Справа № 298/376/26
Номер провадження 2-а/298/1/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року с-ще Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Тарасевича П.П.,
при секретарі судового засідання Керецман Х.Ю.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Великий Березний, адміністративну справу за позовом поданим ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, у якому зазначив, що 19.03.2026 року о 14:50 год. на околиці села Княгиня Ужгородського району Закарпатської області в межах прикордонної смуги на відстані 1200 метрів до державного кордону України його було затримано для з`ясування обставин правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП та звільнено 20.03.2026 о 16:36 год..
Перебуваючи в статусі затриманого, 19.03.2026 р. уповноваженою особою НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №002505Е, за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП.
20.03.2026 уповноваженою особою НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №002675Е, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу 850,00 грн..
Зазначає що, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена особа ДПСУ не досліджував жодного доказу, зокрема, постанова не містить згадки про такі взагалі.
Крім цього, 29.06.2024 року він отримав від НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ рішення про надання дозволу на в`їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу №6921, яким йому надано дозвіл на в`їзд, перебування, проживання і пропуск у прикордонну смугу. Строк дії дозволу: безстроково.
Дане рішення він показував уповноваженим особам ДПСУ, однак на це вони не звертали уваги.
Вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено формально із порушенням вимог КУпАП, а підписи, які містяться на протоколах, постанові є такими, які поставлені ним проти його волі, оскільки він перебував під наглядом озброєних працівників ДПСУ, позбавлений медичної та правової допомоги.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив такий задовольнити.
Представник відповідача Слободянюк Л. в судове засідання не з`явилася, однак подала відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки протокол та постанова складені повноважними особами, а розгляд справи відбувся у присутності позивача та з додержанням вимог КУпАП.
Судом встановлено, що 20.03.2026 начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №002675Е, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.202 КУпАП, а саме останній 19.03.2026 о 14.50 год. на околиці населеного пункту Княгиня в межах прикордонної смуги на відстані 1200 метрів до державного кордону порушив прикордонний режим, а саме перебував та пересувався в межах прикордонної смуги без відповідного дозволу НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби, чим порушив вимоги п.7, 10 Положення «Про прикордонний режим».
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є мешканцем с. Малий Березний Ужгородського району Закарпатської області та працює у ПП «ВСІМ» у селищі Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області.
Також позивачем до позову додано рішення №6921 від 29.06.2024, яким НОМЕР_2 прикордонним загоном ДПСУ надано ОСОБА_1 (позивачу) дозвіл на в`їзд, перебування, проживання і пропуск у прикордонну смугу. Строк дії дозволу: безстроково.
У силу приписів ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивачу ставиться в провину порушення п. 7 Положення «Про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 (далі - Положення).
Так, п.7 Положення передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Водночас, пп.3 п.2 Положення визначено, що прикордонна смуга це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Також, п. 47 Положення визначено, що право на в`їзд, перебування і пропуск у прикордонну смугу без дозволу серед іншого мають також особи, рух яких починається та закінчується за межами прикордонної смуги, що рухаються автомобільним транспортом автомобільними дорогами загального користування державного значення, залізничним транспортом залізничними шляхами сполучення, частина яких проходить по ділянках місцевості, де встановлено прикордонну смугу, без виконання зупинок, виходу на залізничних станціях у прикордонній смузі.
В постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що позивач перебував та пересувався в межах прикордонної смуги без відповідного дозволу НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби.
Судом встановлено, що у позивача наявний такий дозвіл, яким надано дозвіл на на в`їзд, перебування, проживання і пропуск у прикордонну смугу, проте зі змісту оскаржуваної постанови неможливо дійти висновку про дію/не дію цього дозволу у зазначених правовідносинах.
Водночас, представником відповідача у поданому запереченнях не викладено заперечення щодо наявності у позивача зазначеного дозволу і чому такий не був прийнятий до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Викладено лиш те, що постанова складена повноважною особою, а розгляд справи відбувся у присутності позивача та з додержанням вимог КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення позивачем вимог п.7 Положення не підтверджується належними і допустимими доказами у справі, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови із зазначенням їх у постанові.
Таким чином, оскаржувана постанова прийнята з порушенням наведених вище норм КУпАП, є необґрунтованою і такою, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1331,20 гривень.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 665,60 гривень.
Інші кошти сплачені позивачем можуть бути йому повернуті за процедурою повернення надмірно або помилково сплаченого судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 139, 243- 246, 250, 271, 286 КАС України,-
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов - задовольнити.
Скасувати постанову, винесену начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_2 №002675Е про накладення адміністративного стягнення від 20.03.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст. 202 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850,00 грн., та справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Тарасевич П.П.