Справа № 209/3194/26
Провадження № 2/209/2363/26
РІШЕННЯ
Іменем України
22 вересня 2026 року м. Кам`янське
Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Берковського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
На обґрунтування позову зазначено, що 24 лютого 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 55245-02/2025, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і надісланим на номер його мобільного телефону, відповідно до умов якого відповідач отримав фінансовий кредит у розмірі 7000 грн., шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , та зобов`язався повернути кредитні кошти і сплатити відсотки за користування кредитом. 19 червня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 19062025, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 55245-02/2025 від 24 лютого 2025 року. На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача за договором № 55245-02/2025 від 24 лютого 2025 року становив: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7308 грн. - заборгованість за відсотками, 700 грн. - заборгованість за комісією, 6370 грн. - заборгованість за штрафом. На дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідача становить 21630 грн. та складається із: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7560 грн. - заборгованість за відсотками, 700 грн. - заборгованість за комісією, 6370 грн. - заборгованість за штрафом. Таким чином, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
25 травня 2026 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
06 липня 2026 року від представника відповідача Чекуріна С.А. надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що в наданих до позовної заяви додатках відсутній текст додатку № 1 між первинним кредитором та ОСОБА_1 . Публічної пропозиції та додатків до договору матеріали справи не містять суду позивачем не надано. Підтвердження випуску карти міжнародного платежу також відсутні. Матеріали справи не містять жодного платіжного документу про перерахування/зарахування банком на картку клієнта суми позики. Також немає та не обґрунтовано яким чином банком допущено перерахування кредитних коштів. Матеріали справи не містять відповідних бухгалтерських документ на підтвердження зазначеного розрахунку. Кредит видавався відповідачеві на споживчі цілі, проте якщо кредит видавався на споживчі цілі, то кредитор з метою реалізації свого права на дострокове повернення кредиту повинен в обов`язковому порядку використати процедуру досудового врегулювання спору. Лише у випадку незадоволення вимоги кредитора може звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості. У матеріалах справи відсутні докази досудового врегулювання спору, позивач не направляв відповідачу заяв, вимог чи претензій. В матеріалах справи відсутні допустимі письмові докази направлення кредитором або факторами, та отримання її боржником, вимоги про порушення останнім умов договору кредитування, та вимог повернення боргу, а також підтвердження та обґрунтування коли, на яких підставах, у яких сумах виникла заборгованість, за що нараховувались відсотки та за який саме період, з яких підстав застосовувались пеня з чіткими та прозорими розрахунками, у яких сумах застосовувались штрафні санкції, за які порушення вони були нараховані, в який час накладені та інше. Додані до позову документи не підтверджують наявність між сторонами домовленості щодо відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, а також наявність заборгованості у розмірі, визначеному позивачем. Позивач не додав до позовної заяви відповідних підтверджень на виконання умов договорів факторингу та вимог цивільного законодавства відносно угод факторингу. В акті приймання-передачі реєстру боржників від 19 червня 2025 року до договору факторингу зазначено кількість відступлених прав грошової вимоги 5374 на загальну суму заборгованості 73671224,47 грн., але персональні данні відступлення права вимоги саме боржника ОСОБА_1 в наданому реєстрі боржників не вказані та в матеріалах справи відсутні. В позовній заяві вказано, що витрати на професійну правничу допомогу складають 6,5 годин, без зазначення узгодженої суми вартості роботи адвоката за годину, та взагалі в матеріалах справи відсутній сам договір, додаткова угода, розрахунок вартості, акти приймання робіт, підтвердження оплати заказником послуг адвоката та інше. Справа, яка розглядається даним судом є справою незначної складності, а підготована адвокатом позовна заява є стандартною, при цьому не додані акти та розрахунки наданих послуг. Просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
23 липня 2026 року представник позивача Усенко М.І. подав відповідь на відзив, у якій зазначено, що у матеріалах справи наявний документ із заголовком «Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 55245-02/2025 від 24 лютого 2025 року», який містить графік платежів (таблицю обчислення загальної вартості кредиту), де чітко розписані дати платежів, суми погашення тіла кредиту, відсотків та комісії. Додаток підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису Y464. Позивач надав вичерпні докази того, що відповідачка не лише володіла випущеною банківською карткою, а й свідомо використовувала її для отримання кредитних коштів, що зафіксовано у підписаних нею електронних документах. У п. 4.1.3 кредитного договору прямо зазначено, що товариство має право «стягнути заборгованість за даним договором в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України», вінт не містить положень, які б робили досудовий порядок виключною та обов`язковою передумовою, що блокує право на звернення до суду. Розрахунок позивача є математично точним, документально підтвердженим поденною випискою та повністю базується на підписань відповідачкою договірних умовах, що спростовує заяви про його «непрозорість». У матеріалах справи міститься «Витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 19062025 від 19 червня 2025 року», в якому під порядковим номером 1268 чітко зазначено всі ідентифікаційні дані відповідачки: ПІБ: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , номер кредитного договору: 55245-02/2025 від 24.02.2025, сума боргу: зафіксована сума відступленої вимоги - 21 378 грн., паспортні