Справа № 420/39198/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування, та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2020 року по 19.02.2024 року включно із врахуванням індексації-різниці (фіксованої суми індексації у розмірі 4463,15 грн);
зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05.02.2020 року по 19.02.2024 року включно із врахуванням індексації-різниці (фіксованої суми індексації у розмірі 4463,15 грн.);
визнати протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо нарахування та виплати у період з 05.02.2020 по 19.02.2024 ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) розраховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року;
зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 05.02.2020 по 19.02.2024 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (за 2020 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за 2021 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за 2022 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за 2023 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023; за 2024 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат);
визнати протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без урахуванням індексації, індексації-різниці та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168;
зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення, індексації-різниці та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, враховуючи раніше виплачені суми;
визнати протиправними бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2020-2021 роки індексації, та індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4463,15 грн. починаючи з 2020 року по 2021 рік) грошового забезпечення за кожен відповідний календарний рік за 2020-2021 роки;
зобов`язати перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2021 роки із урахуванням індексації та індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4463,15 грн. починаючи з 2020 року по 2021 рік) за кожен відповідний календарний рік.
Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 05.02.2020 до 19.02.2024 проходив військову службу у 297 комендатурі охорони та обслуговування, а 19.02.2024 наказом №42 його виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
За твердженням позивача, у день виключення зі списків особового складу з ним не проведено усіх необхідних розрахунків, а згоду на виключення зі списків особового складу без повного розрахунку він не надавав.
Щодо індексації грошового забезпечення позивач вказує, що у березні 2018 року відбулось підвищення його посадового окладу, що призвело до збільшення грошового забезпечення, а фіксована сума індексації (індексації-різниці) складає 4463,15 грн.
На його думку, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, має виплачуватися у визначеному розмірі до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.
За твердженням позивача, за період з 05.02.2020 до 19.02.2024 йому виплачувалась тільки поточна індексація, а індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі відповідач в порушення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 не виплатив.
Позивач зазначає, що розмір індексації грошового забезпечення, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року), неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується, зокрема, постановою від 21.01.2022 у справі №440/9802/21, від 14.09.2022 у справі №420/3121/22. Також позивач посилається на постанову Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, у якій, за його твердженням, зазначено, що суди при розгляді справи повинні розраховувати суму індексації, належної позивачу до виплати, та визначати її у своєму рішенні.
Щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням позивач зазначає, що з 30.01.2020 у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» діє в редакції, яка була до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, тобто посадовий оклад та оклад за військовим званням розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Водночас відповідач, за твердженням позивача, у період з 05.02.2020 до 19.02.2024 розраховував посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, у зв`язку з чим і всі інші складові грошового забезпечення - надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавка за кваліфікацію, премія, одноразова грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - нараховувались та виплачувались у неналежному розмірі.
Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 11.02.2021 у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19, від 14.04.2021 у справі №240/12309/20 та вказує, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня відповідного календарного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Щодо Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 позивач зазначає, що вона набрала чинності 20.05.2023 та передбачає розрахунок посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи з розміру 1762 гривні, однак рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, пункт 2 цієї постанови визнано протиправним та нечинним. На думку позивача, жодним із положень Постанови №481 не надано зворотної дії в часі, а перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням з 20.05.2023 виходячи з 1762 гривень призведе до суттєвого зменшення його грошового забезпечення, що не є можливим, оскільки жодних змін істотних умов праці не відбулось (стаття 32 КЗпП України).
Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 11.08.2023 у справі №380/103/22 та вказує, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними.
Позивач стверджує, що грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік йому виплачено без урахування у складі грошового забезпечення, з якого обчислено розмір такої допомоги, індексації та додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Індексація грошового забезпечення, на його думку, має систематичний (щомісячний) характер та є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення, а додаткова винагорода нараховувалась та виплачувалась йому в період з 21.04.2022 до 31.12.2022 включно, щомісячно у сталій сумі.
Грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2021 роки, за твердженням позивача, йому виплачено без урахування індексації та індексації-різниці. У тексті позовної заяви позивач називає щомісячну фіксовану суму індексації-різниці за ці роки у розмірах 4454,00 грн та 4073,33 грн, а в прохальній частині - 4463,15 грн.
Позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявою про надання витягів з наказів, довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення та про здійснення перерахунку, однак відповідач листом від 10.11.2025 №2709/174/29/2/267 повідомив, що підстав для задоволення заяви в частині перерахунку грошового забезпечення та індексації не вбачається.
Стислий виклад заперечень відповідача
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Щодо індексації грошового забезпечення представник відповідача зазначає, що відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, а механізму виплати суми індексації у поточному році за минулі періоди цей Порядок не передбачає.
З посиланням на статтю 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», статтю 51 Бюджетного кодексу України та повідомлення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485 представник відповідача вказує, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у Міністерства оборони України не було.
Представник відповідача посилається на особливий період та складну фінансово-економічну ситуацію в державі, рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25.01.2015, від 18.02.2015 та від 06.05.2015, Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011, за яким передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ейрі проти Ірландії» та «Кйартан Асмундсон проти Ісландії».
За твердженням представника відповідача, у 2016 році відбулось збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, а згідно з роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, доведеними на виконання телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення.
Також представник відповідача вважає, що індексація грошового забезпечення не може вважатися складовою грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона не є постійною та сталою величиною та має несистематичний характер.
У відзиві зазначено про безпідставність, незаконність та передчасність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів.
Щодо інших позовних вимог представник відповідача зазначає, що на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) її пункт 4 було викладено в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яка передбачала множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункту 6 Постанови №103 Кабінет Міністрів України змін до пункту 4 Постанови №704 не вніс, а фактичне правозастосування цього пункту відбувалось у редакції, що передбачала розрахункову величину 1762 гривні.
Представник відповідача посилається на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, та на постанови Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №807/1332/17, від 22.04.2019 у справі №820/601/17, від 19.03.2019 у справі №591/2813/17, від 02.10.2019 у справі №804/215/18, від 23.10.2019 у справі №П/811/112/17, від 25.05.2022 у справі №420/2407/21.
З посиланням на ці Правила, названі постанови та частину п`яту статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» представник відповідача вказує, що скасування акта не поновлює дію актів, які ним скасовані, а Кабінет Міністрів України не приймав акта, який би відновлював дію пункту 4 Постанови №704 у попередній редакції. На його думку, відповідна правова колізія була знята Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності 20.05.2023.
Представник відповідача також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 та від 27.11.2008 №26-рп/2008, практику Європейського суду з прав людини щодо правової визначеності, принципи збалансованості та обґрунтованості бюджету (статті 7, 27 Бюджетного кодексу України), статтю 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частину другу статті 64 Конституції України, показники видатків Державного бюджету України на 2020-2024 роки, Меморандум про економічну та фінансову політику від 08.12.2022 та постанову Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №580/2869/22. Він вважає, що застосування пункту 4 Постанови №704 у попередній редакції змінює показники бюджету за 2020, 2021 та 2022 роки, що може свідчити про втручання в конституційні повноваження Кабінету Міністрів України, а в умовах воєнного стану виплата заробітної плати може здійснюватись у розмірі, нижчому від визначеного законом.
За твердженням представника відповідача, відповідач фінансується з державного бюджету та в період з 2018 року отримує фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовців виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року (1762 гривні), грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини, а тому відповідач не може нести відповідальність за правову колізію.
Представник відповідача зазначає, що пункт 2 Постанови №481 підлягав застосуванню до нарахування та виплати усіх видів грошового забезпечення позивача з 20.05.2023 і до 18.06.2025, коли набрало законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, тому позовні вимоги, які стосуються правовідносин з 20.05.2023, задоволенню не підлягають.
На думку представника відповідача, на суд не покладено обов`язок визначати конкретні суми всіх складових грошового забезпечення, оскільки визначати посадові оклади та оклади за військове звання має військова частина.
Процесуальні дії у справі
Суд ухвалою від 01.12.2025 визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду, викладені у клопотанні позивача від 23.11.2025, відмовив у задоволенні цього клопотання та залишив позовну заяву без руху.
Суд ухвалою від 15.12.2025 задовольнив заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, поновив цей строк, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.
Цією ж ухвалою суд витребував у відповідача: докази проходження позивачем військової служби у 297 комендатурі охорони та обслуговування; інформацію про розмір нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення за період з 05.02.2020 до 19.02.2024 із зазначенням, з якого розміру прожиткового мінімуму його розраховано; особисті картки грошового забезпечення позивача за 2020-2024 роки; інформацію про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за цей період із зазначенням базового місяця її нарахування; інформацію та докази про видачу позивачу грошового атестата під час виключення зі списків особового складу; довідку про повну суму грошового забезпечення, виплаченого позивачу під час звільнення; інформацію про наявність у відповідача статусу розпорядника бюджетних коштів або перебування на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині.
У відзиві представник відповідача просить розглядати справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Згідно з пунктом 2 частини шостої цієї статті, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Спір у цій справі стосується порядку нарахування індексації грошового забезпечення, розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням і складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення. Обставини, від яких залежить вирішення спору, встановлюються з письмових доказів. Представник відповідача не навів обставин, які можуть бути встановлені лише в судовому засіданні, та пояснень, які він не може викласти письмово.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача та розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 , виданим 03.12.2019, позивача 28.11.2019 на підставі наказу від 28.11.2019 №76-РС прийнято у Збройні Сили України на військову службу за контрактом.
За індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), сформованими засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 20.11.2025, у 2018 році страхувальником позивача було Приватне підприємство «УКРТЕКБЕЗПЕКА» (лютий - квітень), а військові частини зазначені страхувальниками позивача починаючи з листопада 2019 року.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 05.02.2020 №25, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_2 , призначений наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.01.2020 №8-РС на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу, з 05 лютого 2020 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Цим наказом його зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, встановлено посадовий оклад 2730,00 гривень, шпк «солдат», та визначено виплачувати оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування (по стройовій частині) від 16.06.2020 №115, солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , водія автомобільного відділення автомобільного взводу, слід вважати солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_1 . Підставою зазначено наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 10.06.2020 №19-рс.
Як вбачається з довідки 297 комендатури охорони та обслуговування про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), премії та індексації від 10.11.2025 №2709/174/29/2/266, складеної на підставі карток особових рахунків та роздавальних відомостей, з січня 2021 року до березня 2024 року позивачу щомісяця нараховувались посадовий оклад 2910 грн, оклад за військовим званням 600 грн, надбавка за вислугу років у розмірі 25% (877,50 грн) та надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% (2851,88 грн). Премія у березні 2021 року становила 116% посадового окладу (3375,60 грн), у березні 2022 року - 230% (6693,00 грн), у березні 2023 року - 513% (14928,30 грн).
За цією ж довідкою, індексація грошового забезпечення нараховувалась позивачу з січня 2021 року до грудня 2022 року, зокрема у березні 2021 року - 331,42 грн, у березні 2022 року - 672,35 грн, а з січня 2023 року до квітня 2024 року в графі «Індексація» зазначено 0,00 грн.
Грошова допомога на оздоровлення відображена в довідці від 10.11.2025 №2709/174/29/2/266 у березні 2021 року в сумі 10614,98 грн, у березні 2022 року - 13932,38 грн, у березні 2023 року - 22167,68 грн. Графи цієї довідки щодо надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, класності та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не заповнені.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 19.02.2025 №42, старший солдат ОСОБА_1 , старший водій автомобільного відділення автомобільного взводу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, призначений розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 10.02.2025 №41 на посаду у військовій частині НОМЕР_4 , справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. Цим наказом позивача з 19 лютого 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Згідно з грошовим атестатом від 19.02.2025, виданим 297 комендатурою охорони та обслуговування, оклад позивача за військовим званням становить 600 грн, посадовий оклад за 6 тарифним розрядом - 2910 грн, надбавка за вислугу років - 30%, надбавка за особливості проходження служби - 65%, премія - 513%. В атестаті також зазначено про виплату індексації грошового забезпечення до 31 грудня 2024 року в розмірі 254,35 грн, а в графі «Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую» міститься підпис військовослужбовця.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.10.2025, у якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 05.02.2020 до 19.02.2024 включно із врахуванням індексації-різниці, перерахувати та виплатити за цей період грошове забезпечення виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а також перерахувати грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2022 роки.
Листом від 10.11.2025 №2709/174/29/2/267 297 комендатура охорони та обслуговування повідомила позивача, що індексація грошового забезпечення за період з 05.02.2020 до 19.02.2024 виплачена в повному обсязі, грошова допомога на оздоровлення обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються виключно щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), а підстав для задоволення заяви в частині перерахунку грошового забезпечення та індексації не вбачається. У цьому листі також зазначено, що розрахунково-платіжні відомості 297 комендатури охорони та обслуговування до 2020 року включно передано до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, тому надати інформацію за 2020 рік не вважається можливим.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідач у період з 2018 року отримує фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовців виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку з нарахуванням та виплатою відповідачем позивачу грошового забезпечення у період з 05.02.2020 до 19.02.2024 та полягають у тому, чи набув позивач право на індексацію-різницю, з якої розрахункової величини відповідач мав визначати посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача, а також чи входять індексація грошового забезпечення та додаткова винагорода до грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення.
Позивача виключено зі списків особового складу 297 комендатури охорони та обслуговування з 19 лютого 2025 року, тоді як у позовній заяві днем виключення названо 19.02.2024.
Позовні вимоги обмежені періодом до 19.02.2024, тому відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд вирішує спір у межах цього періоду.
Твердження позивача про те, що в день виключення зі списків особового складу з ним не проведено усіх необхідних розрахунків, суд оцінює в межах заявлених вимог про індексацію, перерахунок грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 2 цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За абзацом другим пункту 3 статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Розміри грошового забезпечення військовослужбовців Кабінет Міністрів України встановив Постановою від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка відповідно до її пункту 10 набрала чинності з 1 березня 2018 року.
Суд враховує, що, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності 297 комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування та невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2020 до 19.02.2024 включно із врахуванням індексації-різниці (фіксованої суми індексації у розмірі 4463,15 грн) та про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період включно із врахуванням індексації-різниці (фіксованої суми індексації у розмірі 4463,15 грн), суд зазначає таке.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) у редакції, чинній на початок спірного періоду, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Правила обчислення сум індексації встановлює Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Абзац перший пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній на початок спірного періоду, передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац третій цього пункту встановлює, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
За абзацом четвертим пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 у тій самій редакції, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
За абзацом другим пункту 1-1 Порядку №1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 №278 в абзацах першому та шостому пункту 5 Порядку №1078 слова «тарифних ставок (окладів)» замінено словами «тарифних ставок (посадових окладів)». Абзаци третій та четвертий цього пункту протягом спірного періоду не змінювались.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, на яку посилається позивач, щодо наведених правил зазначив, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У цій же постанові зазначено, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Отже, Порядок №1078 розрізняє індексацію-різницю, яка визначається в місяці підвищення посадового окладу та виплачується до чергового його підвищення, та суму індексації, яка за абзацом шостим пункту 5 цього Порядку складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, тобто поточну індексацію.
У постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23, ухваленій у спорі про нарахування індексації грошового забезпечення у фіксованій величині військовослужбовцю, якого призвано на військову службу 13.06.2018, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.
Як встановив суд, позивача прийнято на військову службу за контрактом 28.11.2019, у 2018 році його страхувальником було приватне підприємство, а до списків особового складу відповідача його зараховано з 05.02.2020 з посадовим окладом 2730,00 гривень.
Отже, посадовий оклад позивача від першого дня служби визначався Постановою №704, яка на той час уже діяла.
У березні 2018 року позивач грошового забезпечення не отримував, підвищення його доходу в цьому місяці не відбулось, тому сума індексації за правилом абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 йому не визначалась.
Твердження позивача про те, що у березні 2018 року відбулось підвищення його посадового окладу, спростовується військовим квитком серії НОМЕР_2 та індивідуальними відомостями про застраховану особу. Доказів проходження позивачем військової служби у 2018 році матеріали справи не містять.
Розмір індексації грошового забезпечення, який припадав на березень 2018 року та який, за твердженням позивача, встановлювався у справах №440/9802/21 та №420/3121/22, має значення для військовослужбовця, посадовий оклад якого було підвищено в цьому місяці. Позивач до таких військовослужбовців не належить, тому названі ним судові рішення на висновки суду не впливають.
Постанову від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив у справі військовослужбовця, який проходив службу у військовій частині з 24.04.2015 до 02.02.2021, тобто і в березні 2018 року. Щодо умови виникнення права у цій постанові зазначено, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
З наведеного суд доходить висновку, що право на індексацію-різницю Верховний Суд пов`язує з підвищенням доходу військовослужбовця в березні 2018 року.
У справі, що розглядається, цієї умови немає, оскільки позивач у цьому місяці військової служби не проходив.
Позивач у позовній заяві зазначає, що поточна індексація за спірний період йому виплачувалась, а невиплаченою вважає індексацію у фіксованому розмірі. Інших порушень при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивач не навів.
За таких обставин, право на індексацію-різницю в позивача не виникло, а відповідач, не нараховуючи її, протиправної бездіяльності не допустив.
Вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із врахуванням індексації-різниці є похідною від вимоги про визнання бездіяльності протиправною, тому в її задоволенні суд також відмовляє.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій 297 комендатури охорони та обслуговування щодо нарахування та виплати позивачу у період з 05.02.2020 до 19.02.2024 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) з розрахунком посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, та про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу за цей період грошове забезпечення виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 Постанови №704, суд зазначає таке.
У первинній редакції пункт 4 Постанови №704 встановлював, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Унаслідок цих змін пункт 4 Постанови №704 було викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.05.2023 у справі №380/22021/21, ухваленій у спорі з військовою частиною про перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 до 28.12.2020, зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
У цій же постанові колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) необхідно застосувати положення пункту 4 Постанови №704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.
Такого ж підходу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дотримався у постанові від 10.12.2025 у справі №200/2682/24, ухваленій у спорі військовослужбовця про перерахунок грошового забезпечення за період з 01.03.2022 до 01.02.2024, в якій зазначив, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови №704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови №704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Отже, з 05.02.2020 відповідач зобов`язаний був визначати посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року встановлено в розмірі 2102 гривні, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня - 2270 гривень, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня - 2481 гривня, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року - 2684 гривні.
Відповідач наказом від 05.02.2020 №25 встановив позивачу посадовий оклад 2730,00 гривень, а за довідкою від 10.11.2025 №2709/174/29/2/266 з січня 2021 року до березня 2024 року його посадовий оклад становив 2910 грн, оклад за військовим званням - 600 грн. Представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідач у період з 2018 року отримує фінансування для виплати грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року - 1762 гривні, та що після скасування пункту 6 Постанови №103 фактичне правозастосування пункту 4 Постанови №704 відбувалось у редакції, що передбачала розрахункову величину 1762 гривні.
Незмінність окладів позивача у 2021, 2022 та 2023 роках, коли прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня кожного з цих років зростав, разом з наведеними поясненнями представника відповідача підтверджує, що відповідач обчислював посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача виходячи з 1762 гривень, тобто з розрахункової величини, меншої за кожну з установлених на 1 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 років.
Положення первинної редакції пункту 4 Постанови №704 щодо 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати на цей висновок не впливають. Відповідно до абзацу першого пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII у редакції, чинній на початок спірного періоду, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
У постанові від 23.05.2023 у справі №380/22021/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з цього приводу зазначив, що встановлене положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року.
Постанови Верховного Суду від 11.02.2021 у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19 та від 14.04.2021 у справі №240/12309/20, на які посилається позивач, ухвалено у спорах про те, чи можуть посадовий оклад та оклад за військовим званням обчислюватись виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Наслідків скасування пункту 6 Постанови №103 у справі №826/6453/18 у цих постановах не розглянуто, тому питання про розрахункову величину після 29.01.2020 суд вирішує з урахуванням наведених вище висновків у справах №380/22021/21 та №200/2682/24.
Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що після скасування пункту 6 Постанови №103 Кабінет Міністрів України змін до пункту 4 Постанови №704 не вніс, а тому цей пункт і далі підлягав застосуванню з розрахунковою величиною 1762 гривні.
За частиною другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, і цей наслідок не залежить від того, чи вніс після цього Кабінет Міністрів України зміни до тексту пункту 4 Постанови №704. Фактичне правозастосування пункту 4 в редакції, яка втратила чинність, цієї редакції не відновлює.
Помилковим є посилання представника відповідача на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870 (далі - Правила №870), за яким визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом.
Згідно з пунктом 1 Правил №870, ці Правила визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.
Пункт 32 Правил №870 вміщено під заголовком «Підготовка проекту акта про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України та визнання їх такими, що втратили чинність, або скасування», і він визначає наслідки визнання таким, що втратив чинність, чи скасування акта Кабінету Міністрів України іншим актом Кабінету Міністрів України. Наслідків визнання нормативно-правового акта протиправним і його скасування судом Правила №870 не визначають.
Ці наслідки встановлює частина друга статті 265 КАС України, а відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Постанови Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №807/1332/17, від 22.04.2019 у справі №820/601/17, від 02.10.2019 у справі №804/215/18 та від 23.10.2019 у справі №П/811/112/17, на які посилається представник відповідача, ухвалено у спорах, у яких пункт 32 Правил №870 застосовано до урядової постанови, визнаної такою, що втратила чинність, іншою урядовою постановою, а не судовим рішенням. Постанову від 19.03.2019 у справі №591/2813/17 ухвалено у спорі про тарифи на перевезення, встановлені рішенням виконавчого комітету, і Правила №870 у ній не згадуються. Пункту 4 Постанови №704 жодна з цих постанов не стосується.
У постанові від 25.05.2022 у справі №420/2407/21, ухваленій у спорі про перерахунок пенсії та також названій у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що до компетенції Кабінету Міністрів України входить прийняття, зміна чи припинення дії Порядку №45. Разом із тим, зміни внесені Постановою №103, зокрема до додатку 2 до Порядку №45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 5 березня 2019 року - дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін. Цей висновок позиції відповідача не підтверджує, оскільки за ним після визнання змін нечинними в судовому порядку діє редакція, яка цим змінам передувала.
Частину п`яту статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність», на яку посилається представник відповідача, суд не застосовує.
Відповідно до пункту 1 розділу XIV «Прикінцеві положення» цього Закону, він вводиться в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, а стаття 61 до винятків із цього правила не віднесена.
Воєнний стан в Україні не припинено та не скасовано, тому цей Закон у дію не введено.
Твердження представника відповідача про те, що правову колізію було знято Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023, підтверджує, що розрахункову величину 1762 гривні Кабінет Міністрів України встановив саме з цієї дати.
Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 та від 27.11.2008 №26-рп/2008, на які посилається представник відповідача, та його твердження про можливе втручання в конституційні повноваження Кабінету Міністрів України висновків суду не спростовують. Повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри грошового забезпечення суд під сумнів не ставить, адже вони прямо передбачені абзацом першим пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII.
Спір стосується іншого, а саме того, яку з редакцій пункту 4 Постанови №704, прийнятих Кабінетом Міністрів України, відповідач мав застосовувати до 20.05.2023. Застосовуючи редакцію, яка втратила чинність, відповідач діяв усупереч частині другій статті 19 Конституції України.
Статтю 7 та статтю 27 Бюджетного кодексу України, на які посилається представник відповідача, суд не застосовує до спірних правовідносин. Стаття 7 визначає принципи, на яких ґрунтується бюджетна система України, а стаття 27 встановлює вимоги до законопроектів, прийняття яких призведе до зміни показників бюджету. Порядку обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням ці норми не визначають, тому принципи збалансованості та обґрунтованості бюджету не змінюють розрахункової величини, встановленої пунктом 4 Постанови №704.
Практика Європейського суду з прав людини щодо принципу правової визначеності, на яку посилається представник відповідача, його позиції не підтверджує. Єдність застосування права забезпечує частина п`ята статті 242 КАС України, і суд застосував висновки Верховного Суду про редакцію пункту 4 Постанови №704, яка діє з 29.01.2020.
Аргумент представника відповідача про те, що в умовах воєнного стану виплата заробітної плати може здійснюватись у розмірі, нижчому від визначеного законом, суд відхиляє. Спірний період почався 05.02.2020, тобто за два роки до введення воєнного стану.
Відповідно до частини другої статті 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Наведена норма допускає встановлення обмежень, але не змінює розміру грошового забезпечення військовослужбовців. Представник відповідача не назвав акта, яким у період з 24.02.2022 до 19.05.2023 було б обмежено право військовослужбовців на грошове забезпечення в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, або змінено розрахункову величину, визначену пунктом 4 Постанови №704. Таку зміну Кабінет Міністрів України здійснив лише Постановою №481.
