Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
15 жовтня 2026 року справа № 440/8277/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку в письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Героїв-пожежників, буд. 13,м. Полтава,Полтавська область,36014, код ЄДРПОУ: 43316700) третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, каб. 609,м. Полтава,Полтавська область,36014, код ЄДРПОУ: 13967927) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив (з урахуванням уточнення позовних вимог) :
- скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2026р. № 79687800;
- зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження № 79687800 та повернути виконавчий документ на стадію примусового виконання, вчинити виконавчі дії для стягнення непогашеної частини боргу, щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року по справі № 200/7730/24 в частині нарахувати позивачу субсидію є - 01 жовтня 2023 року, на опалювальну площу будинку «Л-1» 62,1 м2 по вул. Василя Симоненка -12, в м Гребінка, Полтавської області, на двох осіб (а не на частину площі 48,87 м2, та одну особу).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження оскільки, як вважає позивач, рішення суду, яке перебувало на виконанні державного виконавця, не було виконано в повному обсязі.
Разом з тим, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 11.08.2026р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд ураховує, що згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Донецьким окружним адміністративним судом за наслідками розгляду справи № 200/7730/24 було видано виконавчий лист 28.10.2025р. про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 січня 2024 року про призначення житлової субсидії по сплаті житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 з урахуванням висновків суду по цій справі.
Державним виконавцем відкрито виконавче провадження №79687800, що не заперечується сторонами по справі.
В ході виконавчого провадження було встановлено, що Головним управлянням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року по справі № 200/7730/24 повторно розглянуту заяву ОСОБА_1 від 12 січня 2024 року про призначення житлової субсидії по сплаті житлово-комунальних послуг та прийнято рішення №[номер приховано]-2026-2 від 11.05.2026р. про нарахування житлової субсидії на опалювальний сезон 2024 року та №[номер приховано]-2026-3 від 04.06.2026р. про нарахування житлової субсидії на неопалювальний період з 01.05.2024р. по 30.09.2024р.
В подальшому, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком С.В. 19.06.2026р. винесено постанову ВП №79687800 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що згідно повідомлення боржника від 05.06.2026р. вих. 1600-0401-8/50635 рішення суду виконано, стягувачу нараховано житлову субсидію.
Позивач з вказаною постановою не погодився та звернувся до суду з позовними вимогами у цій справі, вважаючи, що рішення суду, яке перебувало на виконанні державного виконавця, в повній мірі не виконано, внаслідок чого відсутніми були підстави для закінчення виконавчого провадження. .
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), відповідно ст. 1 якого, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню за правилами вимог частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Положеннями статті 15 Закону №1404-VIII встановлено, що сторонами виконавчого провадження згідно з положеннями є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 ст.18 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Приписами частин 1-3 статті 63 Закону №1404-VІІІ визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Аналізуючи наведені обставини у поєднанні з відповідними нормативними положеннями, суд зазначає, що державний виконавець, як суб`єкт владних повноважень, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.
Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом №1404-VIII.
Лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Ретельно дослідивши зміст судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року по справі № 200/7730/24, судом убачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області було повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2024 р. про призначення житлової субсидії по сплаті житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 з урахуванням висновків суду .
Згідно мотивувальної частини рішення суду по справі № 200/7730/24 вказувалося, що спірне рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу житлової субсидії №[номер приховано]-2024-3 від 28.02.2024 року та рішення №[номер приховано]-2024-5 від 18.06.2024 року (яке відповідно до позовних вимог позивача не є спірним) були прийняті внаслідок того, що у власності осіб є більше ніж 1 житлове приміщення. З огляду на висновок суду про визнання протиправним та скасуванням рішення відповідача про відмову у призначенні житлової субсидії від 28.02.2024 року №[номер приховано]-2024-3 від 28.02.2024 року, суд у справі № 200/7730/24 дійшов висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про призначення позивачу житлової субсидії на житлово-комунальні послуги відповідно до заяви позивача від 12.01.2024 року. При цьому, у рішенні в справі № 200/7730/24 було визначено, що при повторному розгляді відповідачу належить прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України) та приписам положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В межах цієї справи встановлено, що на виконання зазначеного рішення суду у справі № 200/7730/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянуту заяву ОСОБА_1 від 12.01.2024 р. про призначення житлової субсидії по сплаті житлово-комунальних послуг та призначено субсидію, про що ухвалено рішення №[номер приховано]-2026-2 від 11.05.2026р. про нарахування житлової субсидії на опалювальний сезон 2024 року та №[номер приховано]-2026-3 від 04.06.2026р. про нарахування житлової субсидії на неопалювальний період з 01.05.2024р. по 30.09.2024р.
Таким чином, суд констатує про виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року по справі № 200/7730/24 було виконано згідно його резолютивної частини, з урахуванням мотивувальної частини.
Щодо доводів позивача про невірний розрахунок сум призначеної житлової субсидії, суд зазначає, що судовим рішення у справі № 200/7730/24 було лише зобов`язано пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення житлової субсидії по сплаті житлово-комунальних послуг з урахуванням висновків суду, які було конкретизовано у мотивувальній частині рішення. Питання визначення конкретних сум житлової субсидії у вказаній справі судом не досліджувалося та не вирішувалося.
Таким чином, з врахуванням викладених вище доводів та їх правового обґрунтування, судом вбачається, що державний виконавець, ухвалюючи оскаржувану в цій справі постанову про закінчення виконавчого провадження, обгрунтовано виходив із змісту судового рішення, яке виконувалося, у повному обсязі пересвідчившись у дійсному виконанні боржником судового рішення, та правомірно прийняв оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження. Незгода ОСОБА_1 з подальшими діями пенсійного органу з приводу обчислення розмірів субсидії, площі для нарахування субсидії свідчить про виникнення між ним та пенсійним органом нового спору.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних.
Керуючись статтями 14, 243-246, 287, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров