Справа № 420/23115/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі відповідач, ГУ ДПС), в якому після уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.06.2024 № 0112664-2403-2103-UA3210007[телефон приховано] на суму 10 360,19 грн за 2023 рік;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 14.04.2025 № 0258099-2401-2103- НОМЕР_1 на суму 10 978,71 грн за 2024 рік.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником двох об`єктів житлової нерухомості: житлового будинку загальною площею 141 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку загальною площею 168,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачем через електронний кабінет надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 16.06.2024 на суму 10 360,19 грн за 2023 рік та від 14.04.2025 на суму 10 978,71 грн за 2024 рік.
09.07.2026 позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення звірки даних та скасування (перерахунок) вказаних податкових повідомлень-рішень, вказавши на неправомірність сумування площі будинку, що знаходиться в зоні активних бойових дій (м. Херсон), із площею будинку в Київській області.
Листом від 16.07.2026 № 3142/6/21-22-24-01-05 відповідач відмовив у перерахунку, зазначивши, що розрахунок здійснено пропорційно до питомої ваги загальної площі обох об`єктів відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.
На думку позивача, відповідно до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за об`єкти житлової нерухомості, розташовані на територіях активних бойових дій, до яких належить Херсонська міська територіальна громада. Відповідач безпідставно включив площу херсонського будинку (141 кв. м) до сумарної загальної площі нерухомості позивача, чим штучно «розмив» гарантоване підпунктом «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України зменшення бази оподаткування на 120 кв. м та незаконно збільшив суму податку за будинок у Київській області. Оскільки за херсонський будинок податок не нараховується в силу прямої вказівки закону, він взагалі не повинен брати участі у розрахунку. Позивач також посилається на презумпцію правомірності рішень платника податків, закріплену підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду та уточнену позовну заяву, в якій уточнено номери оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Відповідачем через підсистему «Електронний суд» надіслано відзив на позовну заяву від 21.08.2026, в якому зазначив наступне.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем обліковуються житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 141 кв. м, та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 168,4 кв. м.
Згідно з підпунктом «б» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України за наявності у власності платника податку фізичної особи більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, а відповідно до підпункту «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 цього Кодексу обчислена сума податку розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного об`єкта житлової нерухомості. Тому податкові зобов`язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями за житловий будинок у Київській області сформовано з урахуванням до загальної площі об`єктів житлової нерухомості та до питомої ваги житлового будинку в м. Херсоні, тобто відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідач зазначає, що розпорядженням Херсонської міської військової адміністрації від 21.06.2024 № 519-р на території Херсонської міської територіальної громади встановлено пільгу у розмірі 100% по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних та юридичних осіб за період з 01.01.2023 до 02.05.2024, а з 03.05.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.04.2024 № 485, якою для цілей оподаткування територію активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси, прирівняно до території активних бойових дій.
Податок за 2023 рік сплачено позивачем 22.09.2024 у сумі 10 360,19 грн, за 2024 рік 26.06.2025 у сумі 10 978,71 грн.
Відповідач також зазначає, що за 2025 рік при обчисленні бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган не враховує об`єкти нерухомості, розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, оскільки положення абзацу дев`ятого підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України застосовується до таких об`єктів житлової нерухомості за період з 01 січня 2025 року. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем через підсистему «Електронний суд» надіслано відповідь на відзив від 23.08.2026, в якій зазначено, що відповідач у відзиві фактично визнав включення площі об`єкта нерухомості в м. Херсоні до сумарної площі для розрахунку питомої ваги та застосування зменшення бази оподаткування на 120 кв. м. Позивач вважає, що посилання відповідача на застосування норми щодо невключення таких об`єктів до бази оподаткування лише з 01 січня 2025 року є неспроможним, оскільки підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України з моменту його прийняття мав на меті повне звільнення платників від податкового навантаження за майно в зоні бойових дій, а Закон України від 03.12.2025 № 4698-IX лише деталізував та технічно закріпив порядок обчислення, який і до цього випливав із системного тлумачення закону. Сплата податку здійснювалась вимушено, з метою уникнення нарахування пені, штрафів та застосування податкової застави, що не позбавляє позивача права оскаржити податкові повідомлення-рішення. Просила задовольнити позов у повному обсязі.
У зв`язку з призначенням судді Лебедєвої Г.В. на посаду судді П`ятого апеляційного адміністративного суду відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справу передано судді Басовій Н.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року прийнято адміністративну справу № 420/23115/26 до провадження судді Басової Н.М., продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам надати суду додаткові письмові пояснення щодо актуальності спору протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.
