Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2432/26
Номер провадження 2/299/1231/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.10.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Надопта А.А., за участю секретаря Стрижак О.М. розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-
В С Т А Н О В И В :
11.06.2026 р. позивачка звернулася в суд з вищезазначеним позовом,
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Виноградів померла мати позивача ОСОБА_3 . Батько позивача, ОСОБА_2 помер ще раніше, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори і яким все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_3 .
До складу спадщини ввійшло таке майно:
-квартира, що розташована у АДРЕСА_1 .
Позивач звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову, оскільки нею не подані правовстановлюючі документи.
В судове засідання позивач не з`явилася, однак представник позивача, адвокат Продан О.В. надіслала до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, проте надав письмову заяву в якій просив слухати справу у його відсутності, вимоги позовної заяви визнав і не заперечує проти їх задоволення.
Третя особа державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явилася, причини неявки суд не повідомила
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Винограді померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1
За життя ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений 27.11.2012 року державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори реєстровий номер 2604, за змістом якого заповіла все своє майно дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач звернувся до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори. із заявою про прийняття спадщини, 03.02.2026 відкрито спадкову справу №25/2026
За змістом довідки на спадкування від 28.01.2026 останнім місцем проживання спадкодавиці було АДРЕСА_1 . Разом із нею проживала і позивачка ОСОБА_1 .
До складу спадщини ввійшло таке майно:
-право власності на квартиру, розташовану АДРЕСА_1 .
Квартира належала спадкодавиці на підставі свідоцтва на прао власності на житло, виданого міським фондом комунального майна м.Виноградів від 19.07.1994 року згідно розпорядження №13 від 19.07.1994 , що підтверджено довідкою КП Виноградівське РБТІ від 22.04.2026 року за №234
Її інвентаризаційна вартість станом на квітень 2026 року становить 190206 грн (сто дев`яносто тисяч двісті три гривні). Загальна площа житлового будинку становить 40.2 кв. м., житлова площа - 28.2 кв.м.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно визначення поняття спадкування у ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), таким є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1. ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).
У п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Відповідно до п.37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Державна реєстрація права власності, зокрема, на споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, відсутність правовстановлюючих документів та реєстрації права власності на спадкове майно, в даному випадку, перешкоджає оформленню спадкових прав у нотаріальному порядку.
У той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 328, ст. 392 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Позивач - спадкоємець за заповітом, на даний час не може визнати право на спадщину на житловий будинок із-за відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно, тому змушений звернутися до суду.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
На підставі ст.ст. 392, 1218, 1268, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_2 , набуте в порядку спадкування за заповітом право власності на:
- квартиру АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Надопта А. А.