ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2026 р. справа № 300/5717/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кобзан Роман Миронович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кобзан Роман Миронович, звернувся в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.07.2026 № 235/14 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2026 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як військовозобов`язаний перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , свої дані у ТЦК уточнив вчасно. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Однак, 09.07.2026 його безпідставно затримали працівники ТЦК. Незважаючи на чинну відстрочку, позивача призвано на військову службу під час мобілізації та відправлено до в/ч НОМЕР_1 . Вважає таке рішення протиправним, оскільки з 01.01.2026 здійснює догляд за матір`ю, необхідність якого була визначена висновком ЛКК, дійсним до 27.12.2026.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач військова частина НОМЕР_1 скористався правом подання відзиву на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що рішення про призов позивача приймалося не військовою частиною НОМЕР_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.07.2026 №235/14. Саме цей наказ позивач визначає первинним актом, яким його призвано та направлено до військової частини НОМЕР_1 . Тому доводи про наявність у позивача 09.07.2026 чинної відстрочки можуть мати значення для оцінки законності рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак самі по собі не доводять, що командир військової частини НОМЕР_1 , приймаючи 10.07.2026 прибулого військовослужбовця на облік, діяв поза межами своїх повноважень. Щодо вимоги виключення позивача зі списків особового складу, то Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" не передбачає «незаконну мобілізацію» як окрему самостійну підставу звільнення з військової служби. Таким чином, вимога до військової частини залежить від попереднього встановлення судом протиправності первинного наказу про призов та визначення належного способу відновлення права (а.с.80-82).
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 правом подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У відповіді на відзив представник позивача вказав, що позивач оскаржує наказ ТЦК та СП як рішення, на підставі якого, було здійснено призов на військову службу під час мобілізації, який послужив подальшому його зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . На момент призову та подальшого зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 мав чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що підтверджувалося, зокрема, відомостями, відображеними у застосунку «Резерв+». У нижній частині електронного військово-облікового документа було зазначено тип відстрочки - «п. 9 ч. 1 ст. 23», а також в електронному документі зазначалося «дійсний до: 07.03.2027». Наявність або відсутність законних підстав для призову ОСОБА_1 має визначальне значення не лише для оцінки правомірності рішення ТЦК та СП, а й для оцінки правомірності подальших дій та рішень військової частини, прийнятих у зв`язку з таким призовом (а.с.90-92).
Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відомостями електронного військово-облікового документа позивача, сформованого через застосунок «Резерв+» (а.с.15).
У позивача наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII, в зв`язку з необхідністю постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 .
Така відстрочка надана позивачу на підставі висновку про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 29.12.2025 №578, дійсного до 28.12.2026, рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають послуги з догляду на непрофесійній основі від 13.02.2026 (а.с.12-13).
Як йдеться в позовній заяві, 09.07.2026 працівники патрульної поліції та територіального центру комплектування затримали та доставили ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надалі, позивача призвано на військову службу під час мобілізації, що підтверджується наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.07.2026 №235/14 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" та відправлено до в/ч НОМЕР_1 (а.с.16).
В свою чергу, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №193 від 10.07.2026 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 призначено на посаду номера обслуги гранатометного зводу мотопіхотного батальйону та зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (а.с.70).
Позивач вважає наказ про його призов на військову службу під час мобілізації та наказ про зарахування до списків особового складу військової частини протиправними, у зв`язку з чим звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону №2232-ХІІ).
За приписами ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ).
У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За приписами частин восьмої - десятої статті 23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.
Аналізуючи вищевикладені норми слід зазначити, що не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов`язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо особи.
Матеріали справи свідчать, що позивач отримав відстрочку на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII для догляду за своєю матір`ю. На момент мобілізації така відстрочка була чинною, не скасована, та відображалася у реєстрах та його електронному кабінеті РЕЗЕРВ+.
При цьому відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав жодних пояснень з приводу мобілізації особи за наявності у такої відстрочки від призову до завершення мобілізації чи втрату особою законних підстав для відстрочки.
Згідно з пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Зазначені положення Порядку №560 свідчать про те, що однією з передумов для оформлення призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є відсутність у такої особи діючого та реалізованого права на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В іншому випадку, за умови наявності у військовозобов`язаної особи реалізованого права на відстрочку від призову на військову службу за статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оформлення призову на військову службу не допускається.
Вказане свідчить про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 під час мобілізації та наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу №235/14 від 09.07.2026 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації.
В контексті спірних правовідносин, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є "правова процедура" ("fair procedure" - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
При цьому, не зважаючи на те, що оскаржуваний наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №235/14 від 09.07.2026 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації є актом індивідуальної дії, і станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації останнього, поряд із цим, суд вважає за можливим задовольнити вимоги щодо визнання його протиправним та скасування, оскільки в ході розгляду даної справи судом встановлено, що на момент винесення наказу про призов на військову службу під час мобілізації та до моменту зарахування до списків особового складу, позивач такому призову не підлягав.
Що стосується позовних вимог про визнати протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 193 від 10.07.2026 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини; зобов`язання виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.
У даному ж випадку, судом встановлено протиправність призову позивача на військову службу під час мобілізації, що мало наслідком його призов та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу №193 від 10.07.2026.
Зарахування особи до списків особового складу військової частини стало безпосереднім наслідком незаконної мобілізації, а тому збереження юридичного статусу військовослужбовця за позивачем, унеможливлює фактичне відновлення порушеного права позивача та залишає його у стані правової невизначеності.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з його з військової служби.
Слід зазначити, що такий спосіб захисту та поновлення порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права у спірних правовідносинах, є достатнім, необхідним та таким, що в повній мірі забезпечить припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надавши правову оцінку доводам сторін, викладеним у поданих ними заявах по суті, а також оцінивши спірні правовідносини з урахуванням наведених вище норм матеріального права, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірність своєї поведінки та прийнятих рішень, що є предметом оскарження.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь ОСОБА_1 2129,92 грн. сплачених судових витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , Івано-Франківська область) від 09.07.2026 №235/14 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , Івано-Франківська область) №193 від 10.07.2026 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , Івано-Франківська область) виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) зі списків особового складу військової частини.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , Івано-Франківська область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , Івано-Франківська область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.