Справа № 420/28051/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Чумаченко Ю.С., третя особа: Приморський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чумаченка Ю.С. від 31.07.2026 р. та 03.09.2026 р. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 76015413;
- зобов`язати відповідача вжити передбачених законом заходів щодо припинення обтяжень, внесених на підставі скасованої постанови, до відповідних державних реєстрів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державним виконавцем Приморського ВДВС у м.Одесі Чумаченком Ю.С. у межах виконавчого провадження № 76015413 винесено постанови від 31.07.2026 р. та 03.09.2026 р. про арешт майна боржника, які, на його думку, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не містять належного фактичного та правового обґрунтування необхідності накладення арешту на все належне йому майно. Зокрема, відповідачем не наведено обставин, які зумовили необхідність розширення обсягу арешту від окремих об`єктів нерухомості до всього майна позивача, не зазначено результатів перевірки його майнового стану та причин недостатності раніше застосованих заходів. Крім того, позивач оспорює наявність належної правової підстави для примусового стягнення суми 38327,99 грн., з яких 37958,99 грн. становить виконавчий збір, посилаючись на відсутність документального підтвердження чинності та можливості примусового виконання відповідної вимоги у 2026 році. Також зазначає про наявність суперечностей у відомостях щодо об`єктів нерухомості, використаних державним виконавцем, обставини походження та внесення яких є предметом досудового розслідування. Окремо наголошує, що арешт поширюється на його єдине житло, в якому проживає неповнолітня дитина, тоді як відповідачем не враховано можливості виконання рішення шляхом звернення стягнення на доходи позивача та не обґрунтовано співмірності застосованого майнового обмеження із сумою стягнення.
Ухвалою від 16.09.2026 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено позовну заяву в новій редакції із зазначенням відповідачем Приморський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якій просить:
"- визнати протиправними та скасувати постанови Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (державний виконавець Чумаченко Ю.С.) від 31.07.2026 р. та 03.09.2026 р. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 76015413;
- зобов`язати відповідача вжити передбачених законом заходів щодо припинення обтяжень, внесених на підставі скасованої постанови, до відповідних державних реєстрів".
Ухвалою від 25.09.2026 р. відстрочено сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення у справі; визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду; відкрито провадження у справі; призначено судове засідання на 14.10.2026 р. о 10:00.
12.10.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 60423168 з примусового виконання виконавчого листа № 520/13471/18 від 15.10.2019 р., виданого Київським районним судом м.Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "КРЕДИТІНВЕСТ" грошової суми у розмірі 379589,99 грн. 29.08.2024 р. на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, та винесено постанову про виконавчий збір в окреме провадження. 13.09.2024 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76015413 з примусового виконання постанови № 60423168 від 30.10.2019, яку видав Другий Приморський ВДВС у м.Одесі, про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у сумі 37958,99 грн. Зазначає, що сума, яка визначена виконавчим збором, а саме 37958,99 грн.. є цілком законною і обґрунтованою, а сума 38327,99 грн. зумовлена додатковим стягненням мінімальних витрат виконавчого провадження, розмір яких визначена внутрішніми положеннями Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України і становить 369 грн. У зв`язку з тим, що з 13.09.2024 р. - моменту відкриття виконавчого провадження № 76015413. позивачем не вживаються заходи виконання виконавчого документу, державним виконавцем 03.09.2026 р. винесено постанову про арешт майна боржника, в резулятивній частині якої звернуто стягнення на все майно боржника в межах суми боргу. За весь період існування виконавчого провадження державним виконавцем не здійснено жодних дій спрямованих на реалізацію майна боржника, а сам арешт був накладений лише з метою забезпечення виконання рішення та у межах суми боргу. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Приморським відділом ВДВС ОМУМЮ України не було внесено запис про обтяження на підставі постанови про арешт майна боржника від 31.07.2026 р., арешт на підставі зазначеної постанови у відповідному реєстрі не накладався.
13.10.2026 р. позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не доведено правомірності винесення постанов про арешт майна від 31.07.2026 р. та 03.09.2026 р. Посилається на суперечності щодо дати виконавчого документа, пропуск строку його пред`явлення до виконання, відсутність доказів перевірки майнового стану боржника та належної ідентифікації арештованого майна. Також наголошує на недотриманні принципу співмірності заходів примусового виконання, неврахуванні прав співвласників квартири та інтересів дитини, розбіжностях у розрахунках сум стягнення і відсутності доказів належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що відповідач не виконав обов`язку доказування правомірності своїх рішень, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судове засідання учасники справи не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду згідно з правилами, установленими ст.268 КАС України.
Згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
13.09.2024 р. старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Чумаченком Ю.С. винесено постану про відкриття виконавчого провадження № 76015413 про стягнення виконавчого збору у розмірі 37958,99 грн.
13.09.2024 р. старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Чумаченком Ю.С. винесено постану про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 76015413 у розмірі 369,00 грн.
