ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
О К Р Е М А У Х В А Л А
15 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/15875/24
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) заяву ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним рішення,
установив:
У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач, ЦВЛК) про визнання протиправною та скасування постанови від 16 травня 2024 року №3892 та зобов`язання переглянути і скасувати постанову військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 30 січня 2023 року №127 в частині встановлення причинного зв`язку захворювань із врахуванням висновків суду, прийняти рішення про встановлення причинного зв`язку захворювань як таких, що пов`язані із захистом Батьківщини та видати відповідний витяг з протоколу засідання ЦВЛК з формулюванням «Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України від 16 травня 2024 року №3892 та зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України повторно провести військово-лікарську експертизу стану здоров`я ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
До суду надійшла заява позивача, подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправними дій ЦВЛК, які вчиненні на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №240/15875/24.
Відповідач письмових пояснень щодо вказаної заяви до суду не подав.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначена заява підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин 1 - 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами 1, 2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Судом установлено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року 13 грудня 2025 року Центральною ВЛК ЗС України проведено засідання, про що прийнято постанову, оформлену протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-1213-0957-0717-0 від 13 грудня 2025 року.
Однак, відповідачем не надано доказів урахування висновків суду під час виконання рішення.
В абзаці 8 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 наголошено на тому, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Наведене узгоджується з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, практикою застосування Конвенції Європейським судом із прав людини, який, зокрема, зазначав, що право на доступ до суду має бути реальним та дійовим, а не теоретичним або ілюзорним, та наголошував, що це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, визначених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі Zubac v. Croatia).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Luciano Rossi v. Italy зазначив, що право на суд, у тому вигляді, як воно гарантоване статтею 6 Конвенції, охоплює також виконання остаточних, зобов`язальних судових рішень, які в державах, що визнають верховенство права (правовладдя) (states that accept the rule of law), не можуть залишатись невиконаними на шкоду будь-якій зі сторін. Отже, виконання судового рішення не може здійснюватись із непомірним зволіканням.
Європейський суд з прав людини також зазначав, що не можна припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції ґрунтовно описував процесуальні гарантії, що їх надано учасникам судового процесу, а саме справедливий, прилюдний і швидкий розгляд справи, не охоплюючи виконання судових рішень; якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується лише доступу до суду та здійснення судочинства, це означало б привести до стану, несумісного з принципом правовладдя, що його Договірні держави зобов`язалися додержувати, ратифікувавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невіддільна частина судового розгляду для цілей статті 6 (рішення у справі Шмалько проти України); право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна юридична система Високої Договірної Сторони уможливлювала, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Дійовий доступ до суду включає право на виконання судового рішення без безпідставних зволікань (рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України).
Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України в рішенні від 13 травня 2024 року №6-р(ІІ)/2024 виснував, що право на судовий захист, установлене частиною 1 статті 55 Конституції України, слід розглядати у зв`язку з основними засадами судочинства, визначеними частиною 2 статті 129 Конституції України, та з урахуванням права на справедливий суд (складником якого є обов`язок держави виконати судове рішення), гарантованого статтею 6 Конвенції.
За наведеного суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають вимогам законодавства та свідчать про неналежне виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №240/15875/24. Відтак наявні, передбачені статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для визнання таких дій протиправними та покладення на відповідача обов`язку вжити заходів щодо усунення причин і умов, які призвели до порушення прав позивача при виконанні зазначеного судового рішення.
Ураховуючи те, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №240/15875/24, суд, з урахуванням приписів статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що відповідачем порушено положення статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Керуючись статтями 243, 248, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі задовольнити.
Визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, вчинені на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №240/15875/24.
Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №240/15875/24.
Установити Центральній військово-лікарській комісії Збройних Сил України строк для надання Житомирському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою тривалістю 90 (дев`яносто) днів з дня набрання нею законної сили.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дати її постановлення.
Суддя Т.О. Окис