORT AND EXPORT TRADE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) (продавець), укладено Контракт №18/12-2 (далі Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати, а покупець сплатити та прийняти товар у номенклатурі, кількості та цінах, відповідно до Специфікацій, які є невід`ємною частиною Контракту.
За цим контрактом Продавець зобов`язується продати, Покупець сплатити та прийняти товар, у номенклатурі, кількості та цінах, відповідно до Специфікацій, які є невід`ємною частиною контракту (п.1.1 Контракту).
Контракт дійсний протягом одного календарного року з моменту його підписання (п.1.2 Контракту).
Постачання товару здійснюється на умовах FOB, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотерме» (Публікація Міжнародної торгової палати в редакції 2020 року) за домовленістю сторін, які зазначені в Проформі Інвойса (п.3.1 Контракту).
Ціна за одиницю товару вказана у Специфікації до цього контракту. Вартість товару не може бути змінена після підписання Специфікації та/або сплати Покупцем передоплати за партію товару, що поставляється (п.4.1 Контракту).
5.1. Валюта договору долари США (п.5.1 Контракту).
Продавець зобов`язаний поставити товар не пізніше ніж за 180 календарних днів від дати внесення передоплати Покупцем (1.5.5 контракту), якщо інше не зазначено у Специфікації. Термін постачання зазначений у Специфікації має пріоритет (п.6.1 Контракту).
Цей Контракт набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту повного виконання зобов`язань, прийнятих сторонами відповідно до цього контракту відповідно до п. 1.2 (п.11.2 Контракту).
28.04.2026 для здійснення митного оформлення товарів за Контрактом, а саме: товар №1: .Готові сітки з текстильних матеріалів, пофарбовані:-Сітка затіняюча темно-зелена 2х100м,/Shade net, dark green, 2x100m, щільністю 50г/м2 у -Сітка затіняюча темно-зелена рулонах -88шт., 3х50м./Shade net dark green 3х50м, щільністю 36г/м2 у рулонах -340шт., -Сітка затіняюча темно-зелена Див. доп. USD 6883 90 0 ZZ00 1 м.Дніпро,вул.Ю.Савченка,буд.57,кв.1 3х50м./Shade net, dark green, 3x50m щільністю 50г/м2 у рулонах -350шт., -Сітка затіняюча темно-зелена 4х50м./Shade net, dark green, 4x50m, щільністю 50г/м2 у рулонах -175шт., -Сітка затіняюча темно-зелена 6х50м,/Shade net, dark green, 6x50m, щільністю 50г/м2 у рулонах -117шт., -Сітка затіняюча темно-зелена 5х50м,/Shade net, dark green, 5x50m, щільністю 75г/м2 у рулонах -93шт., -Сітка затіняюча темно-зелена 6х50м,/Shade net, dark green, 6x50m, щільністю 75г/м2 у рулонах -104шт., -Сітка затіняюча темно-зелена 6х50м,/Shade net, dark green, 6x50m, щільністю 85г/м2 у рулонах -104шт. Являє собою затіняючу сітку з поліетилену. Використовується у сільскому господарстві та для декоративних цілейзметою захисту від прямих сонячних променів. Країна виробництва - CN Китай, на загальну суму 28778,21 USD, подано електрону митну декларацію №26UA11[телефон приховано]U0.
Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: Зовнішньоекономічний контракт № 18/12-1 від 18 грудня 2025 року; Специфікація від 18.12.2025 року (Додаток № 1) до Зовнішньоекономічного контракту; Проформа інвойс № 25HYY2407 від 18.12.2025 р.; Банківський платіжний документ SWIFT, що стосується товару від 29.12.2025 р.; Зміни від 05.02.2026 року до Специфікації від 18.12.2025 року (Додаток № 1) до Зовнішньоекономічного контракту; Рахунок - фактура (інвойс) № HYY252407 від 05.02.2026 р.; Пакувальний лист від 05.02.2026 р.; Банківський платіжний документ SWIFT, що стосується товару від 09.02.2026 р.; Сертифікат про походження товару від 17.04.2026 року; Експортна митна декларацію країни відправлення від 28.04.2026 р.; Коносамент № ZM26020379; Генеральний договір транспортного експедирування № 0712-139/23sm від 07.12.2023 р. та додаткова угода до нього; Заявка на перевезення № SM087678 від 26.01.2026 року до Договору 0712- 139/23sm вiд 07.12.2023 р.; Рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 805 від 23.04.2026 р.; Рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 806 від 23.04.2026 р.; Довідка про транспотрні витрати від 24.04.2026 р.; Автотранспортна накладна CMR № 5817 від 24.04.2026 р.; Супровідний документ T1 MRN 26PL322080NSD5V4K6 від 24.04.2026 р.; Договір перевезення вантажів № 2004 від 20.04.2026 р.
У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Під час проведення консультації Південно-Східна митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: 1. за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4. виписку з бухгалтерської документації; 5. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини 6. виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 7. довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 8. розрахунок ціни (калькуляцію).
Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» надіслано лист від 30.04.2026 №30/04 щодо ненадання додаткових документів у строк, передбачений статтею 53 МКУ.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № № №UA110140/2026/000026/2 від 30.04.2026.
Графа 33 прийнятого рішення була відправлена окремим повідомленням позивачу.
В графі 33 прийнятого рішення, митним органом, як підставу для прийняття рішення вказано таке:
- відповідно до декларації митної вартості за ЕМД від 28.04.2026 № 26UA11[телефон приховано]U0, імпортером до ціни товару додано витрати на транспортування у розмірі 219784,57 грн. Рахунок на оплату від 23.04.2026 №805 виставлено експедитором за фрахт за маршрутом Ningbo - Gdansk у сумі 111912,61 грн. Рахунок на оплату від 23.04.2026 №806 виставлено експедитором за наступний комплекс послуг: транспортно-експедиторські послуги поза межами території України за території Польщі - 23626,78 грн; організація транспортних послуг поза митною територією України за маршрутом Гданськ, Польща - м/п Ягодин, Україна - 84245,18 грн; організація транспортних послуг на митній території України за маршрутом м/п Ягодин - Дніпро, Україна - 117636,40 грн; страхування контейнерного обладнання на території України - 705,60 грн; експедиторська винагорода на території України - 1666,67 грн. Частиною 10 статті 58 МКУ зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, в тому числі, витрати на страхування цих товарів. Згідно додаткової угоди від 30.10.2024 № 30/1 до генерального договору транспортного експедирування від 07.12.2023 №0712- 139/23sm, «у випадку передачі вантажу на перевезення вартість якого перевищує 20 тисяч доларів США, Клієнт зобов`язується застрахувати вантаж або компенсувати вартість страхування вантажу Експедитором». Вартість оцінюваної партії товару - 26798,62 дол. США. Декларантом до митного оформлення не надано відомостей щодо страхування вантажу клієнтом (ТОВ «ІНСТРО ГРУП»). При цьому, у рахунку на оплату від 23.04.2026 №806 зазначено витрати на страхування контейнерного обладнання на території України - 705,60 грн. Згідно вказаного рахунку на оплату від 23.04.2026 №806, сума цих витрат не є об`єктом оподаткування на території України;
- відповідно до п.3.1 генерального договору транспортного експедирування від 07.12.2023 №0712-139/23sm, послуги експедитора оплачуються клієнтом шляхом 100% передоплати протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання рахунку. Рахунки на оплату №805 та №806 виставлені експедитором 23.04.2026. Враховуючи зазначене, станом на 28.04.2026 оплата клієнтом за цими рахунками може бути здійснена. Документів щодо підтвердження оплати за рахунками декларантом не надано до митного контролю;
- номер коносаменту, зазначений у копії митної декларації країни відправлення (NGP3276245) не відповідає номеру наданого декларантом до митного контролю коносаменту (ZM26020379);
- в наданій до митного оформлення рахунку проформі від ANHUI HYY IMPORT AND EXPORT CO.,LTD №25HYY2407 від 18.12.2025 наведений опис товару. Але у виявленій під час митного огляду маркувальній етикетці, яка наявна в кожному рулоні, інформація щодо виробника ANHUI HYY IMPORT AND EXPORT CO.,LTD або будь якого іншого виробника відсутня.
Митна вартість товару № 1 визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2- ґ - резервний метод.
Митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень товару за кодом УКТЗЕД [номер приховано], оформлених за ЕМД від 16.03.2026 №26UA10[телефон приховано]U2 «Сітка рулонна біла з синтетичних стрічкових поліетиленових ниток 100% з блакитним пругом, для машинного загортання рулонів сіна у сільському господарстві, вага нетто 25100 кг» та ЕМД від 13.03.2026 № 26UA10[телефон приховано]U1 з урахуванням наближеного часу поставки, характеру зовнішньоекономічної угоди, ваги (обсягу ввезення), призначення, комерційних умов поставки, країни походження на рівні митної вартості 3,97 дол. США/кг. Митну вартість товару самостійно заявлено імпортером за резервним методом визначення митної вартості. На підставі вищевикладеного митну вартість товару №1 скориговано до рівня 3,97 дол. США/кг, що грунтується на митній вартості товару, оформленого за ЕМД від 13.03.2026 № 26UA10[телефон приховано]U1.
Правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Вищезазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Також зазначене узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Як визначено у ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості (у справах №815/2731/18 від 16.07.2020 року, №1140/3242/18 від 23.07.2019 року) неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
З урахуванням правових висновків, відповідач взагалі не повинен був звертати увагу на умови оплати, оскільки незалежно від того, яка встановлена відстрочка платежу, від якого моменту рахується, або яка встановлена попередня оплата, відповідні суми повинні бути включені до митної вартості, що відповідно до матеріалів справи, було зроблено декларантом.
У постанові від 29.01.2019 року в справі №815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Заявлена позивачем по ЕМД митна вартість Південно-Східною митницею не спростована.
Щодо зауважень відповідача стосовно витрат на транспортування суд зазначає таке.
Придбаний позивачем товар поставлявся на умовах FOB Qingdao та перевозився у контейнері № BEAU4335817.
Умови поставки FOB означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар пройшов через поручні судна в порту відвантаження.
Щодо розподілу витрат на умовах FOB, то сплата витрат експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару, є обов`язком продавця, у даній справі постачальника товару HENAN FEIJU IMPORT AND EXPORT TRADE CO., LTD (Китайська Народна Республіка).
Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, документами, що підтверджують митну вартість товару, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.
На підтвердження складових митної вартості товару, пов`язаних із транспортуванням оцінюваного товару, позивачем під час митного оформлення було надано відповідачу наступні документи: Генеральний договір транспортного експедирування № 0712-139/23sm від 07.12.2023 р. та додаткова угода до нього; Заявка на перевезення № SM087678 від 26.01.2026 року до Договору 0712- 139/23sm вiд 07.12.2023 р.; Рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 805 від 23.04.2026 р.; Рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 806 від 23.04.2026 р.; Довідка про транспотрні витрати від 24.04.2026 р.; Автотранспортна накладна CMR № 5817 від 24.04.2026 р.; Супровідний документ T1 MRN 26PL322080NSD5V4K6 від 24.04.2026 р.; Договір перевезення вантажів № 2004 від 20.04.2026 р.
З метою підтвердження транспортних витрат до митного оформлення позивачем було надано довідку від ТОВ «СУПРАМАРІН» про транспортні витрати від 24 квітня 2026 року, в якій розподілена вартість перевезення вантажу у контейнері № BEAU4335817.
На момент митного оформлення та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів платіжних інструкцій щодо оплати за надані транспортно-експедиційні послуги не існувало, оскільки така оплата не була проведена позивачем через те, що товар не було ще вивантажено на його складі.
Також необхідно зазначити, що Верховний Суд у своїх висновках неодноразово наголошував, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами (постанови ВС № 804/16553/14 від 31.05.2019 року та № 803/718/17 від 07.07.2023 року).
Щодо тверджень відповідача відносно того, що декларантом до митного оформлення не надано відомостей щодо страхування вантажу клієнтом (ТОВ «ІНСТРО ГРУП»), суд зазначає наступне.
Страхування контейнерного обладнання у даному випадку є складовою транспортних витрат, понесених після ввезення товару на митну територію України. Таке страхування передбачає страхування саме контейнера як фізичного об`єкта його корпусу, дверей, замків, кутових фітингів тощо від ризиків пошкодження, втрати або повного знищення. Тобто, об`єктом страхування є контейнерне обладнання, що використовується для перевезення та зберігання вантажів.
Страхування контейнерного обладнання стосується самого контейнера як майна, тоді як страхування вантажу спрямоване на захист товарів, що перевозяться всередині контейнера.
Таке страхування не є складовою митної вартості оцінюваних товарів, оскільки до складових витрат митної вартості відносяться витрати на страхування товару (п. 7 ч. 10 ст. 58 МК України). Проте, позивач не поніс витрат на страхування оцінюваного товару та сам оцінюваний товар не був застрахований.
Разом із тим, умовами Контракту не передбачено страхування товару.
Товар поставлявся на умовах FOB. Умови поставки FOB означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар пройшов через поручні судна в порту відвантаження. За умовами поставки FOB обов`язку щодо страхування товару не має ані продавець, ані покупець.
Крім цього, довідкою про транспортні витрати Експедитор підтвердив, що страхування не проводилось.
Тобто, страхування оцінюваного товару не відбувалось, а відповідно не існує таких витрат.
Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, від 11.06.2020 у справі № 815/5597/17).
Таким чином, посилання на відсутність відомостей про страхування як на підставу для прийняття рішення про коригування митної вартості є безпідставним.
Щодо тверджень відповідача про те, що номер коносаменту, зазначений у копії митної декларації країни відправлення (NGP3276245) не відповідає номеру наданого декларантом до митного контролю коносаменту (ZM26020379), суд зазначає наступне.
В копії митної декларації країни відправлення зазначено номер лінійного коносаменту NGP3276245, який є транспортним документом, що видає експедитор або перевізник на підтвердження отримання вантажу для подальшого перевезення. При цьому, у поданому до митного оформлення коносаменті наявне посилання на коносамент NGP3276245, що дає можливість ідентифікувати ці документи.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Поданий до митного оформлення коносамент, підтверджує перевезення морським транспортом оцінюваного товару право власності позивача на цей товару, а також у коносаменті відсутні розбіжності щодо відомостей про товар та умови поставки.
Водночас неподання декларантом документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Коносамент не містить відомостей про митну вартість товару, а є документом, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення та передати його одержувачу.
В момент відправлення вантажу морським транспортом відправник повинен укласти договір перевезення із морським перевізником, визначивши пункт призначення, умови перевезення та оплати. Виписуванням коносаменту перевізник підтверджує укладання такого договору.
Суд зазначає, що поданий до митного оформлення коносамент підтверджує перевезення морським транспортом оцінюваного товару, право власності Позивача на цей товар, а також у коносаменті відсутні розбіжності щодо відомостей про товар та умови поставки.
Усі складові витрати на транспортування, які поніс позивач, документально підтверджені та були подані до митного оформлення, а документи, що підтверджують такі витрати, не мають жодних розбіжностей, і відповідні витрати були включені у заявлену ним митну вартість оцінюваного товару.
Позивачем усі складові митної вартості, які пов`язані із транспортуванням, включені та документально підтверджені.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
З урахуванням наведеного вище, рішення про коригування митної вартості товарів Південно - Східної митниці №UA110140/2026/000026/2 від 30 квітня 2026 року є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду не те, що позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір, понесений позивачем за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4398,42 грн підлягає стягненню з Південно-Східної митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
Вирішуючи клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., суд зазначає, що за приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином закон встановлює право особи на відшкодування витрат на правничу допомогу та можливість зменшення розміру таких виплат за обґрунтованим клопотанням іншої сторони.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 01.04.2025 №360, додаток №5 до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2025 №360, акт №5 приймання-передачі наданих послуг, звіт про надану правничу допомогу від 15.07.2026.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.
Суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката в частині складання позовної заяви у сумі 3000,00 грн.
Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» (49000, м. Дніпро, пр. Нігояна Сергія, будинок 47, офіс 20; ЄДРПОУ 44463568) до Південно - Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару Південно - Східної митниці №UA110140/2026/000026/2 від 30 квітня 2026 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно - Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» (49000, м. Дніпро, пр. Нігояна Сергія, будинок 47, офіс 20; ЄДРПОУ 44463568) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4398 ( чотири тисячі триста дев`яносто вісім) грн. 42 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 15.10.2026.
Суддя О.В. Царікова