13.09.2024 р. старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Чумаченком Ю.С. винесено постану про арешт коштів боржника у ВП № 76015413. Постановлено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 38327,99 грн. ВП № 76015413.
31.07.2026 р. старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чумаченком Ю.С. винесено постану про арешт майна боржника у виконавчому провадження № 76015413 на нерухоме майно. Постановлено накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_1
03.09.2026 р. старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чумаченком Ю.С. винесено постану про арешт майна боржника у виконавчому провадження № 76015413 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 38327,99 грн.
09.09.2026 р. начальником відділу Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гусєвим О.О., при розгляді заяви ОСОБА_1 винесено постанову про відвід державного виконавця у ВП № 76015413. Постановлено відмовити у задоволенні відводу старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чумаченка Ю.С. при виконання виконавчого провадження № 76015413.
10.09.2026 р. старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чумаченком Ю.С. винесено постану про арешт коштів боржника у ВП № 76015413. Постановлено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих гаманцях, також a гроші на рахунках/електронних кошти/електронні на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 38320,42 грн.
17.09.2026 р. старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чумаченком Ю.С. винесено постану про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій у ВП № 76015413.
Вважаючи оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України № 1404-VIII від 02.06.2016 р. "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. (ст.2 Закону України "Про виконавче провадження").
За приписами ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закон № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.
Згідно ст.10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом ч.1 ст.13 Закону України № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.48 Закону № 1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На виконання ч.8 ст.48 Закону № 1404-VІІІ виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Абзац 1 частини 3 статті 52 Закону № 1404-VIII встановлює, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Частиною 1 статті 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.2 ст. 56 Закону № 1404-VIII).
Абзац 3 частини 2 статті 56 Закону № 1404-VIII визначає, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
За приписами ч.4 ст.59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Згідно ч.5 ст.59 Закону № 1404-VIIІ у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказ Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 р. № 2832/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5 визначено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 р. у справі № 480/3452/19 вказав на те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.07.2022 р. у справі № 640/23271/21, від 11.08.2021 р. у справі № 300/3260/20 та від 19.01.2022 р. у справі № 640/7697/21, у випадку відкриття виконавчого провадження за правилами Закону № 606-XIV розмір виконавчого збору визначається за нормами цього Закону (стаття 28) і становить 10 відсотків суми, що підлягала стягненню, або вартості майна боржника, що підлягало передачі стягувачу.
Крім того, відповідно до п.18, 19 розділу VIII Інструкції № 512/5 визначення вартості, оцінка майна боржника здійснюються в порядку, встановленому статтею 57 Закону. У випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
Згідно абз.2 ч.3 ст.57 Закону № 1404 для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.07.2022 р. у справі № 910/10956/15:
Аналіз статті 57 Закону № 1404-VIII дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (постанова від 12 червня 2019 р. у справі № 308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16).
Велика Палата Верховного Суду постанові від 18.12.2025 р. у справі № 580/3888/24 вказала на те, що здійснення перевірки є правом виконавця, реалізація якого залежить від його розсуду, а не імперативно обов`язковою дією у кожному виконавчому провадженні чи перед кожною процесуальною виконавчою дією.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.11 Закону № 1404-VIII визначено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Отже, під час здійснення виконавчого провадження виконавець зобов`язаний неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вживати заходів щодо примусового виконання рішень, дотримуючись способу та порядку виконання, встановлених виконавчим документом і цим Законом.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду постанові від 18.12.2025 р. у справі № 580/3888/24.
Таким чином, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження № 76015413 відкрито 13.09.2024 р. на підставі постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 37958,99 грн. Того самого дня визначено мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 369,00 грн. та винесено постанову про арешт коштів боржника. Отже, на час винесення оскаржуваних постанов від 31.07.2026 р. та 03.09.2026 р. виконавче провадження перебувало на виконанні майже два роки, а загальна сума вимог, зазначена виконавцем, становила 38327,99 грн.
Доказів повного або часткового виконання вимог виконавчого документа, погашення виконавчого збору чи витрат виконавчого провадження, а також доказів повідомлення державного виконавця про таке виконання позивач до матеріалів справи не надав.
Самі по собі заперечення позивача щодо правомірності примусового стягнення виконавчого збору не підтверджують припинення відповідного зобов`язання та не свідчать про відсутність у виконавця повноважень застосовувати передбачені законом заходи примусового виконання, доки відповідний виконавчий документ не скасований і виконавче провадження не закінчене у встановленому законом порядку.
Оцінюючи доводи позивача про те, що державний виконавець не перевірив стан виконання рішення та майновий стан боржника перед накладенням арешту, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Частина 5 статті 48 Закону № 1404-VIII передбачає, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Окрім того, ч.7 ст.48 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Водночас, за приписами ч.3 ст.56 вказаного Закону арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до постанови від 31.07.2026 р. накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме реєстраційний/кадастровий номер 56656677, 40976115 та постанови від 03.09.2026 р. звернено стягнення на все майно боржника в межах суми боргу.