Позивачем через підсистему «Електронний суд» надіслано додаткові письмові пояснення від 07.10.2026, в яких зазначено, що спір є актуальним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом не відкликані, не скасовані та не переглянуті, а сплата визначених ними сум не вичерпує спір, оскільки скасування податкових повідомлень-рішень є передумовою для повернення сплачених коштів як надміру сплачених. Позивач просила продовжити розгляд справи за наявними матеріалами та задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем додаткових пояснень на виконання ухвали суду від 24 вересня 2026 року не надано.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває на обліку в ГУ ДПС як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у спірні податкові періоди (2023 та 2024 роки) позивачу на праві власності належали житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами загальною площею 141 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок загальною площею 168,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.06.2024 № 0112664-2403-2103-UA3210007[телефон приховано], яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 10 360,19 грн, та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 14.04.2025 № 0258099-2401-2103-UA3210007[телефон приховано], яким визначено податкове зобов`язання з цього податку за 2024 рік у сумі 10 978,71 грн.
Відповідно до розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 та 2024 роки податкові зобов`язання визначено щодо житлового будинку загальною площею 168,4 кв. м, розташованого у с. Старі Петрівці Київської області, виходячи із сумарної загальної площі об`єктів житлової нерухомості позивача 309,40 кв. м, зменшення бази оподаткування на 120 кв. м, питомої ваги загальної площі цього об`єкта 0,544 та ставки податку 1,5% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (100,50 грн за 1 кв. м за 2023 рік та 106,50 грн за 1 кв. м за 2024 рік). Податкове зобов`язання щодо житлового будинку в м. Херсоні за 2023 та 2024 роки відповідачем не визначалось.
Податкові зобов`язання, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, сплачено позивачем: за 2023 рік 22.09.2024 у сумі 10 360,19 грн, за 2024 рік 26.06.2025 у сумі 10 978,71 грн.
09.07.2026 позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення звірки даних та скасування (перерахунок) спірних податкових повідомлень-рішень (вх. від 10.07.2026 № 4113/6). Листом від 16.07.2026 № 3142/6/21-22-24-01-05 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку, оскільки податкові зобов`язання сформовано відповідно до вимог чинного законодавства.
Податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2026 № 0155260-2401-2103-UA3210007[телефон приховано] позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік у сумі 5808,00 грн.
Незгода позивача із податковими повідомленнями-рішеннями за 2023 та 2024 роки зумовила її звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюється статтею 266 розділу ХІІ ПК України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
За приписами підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції Закону України від 11.04.2023 № 3050-IX) тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:
підставою для обчислення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується: 1) за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України: за 2021 та 2022 роки за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб; за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.
Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
Законом України від 03.12.2025 № 4698-IX підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено новим абзацом такого змісту: «При обчисленні бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган не враховує об`єкти нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, які перебувають у власності фізичних осіб та за якими відповідно до цього підпункту податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується і не сплачується. Положення цього абзацу застосовуються до зазначених об`єктів нерухомості за період з 1 січня 2025 року до останнього числа місяця, у якому завершено активні бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території».
Відповідно до підпункту 38.6 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об`єднаних сил (ООС). При обчисленні бази оподаткування об`єктів нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, контролюючим органом не враховуються об`єкти нерухомості, що не є об`єктом оподаткування відповідно до цього підпункту.
Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до пункту 7.4 статті 7 ПК України елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.
Згідно з пунктом 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Аналізуючи наведені норми у їх сукупності, суд зазначає, що підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України імперативно визначає порядок обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності у власності фізичної особи кількох об`єктів житлової нерухомості одного типу: податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної на 120 кв. м (для житлових будинків), після чого обчислена сума розподіляється пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.
Зменшення бази оподаткування, передбачене підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, надається платнику податку один раз за базовий податковий (звітний) період незалежно від кількості об`єктів і застосовується до сумарної загальної площі об`єктів житлової нерухомості одного типу, що перебувають у його власності, а не окремо до кожного з об`єктів.
Об`єкт житлової нерухомості, розташований на території активних бойових дій, у 2023 та 2024 роках не був виключений законом з числа об`єктів оподаткування. Підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції, чинній у спірні податкові періоди, встановлював особливість застосування статті 266 ПК України у вигляді того, що податок за такі об`єкти не нараховується та не сплачується, однак не змінював визначений підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України порядок обчислення бази оподаткування та не містив вказівки на невключення таких об`єктів до сумарної загальної площі об`єктів житлової нерухомості платника податку.
Наведене узгоджується з тим, що питання невключення об`єктів нерухомості до бази оподаткування законодавець вирішує окремо та прямо.
Так, підпункт 38.6 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо об`єктів, розташованих на тимчасово окупованій території в період антитерористичної операції, не лише визначив, що такі об`єкти не є об`єктом оподаткування, а й окремим абзацом, внесеним Законом України від 17.09.2020 № 905-IX, прямо встановив, що при обчисленні бази оподаткування контролюючим органом такі об`єкти не враховуються.
Аналогічне правило щодо об`єктів нерухомості, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, за якими податок не нараховується і не сплачується відповідно до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, запроваджено лише Законом України від 03.12.2025 № 4698-IX, яким законодавець прямо визначив період його застосування: з 1 січня 2025 року. Отже, за податкові (звітні) періоди 2023 та 2024 років зазначене правило не діяло, а встановлений законодавцем період його застосування виключає можливість поширення цієї норми на попередні податкові періоди.
Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 200/673/25, різні редакції підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України розповсюджують свою дію у часі на нерухоме майно, яке знаходиться на територіях, визначених у вказаному підпункті, відповідно до періодів, встановлених законодавцем, і застосовуються до правовідносин, що виникли в період їх дії.
При цьому пунктом 7.4 статті 7 ПК України визначено, що підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом. Тому розширення змісту податкової пільги за межі, прямо встановлені ПК України для відповідного податкового періоду, шляхом тлумачення, у тому числі з посиланням на мету її запровадження, є неприпустимим.
З наведених підстав суд відхиляє доводи позивача про те, що Закон України від 03.12.2025 № 4698-IX лише деталізував порядок обчислення податку, який і до цього випливав із системного тлумачення підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Внесений цим Законом абзац встановлює нове правило обчислення бази оподаткування з чітко визначеним періодом його застосування, а не тлумачить раніше чинні норми.
Також суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин принципу презумпції правомірності рішень платника податку, закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, оскільки норми підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 та підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, чинні у 2023 та 2024 роках, не припускають неоднозначного (множинного) трактування в частині порядку обчислення бази оподаткування, а законодавець окремо визначив період, з якого контролюючий орган не враховує відповідні об`єкти при обчисленні бази оподаткування.
Матеріалами справи підтверджено, що за податкові періоди 2023 та 2024 років відповідач не визначав позивачу податкових зобов`язань щодо житлового будинку, розташованого в м. Херсоні, а податкові зобов`язання визначено виключно щодо житлового будинку, розташованого у с. Старі Петрівці Київської області, в частині, що відповідає питомій вазі загальної площі цього об`єкта (0,544) у сумарній загальній площі об`єктів житлової нерухомості позивача, з урахуванням зменшення бази оподаткування на 120 кв. м та ставки податку 1,5% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного звітного (податкового) року.
Таким чином, у 2023 та 2024 роках відповідач правомірно врахував житловий будинок у м. Херсоні при визначенні сумарної загальної площі об`єктів житлової нерухомості позивача та розподілі суми податку пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів, не визначивши при цьому податкового зобов`язання щодо самого будинку, розташованого у м.Херсон.
Судом перевірено розрахунок податку, наведений відповідачем, та не встановлено арифметичних помилок або інших порушень.
Суд також зазначає, що визначення позивачу податкового зобов`язання за 2025 рік у меншому розмірі є наслідком застосування контролюючим органом абзацу, внесеного до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України Законом України від 03.12.2025 № 4698-IX, який, як зазначено вище, поширюється на податкові періоди починаючи з 1 січня 2025 року, та не свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень за попередні податкові періоди.
Щодо актуальності спору суд зазначає, що сплата позивачем грошових зобов`язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, не свідчить про відсутність предмета спору, оскільки податкові повідомлення-рішення є чинними, контролюючим органом не відкликані та не скасовані, а позивач заперечує їх правомірність, у зв`язку з чим спір підлягає вирішенню по суті.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом відповідно до вимог ПК України, чинних у спірні податкові періоди, правомірно сформовано податкові повідомлення-рішення від 16.06.2024 № 0112664-2403-2103-UA3210007[телефон приховано] та від 14.04.2025 № 0258099-2401-2103-UA3210007[телефон приховано].
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про те, що відповідач довів правомірність своїх рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43995495, 73003, м. Херсон, просп. Незалежності, 75) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова
.