Судові рішення

Рішення № 140615328 у справі № 640/20134/19 від 15.10.2026

Рішення від 15.10.2026 в адміністративній справі № 640/20134/19 (категорія «Стягнення податкового боргу»). Суд: Київський окружний адміністративний суд, суддя Головенко О.Д.

Справа№ 640/20134/19
СудКиївський окружний адміністративний суд
СуддяГоловенко О.Д.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСтягнення податкового боргу
Дата ухвалення15.10.2026
Надійшло до реєстру16.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140615328

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Київ справа №640/20134/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби м.Києві до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою "Торгова Фірма Арон" стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної податкової служби у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма Арон", Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", в якому просить стягнути солідарно з Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк», з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма Арон» заборгованість за податковим векселем від 12.06.2019 серія АА №156267 на загальну суму 14 505 534,16 грн на користь Державного бюджету України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2020 провадження у справі.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до супровідного листа Окружного адміністративного суду м. Києва 29.06.2023 дану справу передано до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «Торгова фірма Арон» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві як платник податків, зокрема акцизного податку. На підставі листа ТОВ «Торгова фірма Арон» від 12.06.2019 № 12-06/19 та розрахунку суми акцизного податку за простим векселем від 12.06.2019 № 1206/07-2 контролюючим органом взято на облік простий податковий вексель серії АА № 1562267 від 12.06.2019 номінальною вартістю 14 505 534,16 грн, авальований АТ КБ «ПриватБанк». Позивач вказує, що ТОВ «Торгова фірма Арон» не підтвердило факту цільового використання пального та не здійснило погашення податкового векселя у встановлений строк, у зв`язку із чим контролюючим органом вчинено дії щодо пред`явлення векселя до платежу та його протесту в неплатежі. Оскільки сума заборгованості за податковим векселем до Державного бюджету України не надійшла, позивач, посилаючись на положення ст. 14, 20, 229 ПК України, а також норми законодавства про обіг векселів, вважає, що векселедавець та банк-аваліст несуть солідарну відповідальність за виконання зобов`язання, у зв`язку із чим просить стягнути з ТОВ «Торгова фірма Арон» та АТ КБ «ПриватБанк» солідарно заборгованість у розмірі 14 505 534,16 грн на користь Державного бюджету України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Торгова фірма Арон» (код ЄДРПОУ 42572202) перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві та є платником акцизного податку.

12.06.2019 між ТОВ «Торгова фірма Арон» та АТ КБ «ПриватБанк» оформлено Генеральну угоду № 12-06-19 про авалювання векселів.

На підставі листа ТОВ «Торгова фірма Арон» від 12.06.2019 № 12-06/19 та розрахунку суми акцизного податку за простим векселем від 12.06.2019 № 1206/07-2 Головним управлінням ДПС у м. Києві взято на облік простий податковий вексель серії АА № 1562267 від 12.06.2019 номінальною вартістю 14 505 534,16 грн.

Зазначений вексель зареєстровано Головним управлінням ДПС у м. Києві 12.06.2019 за № 1301. Як банк-аваліст у ньому зазначено АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, код МФО 320649, р/р НОМЕР_1 ).

Відповідно до пп. 14.1.23 п. 14.1 ст. 14 ПК України Головне управління ДПС у м. Києві є векселедержателем зазначеного простого податкового векселя.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що станом на момент звернення позивача до суду ТОВ «Торгова фірма Арон» не підтвердило факту цільового використання пального у порядку, передбаченому пп. 229.8.10 п. 229.8 ст. 229 ПК України, а платежі в рахунок погашення податкового векселя не здійснено.

09.09.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві на податкову адресу ТОВ «Торгова фірма Арон» надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення вимогу про здійснення платежу за векселем.

10.09.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С. вручено заяву № 8961/Н/26-15-32-02-14 щодо протесту простого векселя серії АА № 1562267 у неплатежі.

На виконання зазначеної заяви приватним нотаріусом Козярик Н.С. 10.09.2019 складено акт протесту про неплатіж за векселем.

Крім того, 10.09.2019 до канцелярії АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, провулок Музейний, 10, подано заяву про намір пред`явити простий вексель до платежу та копії документів щодо опротестованого простого векселя серії АА № 1562267.

Водночас, за твердженням позивача, АТ КБ «ПриватБанк» як банк-аваліст не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим простим векселем, мав перерахувати зазначену у векселі суму на рахунок Державного бюджету України.