Посилання позивача на те, що арешт поширюється на його єдине житло, в якому проживає неповнолітня дитина, саме по собі не доводить протиправності постанов про арешт. Матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуваними постановами було звернуто стягнення на житло, передано його на реалізацію або вчинення будь-яких інших дії.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що гарантії щодо обов`язковості виконання судових рішень, встановлені Конституцією України, реалізуються як у добровільному порядку так і через механізм застосування примусу, який забезпечують органи виконавчої служби. Норми Закону № 1404-VIII спрямовані саме на забезпечення безумовного виконання судового рішення і винятки з цього правила також регламентовані цим законом. Це означає, що у кожному конкретному випадку суди мають надати оцінку діям державного виконавця щодо застосування до боржника заходів впливу, виходячи із оцінки наявності або відсутності обставин, які об`єктивно перешкоджали або унеможливлювали виконання ним судового рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 р. у справі № 560/17588/23.
Суд також враховує, що відповідно до ч.4 ст.19 Закону № 1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Тобто законодавець визначив механізм отримання виконавцем актуальної інформації щодо стану виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню, в разі їх добровільного повного чи часткового виконання боржниками: оперативне інформування виконавця покладається на сторони виконавчого провадження шляхом обов`язкового повідомлення про вказані обставини.
Крім того, згідно із ч.8 ст.19 Закону № 1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Аналіз ст.19 Закону № 1404-VIII свідчить, що обов`язки сторін виконавчого провадження - це нормативно закріплені вид та межі правової поведінки стягувача та боржника, дотримання яких є обов`язковим.
Отже, невиконання обов`язків можна характеризувати як уникнення сторонами виконавчого провадження, зокрема боржником, здійснення покладених на них законами та підзаконними актами обов`язків та зобов`язань під час примусового виконання судового рішення, що призвело чи може призвести до негативних наслідків або заподіяння шкоди.
Суд відхиляє твердження позивача щодо пропуску строку звернення до виконання виконавчого документа з наступних підстав.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
26.03.2022 р. набрав чинності Закон України від 15.03.2022 р. № 2129-ІХ, відповідно до якого Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р. доповнено пунктом 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення", яким зокрема було визначено, що "тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану". Пункт 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII зазнавав змін і доповнень, однак положення щодо переривання визначених ним строків та їх встановлення з дня припинення або скасування воєнного стану залишалися незмінними.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану" № 3048-IX від 11.04.2023 р., пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII викладено новій редакції, але і за такою редакцією: "Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX:…4) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану".
Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р., як спеціальним нормативно-правовим актом, тому підлягає застосуванню норма, якою на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.03.2023 р. по справі № 260/2595/22, у постанові від 03.08.2023 р. по справі № 420/10415/22, у постанові від 09.09.2025 р. по справі № 320/8000/21.
Як вже зазначалося, 13.09.2024 р. старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) винесено постану про відкриття виконавчого провадження № 76015413 про стягнення виконавчого збору у розмірі 37958,99 грн. за постановою № 60423168 від 30.10.2019 р. другого Приморського ВДВС у м.Одесі Міністерства юстиції.
Постанову про стягнення виконавчого збору від 30.10.2019 р. № 60423168 у розмірі 37958,99 грн. прийнято в межах виконавчого провадження № 60423168 з примусового виконання виконавчого листа № 520/13471/18 від 15.10.2019 р., виданого Київським районним судом м.Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "КРЕДИТІНВЕСТ" грошової суми у розмірі 379589,99 грн.
29.08.2024 р. на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, та винесено постанову про виконавчий збір в окреме провадження.
Враховуючи те, що постанову від 30.10.2019 р. № 60423168 про стягнення виконавчого збору у розмірі 37958,99 грн. винесено в окреме провадження 29.08.2024 р., а виконавче провадження з її примусового виконання відкрито 13.09.2024 р., доводи позивача про пропуск строку для пред`явлення її до примусового виконання є безпідставними.
Таким чином, судом встановлено, що державний виконавець діяв на підставі та в межах повноважень, що визначені законодавством, а оскаржувані постанови про арешт майна боржника у повній мірі відповідають визначеним у ч.2 ст.2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, і не підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача вжити передбачених законом заходів щодо припинення обтяжень, внесених на підставі скасованої постанови, суд зазначає, що такі вимоги є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування постанов про арешт майна боржника.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних постанов, похідні позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача вжити заходів із припинення відповідних обтяжень також не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Клопотання позивача про витребування доказів, заявлене у відповіді на відзив, не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи наявні всі докази, на підставі яких суд має можливість надати правову оцінку правомірності оскаржуваних постанов, у тому числі розміру виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, а також загальної суми заборгованості, в межах якої накладено арешт на майно позивача. При цьому, суд зауважує, що розмір виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження не є предметом оскарження в рамках даної справи, а тому витребування доказів щодо їх розрахунку не стосується предмету позову.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (65023, м.Одеса, вул.Пастера, буд.58, код ЄДРПОУ 41404999) про визнання протиправними та скасування постанов.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко