Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
15 жовтня 2026 року Справа № 520/33190/25
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Харкові заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 520/33190/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 520/33190/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить суд:
1. Встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 520/33190/25 у частині поточної виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром.
2. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та надати детальний помісячний розрахунок нарахованої і фактично виплаченої пенсії за червень-вересень 2026 року, із зазначенням правових підстав виплати суми, меншої за визначений ПФУ розмір 49 139,58 грн.
3. Зобов?язати ПФУ у звіті окремо зазначити призначення та період, за який 05.06.2026 були виплачені суми 936,00 грн, 4 716,00 грн, 132,00 грн та 2 440,00 грн, а також визначити точний розмір невиплаченої різниці за червень-вересень 2026 року.
4. За результатами розгляду звіту, у разі встановлення неповного виконання судового рішення, застосувати передбачені Кодексом адміністративного судочинства України заходи судового контролю для забезпечення його повного виконання.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не подано заперечення на вищевказану заяву.
Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи положення частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, заява розглядається в порядку письмового провадження.
03.02.2026 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з обмеженням максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) з 12.11.2025.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 12.11.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), розмір якої встановлено відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» , статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду набрало законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Від заявника не надходило клопотання про розгляд даної заяви в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи положення частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, заява розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд установив таке.
03.02.2026 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з обмеженням максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) з 12.11.2025.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 12.11.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), розмір якої встановлено відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» , статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про порядок і строк виконання рішення.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 заяву представника Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях ХМУ МЮ України Баранової Яни Олександрівни про зміну способу та порядку виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року у справі №520/33190/25 та встановити спосіб виконання вказаного рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022 м. Харків, майдан Свободи, 5 Держпром, 3 під`їзд 2-й поверх ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року у справі №520/33190/25 грошову суму у розмірі 160627,22 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що ще під час виконання рішення у первісний спосіб відповідачем проведено нарахування належної позивачу суддівської винагороди та добровільно виконано рішення суду в частині, що підлягала негайному виконанню. Невиконаною залишилася лише частина рішення щодо виплати 160627,22 грн, що й стало підставою для зміни способу виконання судового рішення.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що після постановлення ухвали від 03.02.2026 відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення, перешкоджав його виконанню чи мав відповідні бюджетні асигнування, однак умисно не забезпечив їх спрямування на виконання рішення суду.
Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що невиконання судового рішення пов`язане з відсутністю відповідного бюджетного фінансування, оскільки Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області здійснює виплати лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.
Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача відповідного фінансового забезпечення, яке могло бути використане для виконання судового рішення, а також не наведено обставин, які б свідчили саме про ухилення відповідача від його виконання.
Суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, відповідно до якої невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Суд також ураховує, що після зміни способу виконання рішення суду предметом виконання є рішення про стягнення коштів з державного органу.
Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, виконання такого рішення здійснюється органами Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника в межах відповідних бюджетних призначень або за рахунок бюджетної програми, передбаченої для забезпечення виконання судових рішень.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що судове рішення про стягнення з державного органу коштів виконується органами Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Судове рішення про стягнення коштів не покладає на відповідача (боржника) зобов`язань. За відсутності зобов`язання відповідач (боржник) не має про що звітувати суду. Участь боржника у виконанні рішення про стягнення - відсутня. Виконання рішення суду про стягнення з боржника коштів відбувається шляхом безспірного списання коштів з його рахунків органами Державної казначейської служби України.
Зазначене виключає підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт щодо виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача коштів, адже у процедурі виконання рішення суду про стягнення коштів відсутні будь-які дії боржника, про вчинення яких він міг би звітувати. Орган казначейської служби та виконавчої служби не є стороною у справі, у зв`язку з чим підстави для подання звіту зазначеним особами також відсутні.
Інститут встановлення судового контролю не є умовою для усунення об`єктивної перешкоди у виконанні судового рішення (відсутності бюджетного фінансування).
Згідно з ч. 3 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Отже, аналіз зазначеної норми свідчить, що суду надано можливість встановити строк для подання звіту або змінити спосіб виконання рішення суду.
Судом, до подання відповідної заяви вже змінено спосіб і порядок виконання судового рішення.
За таких обставин суд не встановив об`єктивних даних, які б свідчили про свідоме невиконання відповідачем судового рішення або про наявність ризику, що без застосування заходів судового контролю рішення суду залишиться невиконаним саме з причин протиправної поведінки відповідача.
Сам по собі факт тривалого невиконання рішення суду за відсутності доказів ухилення боржника від його виконання, а також за відсутності доказів наявності у нього бюджетних коштів, достатніх для виконання рішення, не є достатньою правовою підставою для встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі № 806/2594/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, під час нового розгляду заяви судом повторно досліджено доводи заявника щодо невиконання судового рішення, надано оцінку обставинам його виконання та встановлено, що невиплата позивачу залишку суддівської винагороди зумовлена відсутністю бюджетного фінансування, а не ухиленням відповідача від виконання рішення суду та судом вже змінено спосіб та порядок виконання такого судового рішення.
За таких обставин, з огляду на відсутність наведених позивачем належних та обґрунтованих підстав для встановлення судового контролю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника заявника щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі №520/33190/25.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 520/33190/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Пасечнік О.В.