Однак станом на момент звернення до суду сума акцизного податку за простим податковим векселем серії АА № 1562267 у розмірі 14 505 534,16 грн на рахунок Управління Державної казначейської служби України не надходила.

У зв`язку із несплатою зазначеної суми Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з цим позовом про її солідарне стягнення з ТОВ «Торгова фірма Арон» та АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до поданого представником АТ КБ «ПриватБанк» клопотання від 20.02.2026, встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 31.08.2023 у справі № 905/714/22 задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» та визнано недійсними Генеральну угоду № 12-06-19 від 12.06.2019 і аваль, здійснений від імені АТ КБ «ПриватБанк» на простому векселі серії АА № 1562267 від 12.06.2019 на загальну суму 14 505 534,16 грн, векселедавцем за яким є ТОВ «Сімторг ЛТД».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.176 п.14.1 ст.14 цього Кодексу визначено, що податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) (далі - податковий вексель для цілей розділу VI цього Кодексу), - простий вексель, авальований банком, що видається векселедавцем: до отримання з акцизного складу спирту етилового, до отримання з нафтопереробного підприємства нафтопродуктів, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, або до ввезення нафтопродуктів на митну територію України і є забезпеченням виконання ним зобов`язання сплатити суму акцизного податку у строк, визначений статтями 225, 229 цього Кодексу.

Податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми податку в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк (п.225.4 ст.225 ПК України).

У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель не погашається у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим векселем. Банк-аваліст зобов`язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим векселем, переказати суму, зазначену в цьому векселі, векселедержателю. Забороняється часткове погашення податкового векселя після закінчення строку, на який він виданий (п. 225.7 ст. 225 ПК України).

Відповідно до пп. 229.8.1 п. 229.8 ст. 229 ПК України, ввезення на митну територію України або реалізація вироблених в Україні бензинів авіаційних (код 2710 12 31 00 згідно з УКТ ЗЕД) та палива для реактивних двигунів (код 2710 12 70 00, 2710 19 21 00 згідно з УКТ ЗЕД) може здійснюватися із сплатою акцизного податку за ставками, визначеними пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу без застосування підвищувального коефіцієнта 10.

Згідно пп. 229.8.2 п. 229.8 ст. 229 ПК України, для ввезення на митну територію України або реалізації вироблених в Україні бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів імпортер бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів (далі- імпортер) оформлює податковий вексель у трьох примірниках, а виробник бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів (далі - виробник) - у двох примірниках. Перший примірник подається до контролюючого органу (векселедержателя) за місцезнаходженням імпортера або виробника, другий примірник залишається імпортеру або виробнику, а третій примірник подається до контролюючого органу за місцем митного оформлення таких бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів.

Відповідно до пп. 229.8.3 п. 229.8 ст. 229 ПК України, податковий вексель видається на суму акцизного податку, нарахованого на обсяг ввезених на митну територію України або вироблених в Україні бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів, виходячи із ставки, яка визначається як різниця між ставкою, встановленою пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу із застосуванням підвищувального коефіцієнта 10, та ставкою, встановленою пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу без застосування підвищувального коефіцієнта 10. До податкового векселя додається розрахунок суми акцизного податку.

Відповідно до пп. 229.8.10 п. 229.8 ст. 229 ПК України податковий вексель без сплати коштами зазначеної в ньому суми акцизного податку погашається у разі підтвердження факту цільового використання бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів протягом строку, на який виданий такий вексель, шляхом реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних на операції з:

1) реалізації (заправлення повітряних суден) бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів, складених суб`єктами господарювання, які здійснюють авіапаливозабезпечення згідно з чинним сертифікатом на відповідність вимогам авіаційних правил України на здійснення наземного обслуговування, виданим уповноваженим органом з питань цивільної авіації;

2) реалізації бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів суб`єктам літакобудування, на яких поширюється дія норм ст. 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", складених платником податку, який здійснює таку реалізацію;

3) реалізації бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів замовникам, які здійснили закупівлю для забезпечення потреб держави або територіальної громади відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", складених платником податку, який здійснює таку реалізацію;

4) реалізації бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів підприємствам, установам та організаціям системи державного резерву, складених платником податку, який здійснює таку реалізацію.

Акцизні накладні на такі операції складаються на підставі первинних документів.

Податковий вексель без сплати коштами зазначеної в ньому суми акцизного податку за операціями, визначеними у пп. 2-4 цього підпункту, погашається у разі подання до контролюючого органу копій первинних документів, що підтверджують здійснення таких операцій.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, після реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на такі операції, автоматично враховує відповідні обсяги бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів для погашення відповідного податкового векселя.

Згідно з пунктом 26 підрозділу 5 розділу XX Перехідні положення ПК України тимчасово, тимчасово, з 1 січня до 30.06.2019 (включно), підтвердження факту цільового використання бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів для погашення податкових векселів, виданих виробниками та імпортерами бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів згідно з п. 229.8 ст. 229 цього Кодексу, здійснюється шляхом подання такими виробниками та імпортерами до контролюючого органу - векселедержателя копій первинних документів, що підтверджують здійснення операцій визначених у підпунктах 1-4 цього пункту.

Тобто, первинні документи повинні підтверджувати переміщення бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів від виробників або імпортерів по всьому ланцюгу його постачання до суб`єктів господарювання визначених підпунктах 1) - 4) п.п. 229.8.10 п.229.8 ст.229 цього Кодексу це, зокрема, але не виключно: видаткові закладні або акти приймання-передачі, залізничні або товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, зареєстровані акцизні накладні, складені на такі операції, також відповідні договори на реалізацію такого пального.

Між тим, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України (згідно ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III).

Статтею 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що зобов`язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету чи місцевих бюджетів, можуть виступати векселедавцем, трасантом, індосантом або індосатом лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов`язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Вексель, зокрема, підписується:

- від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель (ст.5 Закону України "Про обіг векселів в Україні").

Векселедавець зобов`язаний вести реєстр виданих векселів згідно з Порядком ведення реєстру виданих векселів, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 18.10.2017 № 774, (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2017 за № 1395/31263.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 23.02.2006 № 3480-ІV встановлено, що боргові цінні папери - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання, зокрема емітента, сплатити у визначений строк кошти. До боргових цінних паперів належать, зокрема, векселі.

Статтею 14 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» визначено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Вексель складається на спеціальному бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення за встановленою формою та розміром, вимоги щодо типової форми якого регламентовано Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03.09.2013 № 1681, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.09.2013 за № 1639/24171.

Обов`язкові реквізити простого векселя визначені в ст. 75 Уніфікованого закону. Так, простий вексель містить: (1) назву простий вексель , яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне Зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання Зрослого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до ст. 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.

Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов`язання якої він забезпечив. Його зобов`язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов`язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми. Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов`язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов`язані перед останньою за переказним векселем.

Згідно з ст. 33 Уніфікованого закону (з урахуванням вимог ст. 77 цього закону стосовно простих векселів), встановлено наступні строки платежу за переказним та простим векселем, а саме: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

У силу вимог ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» переказні і прості векселі видаються лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно до норм ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Зі змісту наведених норм законів можна дійти правового висновку про те, що операції щодо видачі та погашення векселя є своєрідним способом проведення негрошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги). У свою чергу вексель по суті виступає письмовим борговим зобов`язанням у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов`язання особи, яка його видала (векселедавця), сплатити у визначений строк зазначену в ньому суму коштів особі, якій він виданий (векселедержателю). Обов`язковою умовою проведення із застосуванням векселів є наявність договору, який в письмовій формі, передбачає такий порядок розрахунку та те, що у випадку видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселями.

При цьому, простий вексель - це вексель, який виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим не зумовлене зобов`язання сплатити борг векселедержателю. Простий вексель характеризується тим, що у нього векселедавець та платник співпадають, тобто це є одна і та юридична або фізична особа.

Як визначено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів" необхідно також врахувати, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов`язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК України з урахуванням їх особливостей.

Отже, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (ст. 202 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину наведені в ст. 203 ЦК України:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

У відповідності до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Тобто, ч.1 ст. 215 ЦК вказує, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. При цьому, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Вказане узгоджується з позицією Пленума Вищого господарського суду України, викладеною у постанові "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, в якій наведені роз`яснення господарським судам щодо справ, пов`язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, зокрема, п. 2.6 цієї постанови передбачено, що у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є - недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту.

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Як було встановленопід час розгляду справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 31.08.2023 у справі № 905/714/22 задоволено позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімторг ЛТД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління ДПС у м. Києві та Державна митна служба України, про визнання недійсними генеральної угоди та авалю.