Стаття 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, показники видатків Державного бюджету України на 2020-2024 роки та Меморандум про економічну та фінансову політику від 08.12.2022, на які посилається представник відповідача, розрахункової величини посадового окладу не визначають та на вирішення спору не впливають.
Помилковим є й посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №580/2869/22. Цю постанову ухвалено у спорі особи з інвалідністю внаслідок війни з органом Пенсійного фонду України про щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік.
Не звільняє відповідача від обов`язку нараховувати грошове забезпечення в належному розмірі й те, що він отримує фінансування виходячи з 1762 гривень та виплачує грошове забезпечення в межах асигнувань, передбачених у кошторисі. Розмір грошового забезпечення військовослужбовця визначають Закон №2011-XII та Постанова №704, а не обсяг коштів, фактично виділених відповідачу.
Відповідно до пункту 14 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Питання про відповідальність відповідача за правову колізію, на яку посилається його представник, суд у цій справі не вирішує, оскільки предметом спору є відповідність закону дій відповідача з нарахування та виплати грошового забезпечення.
Щодо твердження представника відповідача про те, що на суд не покладено обов`язок визначати конкретні суми всіх складових грошового забезпечення, суд зазначає, що таких сум у цьому рішенні не визначає, а зобов`язує відповідача здійснити перерахунок.
Щодо дій відповідача у період з 20.05.2023 до 19.02.2024, суд виходить з такого.
Пунктом 2 Постанови №481 до пункту 4 Постанови №704 внесено зміну, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
У постанові від 10.12.2025 у справі №200/2682/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, залишаючи без змін судові рішення про відмову в перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 20.05.2023, дійшов висновку, що у період з 20 травня 2023 року по 01 лютого 2024 року правові підстави для застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №481 відсутні, а тому відповідач правомірно проводив нарахування і виплату грошового забезпечення на підставі приписів пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481.
Суд враховує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, якими пункт 2 Постанови №481 було визнано протиправним та нечинним і на які посилається позивач, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 16.07.2026 скасував та ухвалив нову постанову про відмову в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України.
У цій постанові колегія суддів зазначила, що з аналізу положень Закону №2011-XII чітко вбачається, що встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Кабінету Міністрів України, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме Кабінету Міністрів України (у тому числі встановлення базової величини).
Отже, на день ухвалення цього рішення пункт 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481 є чинним, а в період з 20.05.2023 до 19.02.2024 відповідач був зобов`язаний обчислювати посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача виходячи з розміру 1762 гривні.
Статтю 32 Кодексу законів про працю України, на яку посилається позивач, суд до спірних правовідносин не застосовує. Частина третя цієї статті регулює зміну істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, тоді як розміри грошового забезпечення військовослужбовців за абзацом першим пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлює Кабінет Міністрів України.
Не підтверджене матеріалами справи й твердження позивача про суттєве зменшення його грошового забезпечення з 20.05.2023.
За довідкою від 10.11.2025 №2709/174/29/2/266, посадовий оклад 2910 грн та оклад за військовим званням 600 грн нараховувались позивачу як до цієї дати, так і після неї.
На підтвердження того, що суд не повинен застосовувати нормативно-правовий акт, який не відповідає Конституції та законам України, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 та від 11.08.2023 у справі №380/103/22. Ці постанови ухвалено за інших обставин.
У першій з названих справ колегія суддів Касаційного господарського суду розглядала спір про недійсність договору оренди приміщень закладу освіти. У другій спір стосувався податкового повідомлення-рішення з орендної плати за землю, ставку якої визначало рішення міської ради, уже визнане на той час протиправним та нечинним судовим рішенням, що набрало законної сили. У третій вирішувалось питання про дату перерахунку пенсії після визнання судом протиправними та нечинними положень Постанови №103.
Пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481 жодна з цих постанов не стосується. Щодо цієї норми суд керується висновками Верховного Суду, викладеними у наведених вище постановах від 10.12.2025 та від 16.07.2026.
З висновком представника відповідача про те, що позовні вимоги, які стосуються правовідносин з 20.05.2023, задоволенню не підлягають, суд погоджується з наведених вище мотивів.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині періоду з 20.05.2023 до 19.02.2024, суд перевірив дії відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та встановив, що в цьому періоді відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №2011-XII та Постановою №704 у редакції Постанови №481.
Щодо видів грошового забезпечення, які підлягають перерахунку за період з 05.02.2020 до 19.05.2023, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у розмірах, визначених цим пунктом.
Абзац перший пункту 1 розділу VI Порядку №260 встановлює, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків.
Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу XVI Порядку №260, розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
За пунктом 1 розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
З наведених норм суд доходить висновку, що розмір надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії та грошової допомоги для оздоровлення Порядок №260 визначає від посадового окладу та окладу за військовим званням.
Наказом від 05.02.2020 №25 позивачу визначено виплачувати оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавку за вислугу років та надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
За довідкою від 10.11.2025 №2709/174/29/2/266, з січня 2021 року позивачу нараховувались надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби та премія у відсотках посадового окладу, а в березні 2021 року, березні 2022 року та березні 2023 року - грошова допомога на оздоровлення.
Тому неправильно визначені оклади зменшили й розмір цих виплат, і вони підлягають перерахунку разом з окладами.
Вирішуючи вимоги щодо надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавки за кваліфікацію та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд виходить з такого.
Наказ від 05.02.2020 №25 цих видів грошового забезпечення серед виплат позивачу не називає, а графи довідки від 10.11.2025 №2709/174/29/2/266 щодо надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, класності та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не заповнені.
Доказів того, що ці надбавки та допомога нараховувались позивачу в період з 05.02.2020 до 19.05.2023, матеріали справи не містять.
Перерахунку підлягають ті види грошового забезпечення, які відповідач фактично нарахував позивачу у спірному періоді та розмір яких залежить від посадового окладу та окладу за військовим званням, тому в задоволенні вимог у цій частині суд відмовляє.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій 297 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без урахування індексації, індексації-різниці та додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168), та про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, індексації-різниці та цієї додаткової винагороди, враховуючи раніше виплачені суми, суд зазначає таке.
Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу XXIII Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 01.06.2020 №180, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Індексація грошового забезпечення у цій нормі окремо не названа. Водночас за абзацом другим пункту 3 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону, а за частиною першою статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2023 у справі №380/21619/21, ухваленій у спорі з військовою частиною про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення, зазначив, що субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Винагородою індексація грошового забезпечення не є, тому слова «(крім винагород)» у пункті 6 розділу XXIII Порядку №260 її з розрахунку допомоги не виключають.
Заперечення відповідача про те, що індексація не може вважатися складовою грошового забезпечення, оскільки не є постійною та сталою величиною та має несистематичний характер, спростовується наведеним висновком Верховного Суду.
Не узгоджується воно й з довідкою від 10.11.2025 №2709/174/29/2/266, за якою індексація нараховувалась позивачу з січня 2021 року до грудня 2022 року.
При цьому, суд розмежовує два види індексації, названі в позовних вимогах.
Поточну індексацію відповідач позивачу нараховував, і вона підлягає врахуванню в місячному грошовому забезпеченні, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення. Індексація-різниця, як зазначено вище, позивачу не належала, тому підстав для її включення до розрахунку допомоги немає.
За довідкою від 10.11.2025 №2709/174/29/2/266, грошова допомога на оздоровлення у березні 2022 року становила 13932,38 грн, а індексація грошового забезпечення в цьому місяці - 672,35 грн.
Сума 13932,38 грн дорівнює сумі посадового окладу (2910 грн), окладу за військовим званням (600 грн), надбавки за вислугу років (877,50 грн), надбавки за особливості проходження служби (2851,88 грн) та премії (6693,00 грн).
З цього суд доходить висновку, що індексацію в розмірі 672,35 грн до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік відповідач не включив.
Такий висновок узгоджується з листом відповідача від 10.11.2025 №2709/174/29/2/267, у якому зазначено, що до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення, включаються виключно щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
Наказу про надання позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік матеріали справи не містять, тому день його підписання суд не встановив.
Для вирішення спору достатньо того, що відповідач надав допомогу в березні 2022 року та що в цьому місяці він нараховував позивачу поточну індексацію.
Додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення не включається, оскільки абзац перший пункту 6 розділу XXIII Порядку №260 прямо виключає з нього винагороди.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.08.2026 у справі №240/33468/23, ухваленій у спорі військовослужбовця про включення цієї винагороди до грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, зазначив, що слід врахувати, що пункт 2 статті 9 Закону №2011-XII відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер). Водночас додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбачені пунктом 2 розділу I Порядку №260, до яких спірна додаткова винагорода, установлена Постановою №168, з огляду на її характер та особливості, не включається.
Далі в цій постанові зазначено, що це свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому вона не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.
У висновку колегії суддів у справі №240/33468/23 вказано, що додаткова винагорода військовослужбовцям, виплату якої передбачено Постановою №168 на період дії воєнного стану, не є тією складовою частиною грошового забезпечення, яка включається при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24, ухваленій у спорі про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати додаткової винагороди, зазначила, що законодавець розрізняє винагороди, які мають постійний характер, тобто такі, що є загальними і не залежать від конкретних обставин об`єктивної дійсності чи особистих характеристик військовослужбовця, та одноразові винагороди, пов`язані з певними особливостями бойових завдань (виконаної військовослужбовцем роботи; територією, на якій такі завдання / робота виконувались, тощо), фізичним станом військовослужбовця.
Твердження позивача про те, що додаткова винагорода виплачувалась йому щомісячно у сталій сумі, характеру цієї винагороди не змінює. До того ж, за твердженням позивача, винагорода нараховувалась йому з 21.04.2022, тоді як грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік він отримав у березні 2022 року, а за пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260 враховуються види грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання допомоги.
Задоволення цих вимог у частині поточної індексації не дублює зобов`язання перерахувати грошову допомогу для оздоровлення виходячи з нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням. Перше стосується складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога, а друге - розміру його складових.
Отже, обчисливши та виплативши позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік без урахування поточної індексації, відповідач діяв не у спосіб, визначений пунктом 3 статті 9 Закону №2011-XII та пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260, і такі дії є протиправними.
У частині індексації-різниці та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що визначені Порядком №1078 та Порядком №260, тобто відповідно до критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, тому в задоволенні цих вимог суд відмовляє.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності 297 комендатури охорони та обслуговування щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2020-2021 роки, індексації та індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4463,15 грн починаючи з 2020 року до 2021 року) грошового забезпечення за кожен відповідний календарний рік та про зобов`язання перерахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2021 роки із урахуванням індексації та індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4463,15 грн починаючи з 2020 року до 2021 року) за кожен відповідний календарний рік, суд зазначає таке.
До 30.06.2020 абзац перший пункту 6 розділу XXIII Порядку №260 діяв у редакції, за якою розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
В обох редакціях до розрахунку входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, тому день надання позивачу допомоги за 2020 рік на вирішення вимог про індексацію не впливає.
За довідкою від 10.11.2025 №2709/174/29/2/266, у березні 2021 року грошова допомога на оздоровлення становила 10614,98 грн, індексація грошового забезпечення - 331,42 грн. Сума 10614,98 грн дорівнює сумі посадового окладу (2910 грн), окладу за військовим званням (600 грн), надбавки за вислугу років (877,50 грн), надбавки за особливості проходження служби (2851,88 грн) та премії (3375,60 грн), тобто допомогу за 2021 рік відповідач також обчислив без урахування індексації.
Документів про нарахування позивачу грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік матеріали справи не містять.
Суд ухвалою від 15.12.2025 витребував у відповідача особисті картки грошового забезпечення позивача за 2020-2024 роки та інформацію про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення. Представник відповідача цих доказів не подав та зазначив у відзиві, що витребувані докази долучені до матеріалів справи разом з позовом. Про неможливість подати докази та причини цього він суд не повідомив.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Позивач стверджує, що грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік йому виплачено без урахування індексації. Доказів того, що цю допомогу обчислено з урахуванням індексації, відповідач не надав, а у відзиві його представник наполягає, що індексація не може вважатися складовою грошового забезпечення.
У листі від 10.11.2025 №2709/174/29/2/267 відповідач повідомив позивача, що індексація грошового забезпечення за період з 05.02.2020 до 19.02.2024 виплачена в повному обсязі, а до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення, включаються виключно щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
За таких обставин, з урахуванням того, що допомогу за 2021 та 2022 роки відповідач обчислив без індексації, суд на підставі частини дев`ятої статті 80 КАС України визнає обставину, для з`ясування якої витребовувались докази, а саме те, що грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік відповідач обчислив без урахування індексації грошового забезпечення.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, відповідач індексацію не включив.
З мотивів, наведених щодо грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, поточна індексація, нарахована позивачу за місяць, у якому надано допомогу, підлягала включенню до розрахунку цієї допомоги. Індексація-різниця до нього не включається, оскільки права на неї позивач не набув.
Не включивши поточну індексацію до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
У частині індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4463,15 грн) бездіяльності відповідача немає. Перевіривши її на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд встановив, що в цій частині відповідач діяв на підставі та у спосіб, що визначені Порядком №1078, тому в задоволенні цих вимог суд відмовляє.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач - 297 комендатура охорони та обслуговування - у період з 05.02.2020 до 19.05.2023 нараховував та виплачував позивачу посадовий оклад, оклад за військовим званням та залежні від них види грошового забезпечення виходячи з розрахункової величини 1762 гривні замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки обчислив без урахування поточної індексації, чим порушив гарантоване статтею 9 Закону №2011-XII право позивача на грошове забезпечення в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Нарахування та виплата грошового забезпечення у розмірах, визначених Постановою №704 та Порядком №260, не залежать від розсуду відповідача, тому зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум є належним способом захисту порушеного права відповідно до частини другої статті 245 КАС України.
Позивач просить визначити прожитковий мінімум для працездатних осіб окремо за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки. Суд зазначає в резолютивній частині норму, яка встановлює розрахункову величину, тобто пункт 4 Постанови №704 та прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Таке формулювання охоплює розміри, встановлені статтею 7 законів про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, та обсягу задоволених вимог не змінює.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 78, 80, 90, 139, 241-246, 255, 262, 265, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 05.02.2020 до 19.05.2023 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, грошової допомоги для оздоровлення) з розрахунком посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.
Зобов`язати 297 комендатуру охорони та обслуговування здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період з 05.02.2020 до 19.05.2023, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без урахування поточної індексації грошового забезпечення, нарахованої йому за місяць, у якому надано цю допомогу.
Зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням поточної індексації грошового забезпечення, нарахованої йому за місяць, у якому надано цю допомогу, враховуючи раніше виплачені суми.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, поточної індексації грошового забезпечення, нарахованої йому за місяць, у якому надано цю допомогу.
Зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020 та 2021 роки з урахуванням поточної індексації грошового забезпечення, нарахованої йому за місяць, у якому надано цю допомогу, враховуючи раніше виплачені суми.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: 297 комендатура охорони та обслуговування, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 09958153.
Суддя Дмитро БАБЕНКО