дані: вказано номер ІD-картки НОМЕР_3 . Твердження про те, що споживачу не надали інформацію для свідомого вибору, спростовується наявністю у матеріалах справи паспорта споживчого кредиту, який відповідач отримала до укладення договору, що підтверджується її підписом, та у якому чітко вказані всі ключові параметри: сума (7000 грн), термін (120 днів), тип процентної ставки (фіксована), реальна річна процентна ставка (2572,74%) та орієнтовна загальна вартість кредиту (15260 грн.). ОСОБА_1 підписала підтвердження, що вона отримала всі роз`яснення, необхідні для оцінки того, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації. Споживач мав законне право відмовитися від договору протягом 14 календарних днів без пояснення причин, про що вона була письмово поінформована у п. 7 паспорта та п. 4.3.3 договору. Договір був укладений через особистий кабінет, де споживач мав можливість самостійно обрати суму та строк на калькуляторі, що виключає будь-який примус чи агресивну практику з боку фінансової установи. Розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованим та документально підтвердженим. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Вважає, що вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та суперечать факту укладення договору та погодження відповідача з умовами кредитного договору шляхом підписання договору.
30 липня 2026 року представник відповідача ОСОБА_3 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких виклав пояснення, аналогічні відзиву на позов.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 лютого 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 55245-02/2025, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора Y464, надісланого на номер його мобільного телефону НОМЕР_4 , відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн., шляхом безготівкового перерахування коштів на карту позичальника № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ), на строк 120 днів та зобов`язався повернути кредитні кошти і сплатити комісію за видачу кредиту в розмірі 10 % від суми кредиту, що становить 700 грн., та відсотки за користування кредитом в розмірі 0,9 % на день. Ці обставини підтверджуються копією договору з додатками, паспортом споживчого кредиту, заявою-анкетою, інформаційним повідомленням, довідкою про ідентифікацію. листом про перерахування коштів, листом АТ «Акцент-Банк» та випискою по рахунку НОМЕР_5 , емітованому на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 11-20, 37-40).
Твердження представника відповідача про відсутність доказів отримання відповідачем кредитних коштів і факту належності їй банківської картки спростовуються листом АТ «Акцент-Банк» та випискою по рахунку НОМЕР_5 , емітованому на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 37-40).
Відповідач належним чином не виконував зобов`язання за договором № 55245-02/2025 від 24 лютого 2025 року, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Стар Файненс Груп», яка станом на 19 червня 2025 року становила 21378 грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7308 грн. - заборгованість за відсотками, 700 грн. - заборгованість за комісією, 6370 грн. - заборгованість за штрафом, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 20 оберт - 21).
19 червня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 19062025, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, в тому числі до відповідача за кредитним договором № 55245-02/2025 від 24 лютого 2025 року в розмірі 21378 грн. Ці обставини підтверджуються копією договору факторингу, витягом з реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією (а.с. 23-29).
Твердження представника відповідача щодо відсутності доказів виконання позивачем умов договору факторингу та факту переходу до позивача прав вимоги до відповідача спростовуються витягом з реєстру боржників, у якому чітко зазначені всі ідентифікаційні дані кредитного договору та боржника, а також платіжною інструкцією на оплату фінансування під відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 19062025 від 19 червня 2025 року (а.с. 28, 29).
Відповідач прострочив виконання зобов`язання за договором № 55245-02/2025 від 24 лютого 2025 року, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 21630 грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7560 грн. - заборгованість за відсотками, 700 грн. - заборгованість за комісією, 6370 грн. - заборгованість за штрафом, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 22 оберт).
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 тощо.
Отже, як вбачається з кредитного договору, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2022 рок у справі № 756/6038/20, незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що укладений договір № 55245-02/2025 від 24 лютого 2025 року та договір факторингу відповідають вимогам закону, зобов`язання по зазначеному договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 7000 грн., комісії в розмірі 700 грн. та відсотками у розмірі 7560 грн. підтверджена документально, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується заборгованості за штрафом в розмірі 6370 грн., слід зазначити наступне.
Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.
Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно з 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, тож підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафу, відсутні.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 8000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пунктів 1,2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Вивчивши матеріали цивільної справи, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 3, 12, 76, 78, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 55245-02/2025 від 24 лютого 2024 року в розмірі 15260 (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят) гривень, з яких: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7560 грн. - заборгованість за відсотками, 700 грн. - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на плату судового збору в розмірі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 33 копійки та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Л. Шендрик