Зазначеним рішенням визнано недійсною Генеральну угоду № 12-06-19 від 12.06.2019, укладену між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Торгова фірма Арон», а також аваль, здійснений від імені АТ КБ «ПриватБанк» на простому векселі серії АА № 1562267 від 12.06.2019 на загальну суму 14 505 534,16 грн, векселедавцем за яким зазначено ТОВ «Сімторг ЛТД».

Як убачається зі змісту вказаного судового рішення, підставою звернення АТ КБ «ПриватБанк» до господарського суду стало те, що банк заперечував факт укладення Генеральної угоди № 12-06-19 від 12.06.2019 та здійснення авалювання простого податкового векселя серії АА № 1562267 від 12.06.2019 на суму 14 505 534,16 грн.

Зокрема, банк зазначав, що бланк спірного векселя ніколи не перебував у його розпорядженні, відповідач не звертався із заявою про пред`явлення векселя до авалювання, а договір про авалювання між сторонами не укладався.

Крім того, судом у межах господарської справи враховано доводи банку про те, що копія Генеральної угоди № 12-06-19 від 12.06.2019 не відповідає затвердженому банком шаблону генеральної угоди про авалювання векселів, містить відомості, які не відповідають дійсності, а підписи уповноважених осіб та відбитки печатки банку мають ознаки підроблення.

Також АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на відсутність у його внутрішніх документах та реєстрах відомостей щодо авалювання зазначеного векселя, відсутність обліку відповідної операції на балансі банку, а також відсутність будь-якої сплаченої комісії за здійснення авалювання, хоча умовами генеральної угоди передбачалася обов`язкова оплата такої комісії.

Окремо банк наголошував, що зазначені у спірній генеральній угоді підписи та печатки не належать відповідним уповноваженим особам і банку, а здійснення операцій з векселями вимагало дотримання встановлених Національним банком України процедур, передбачених Положенням про здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженим постановою Правління НБУ від 16.12.2002 № 508.

За результатами розгляду справи Господарський суд Донецької області дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» та визнання недійсними спірної генеральної угоди й авалю, оформленого від імені банку на простому векселі серії АА № 1562267 від 12.06.2019.

Таким чином, рішенням Господарського суду Донецької області від 31.08.2023 у справі № 905/714/22, яке набрало законної сили вирішено питання щодо дійсності Генеральної угоди № 12-06-19 від 12.06.2019 та авалю, на який Головне управління ДПС у м. Києві посилається як на підставу солідарної відповідальності АТ КБ «ПриватБанк» за зобов`язаннями щодо погашення податкового векселя на суму 14 505 534,16 грн.

Враховуючи, що АТ КБ ПРИВАТБАНК в даному випадку не вчиняв спірний з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що такий правочин не є укладеним з огляду на відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для його укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами), а тому, не є зобов`язаним по сплаті за таким авалем.

Враховуючи наведені обставини в їх сукупності та взаємозв`язку, зважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про сплату заявленого боргу або спростували його існування, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Позивачем не надано суду доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
06.07.2023 Ухвала № 112035380 без тексту Київський окружний адміністративний суд
07.12.2022 Ухвала № 107755944 без тексту Окружний адміністративний суд міста Києва
31.08.2022 Постанова № 106069038 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
28.07.2022 Ухвала № 105492213 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
28.07.2022 Ухвала № 105492212 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
28.04.2022 Ухвала № 104129399 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
17.01.2022 Ухвала № 102850065 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
29.11.2021 Ухвала № 101531526 без тексту Окружний адміністративний суд міста Києва
10.11.2021 Ухвала № 101003996 без тексту Окружний адміністративний суд міста Києва
21.10.2021 Постанова № 100469980 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
21.10.2021 Постанова № 100469910 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
07.09.2021 Ухвала № 99457365 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
07.09.2021 Ухвала № 99457364 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
22.06.2021 Ухвала № 97800592 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
20.05.2021 Ухвала № 97111543 без тексту Окружний адміністративний суд міста Києва
20.05.2021 Ухвала № 97111539 без тексту Окружний адміністративний суд міста Києва
25.01.2021 Ухвала № 94384939 без тексту Окружний адміністративний суд міста Києва
25.01.2021 Ухвала № 94384870 без тексту Окружний адміністративний суд міста Києва
25.01.2021 Ухвала № 94355464 без тексту Окружний адміністративний суд міста Києва
25.01.2021 Ухвала № 94355462 без тексту Окружний адміністративний суд міста Києва

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 14360570. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг