Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2245/26
Провадження № 2/935/1600/26
РІШЕННЯ
Іменем України
13 жовтня 2026 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Василенка Р.О., зі секретарем Криворучко Я.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду із вказаним вище позовом в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №7284362 від 29.01.2022 року у розмірі 15680,00 грн., а також судові витрати у розмірі 2662,40 та витрати на професійну правничу допомогу 9 000 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 29.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №7284362. Відповідно до умов договору сума кредиту складає 10000 грн. Пунктом 1.5.2 договору, передбачено, що проценти за користування кредитом 5100,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки передбачані договором.
24.07.2024 було укладено договір № 24-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором № 7284362.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 7284362 від 29.01.2022, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 15680,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 9583 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4197,00 грн, 1900 грн заборгованість за комісією. Також, представник позивача просив стягнути судові витрати в тому числі на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
10 серпня 2026 року Коростишівським районним судом Житомирської області відкрито провадження у справі та постановлено відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у стягненні комісії в розмірі 1 900,00 грн через її законну нікчемність та несправедливість, визнати обґрунтованою суму основного боргу і процентів лише в розмірі 13 780,00 грн замість заявлених 15 680,00 грн, а також повністю відмовити у відшкодуванні 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу через відсутність платіжних документів, непідтвердженість статусу адвоката та включення послуг, що не пов`язані з розглядом справи, або ж зменшити їхній розмір до співмірних 500,00 грн у зв`язку з очевидним завищенням суми та малозначністю справи.
Представник позивача Чайковська М.І. подала відповідь на відзив, в якому просить суд повністю задовольнити позовні вимоги до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи це тим, що нарахування комісії за кредитом є повністю законним, оскільки норми Закону України «Про споживче кредитування» та профільні постанови НБУ є спеціальними і прямо дозволяють включати витрати на обслуговування заборгованості до тексту договору, з якими відповідач погодилась своїм підписом. Окрім цього, вона наполягає на повному стягненні 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що їхня неспівмірність відповідачем не доведена, а суд не має права втручатися у визначений сторонами розмір гонорару адвоката через принцип свободи договору та усталену практику Верховного Суду, згідно з якою такі витрати підлягають розподілу незалежно від факту їхньої поточної сплати.
Відповідач ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь на відзив, в якому просить суд повністю відхилити доводи ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та відмовити у стягненні безпідставних нарахувань. Сторона відповідача наголошує, що комісія в розмірі 1 900,00 грн є законно нікчемною згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки вона встановлена за дії, які кредитор вчинив на власну користь, а не як послугу споживачу. Крім того, у документі детально обґрунтовано неспівмірність 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу, які становлять аж 57,4% від суми всього позову, не підтверджені жодними платіжними документами чи доказами статусу адвоката, а також спростовано твердження позивача про «недоторканність» гонорару, оскільки суд має законне право зменшувати очевидно завищені витрати у малозначних справах.
Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7284362 шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором V45499.
Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту складає 10 000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів, з кінцевим терміном повернення 29.01.2022 (п. 1.4 договору). В п.1.5.1. договору вбачається. що комісія за надання кредиту: 1900.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно з п1.5.2 проценти за користування кредитом 5100,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно пункту 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
На підтвердження перерахування та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 10 000,00 грн надано квитанцію АТ КБ «ПриватБанк», в якій зазначено платник ТОВ «Мілоан» від 29.01.2022, призначення платежу перерахування коштів на рахунок НОМЕР_1 , кошти згідно договору № 7284362 ІD платежу [номер приховано].
Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 акцептував договір № 7284362 від 29.01.2022 одноразовим ідентифікатором № V45499.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7284362 від 29.01.2022 складеного ТОВ «Мілоан» загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 15680.00 яка складається з: 9583.00 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 4197,00 грн - заборгованість за відсотками за користування, 1900 грн.- заборгованість по комісії.
24 липня 2024 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №24-07/2024, відповідно до умов якого первісний кредитор(клієнт) передає, а фактор приймає право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
У витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу від 24 липня 2024 року вказано, що ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у сумі 15680 грн.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
За положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, однак заперечував проти задоволення позовних вимог у частині стягнення комісії за надання кредиту.
Однак , суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Частиною другою статті 8 цього Закону передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Зі змісту договору вбачається, що комісія за видачу кредиту визначена як грошові кошти, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю як одну зі складових плати за надання та користування кредитом, та нараховується одноразово у дату видачі кредиту.
Крім того, у додатку №1 до договору - Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки - у складі платежів за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця окремо передбачено комісію за надання кредиту.
Зазначений додаток є невід`ємною частиною договору та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Тобто відповідна комісія була прямо передбачена договірними документами, включена до загальних витрат за споживчим кредитом, а її вид, порядок нарахування та розмір були доведені до відома позичальника і погоджені ним при укладенні договору.
У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі №331/2974/23 зроблено висновок про те, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та визнано помилковим висновок про нікчемність умови договору щодо одноразової комісії за здійснення операції з видачі кредиту за обставин, коли така комісія була передбачена договором та паспортом споживчого кредиту.
Правовідносини у цій справі у відповідній частині є подібними за правовою природою платежу.
Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, стосується нікчемності умови договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку відповідно до закону він має право безоплатно отримувати один раз на місяць.
Натомість у справі, що переглядається, йдеться про одноразову комісію за надання кредиту, яка прямо передбачена договором, включена до загальних витрат за споживчим кредитом та погоджена позичальником при укладенні договору.
Згідно п.1.5.1. договору про споживчий кредит №7284362 від 29.01.2022 розмір комісії за надання кредитних коштів у сумі 10000 грн становив 19 % від суми наданого кредиту, тобто 1 900 грн., а тому суд приходить до висновку, що сума заборгованості за комісією підлягає задоволенню.
Таким чином суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 15680 грн, з яких 9583 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4197 грн. - заборгованість за процентами та 1900 грн. комісієя за надання кредиту.
Щодо стягнення судових витрат у тому числі на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Так, позивачем в позовній заяві було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 9 000,00 грн., які він планує понести у зв`язку з розглядом справи у суді, в матеріалах справи наявні: договір про надання правової допомоги від 02.07.2024 року укладеного між ТОВ «Факторинг партнерс» та АО «Лігал Асістанс», заявка на надання юридичної допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, заявка на надання юридичної допомоги № 1886, витяг з акту №38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025.
В той же час в даному випадку суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та його розміру.
Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, спірних правовідносин та заяви відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до 4000 грн.
Також відповідно до ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2662,40 грн.
Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 526, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, і керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-268,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», заборгованість за кредитним договором №7284362 від 29.01.2022 року у розмірі 15680 (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп що зкладається з: 9583.00 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 4197,00 грн - заборгованість за відсотками за користування, 1900 грн.- заборгованість по комісії, а також стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
В решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄРДПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО