532/2279/26
2/532/1518/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Мороз Т.М.,
з участю:
секретаря судового засідання - Крейс О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
До Кобеляцького районного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що позивач та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту № 1636731 від 04.10.2017 р. Грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. перераховані на рахунок Відповідача 04.10.2017 р., про що свідчить платіжна інструкція № 5213 від 04.10.2017 р. Термін для повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів за Договором - до 24.10.2017 р. включно. Однак відповідачем у вказаний термін кредит не повернуто, проценти не сплачено. Натомість відповідач скористався послугою, щодо продовження строку користування кредитом. З урахуванням наведеного поточний термін повернення Кредиту та процентів за Кредитом - до 21.06.2018 р. включно. Всього заборгованість Відповідача становить 5 254,69 грн. Таким чином представник позивача прохав суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 5 254,69 гривень та понесені судові витрати.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.08.2026 по справі відкрито провадження та призначено судове засідання.
01.10.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі, згідно яких вона прохала застосувати наслідки позовної давності, оскільки позовна давність спливла 21.06.2021 року до початку введення в Україні воєнного стану. Також заперечила проти стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 гривень, оскільки вказана сума майже вдвічі перевищує суму самого боргу, справа є малозначною, а позовна заява є типовим шаблоном. Крім цього, зазначила що кошти у розмірі 3000 гривень від позивача не отримувала, виписки за картковим рахунком відповідача позивачем не надано. На підставі викладеного прохала застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У разі відмови суду застосувати наслідки позовної давності - відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень у зв`язку з їх очевидною неспівмірністю та відсутністю детального обґрунтування.
Сторони в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву в яких прохали справу розглядати без їхньої участі.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір про надання кредиту №1636731 від 04.10.2017 р., відповідно до якого надано кредитні кошти у розмірі 3000 гривень (а. с. 6-17).
Згідно заявки №1636731 проценти за користування кредитом становлять 723 гривень (а. с. 17).
Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів у розмірі 3000 гривень суду надано платіжну інструкцію №5213 від 04.10.2017 про перерахування коштів ОСОБА_1 (а. с. 21).
Суду також надано розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, відповідно до якого інфляційні втрати з липня 2018 по лютий 2022 становлять 1121,04 гривень 3% річних з 22.06.2018 по 23.02.2022 - 410,65 гривень (а.с. 18).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Нормами ч. ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Щодо позовної давності суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
У постанові Верховного Суду від 13.11.2024 року по справі № 383/1645/23 щодо позовної давності зазначено про те, що строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні. Позовна давність для пред`явлення позовних вимог на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12 березня 2020 року та продовжувався до 30 червня 2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.
14.05.2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким було виключено положення про зупинення перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Вказаний Закон набрав чинності з 04.09.2025 року (через три місяці з дати опублікування). Тобто, із 04.09.2025 року було поновлено відлік строку позовної давності.
З огляду на викладене, позовна давність до позовних вимог не може бути застосована, а відповідні доводи сторони відповідача суд відхиляє.
Щодо заперечення відповідача про відсутності виписки за картковим рахунком суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (Постанова Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).
Таким чином, на підставі викладеного вище, беручи до уваги що стороною відповідача крім заперечень щодо отримання грошових коштів та посилання на відсутність виписок з банківської картки, доказів не долучено. Зокрема не надано довідки з банківської установи про відсутність відкритого банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 , не надано виписок з рахунків банківської картки, які свідчили б про відсутність надходження грошових коштів.
ОСОБА_1 доказів на спростування укладення кредитного договору не надано, клопотань про витребування доказів не заявлено, ніяким іншим чином укладення договору не спростовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин суд з урахуванням балансу вірогідностей вважає, що грошові кошти згідно укладеного договору були отримані відповідачем.
Інших заперечень стороною відповідача не заявлено.
За таких обстави суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 5254,69 гривень.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2662,40 гривень.
Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №21-3 від 01.09.2021, додаткову угоду №13 від 06.02.2025, акт про надані послуги від 18.08.2026, відповідно до якої вартість правової допомоги при розгляді справи в суді першої інстанції становить 10000 гривень за кожну справу (а. с. 27-33).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право: - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21).
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у cправі №910/615/14 (№910/5042/22), від 26.09.2024 у cправі № 910/11903/23.
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не заявляється, натомість зазначено про необхідність відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю зі складністю справи.
Суд погоджується з твердженням сторони відповідача щодо складності справи та зазначає, що розмір правової допомоги у сумі 10000 гривень не є пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову в 5254,69 гривень.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.
Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» суму заборгованості за Кредитним договором №1636731 від 04.10.2017 у розмірі 5254,69 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят чотири грн 69 коп.) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» судові витрати: судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, а всього 4662,40 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Учасники справи: товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 41184403, місцезнаходження: 01001, Україна, м.Київ, вулиця Михайлівська, будинок 15/1, літ. Б;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя