Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
15 жовтня 2026 року справа № 520/23864/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Салтівського районного суду міста Харкова (просп. Ювілейний, буд. 38Е,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61153, код ЄДРПОУ02894088) до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області (вул. Чернишевська, буд. 21,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ34755762) третя особа: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, буд.18/5,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ26255795) , третя особа: Державне підприємство "Інформаційні судові системи" (вул. Джона Маккейна, буд. 40,м. Київ,01042, код ЄДРПОУ34614292) про визнання протиправним,скасування припису та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Салтівський районний суд міста Харкова звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері технічного захисту інформації та кіберзахисту від 16.07.2026 року №46/04-1295дск, виданий Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області.
В обгрунтування заявленого позову зазначалося, що 16.07.2026 р. посадовими особами Управління Держспецзв`язку в Харківській області було складено Акт перевірки № 46/04-1294дск за результатами державного контролю за станом технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом в інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних та на об`єктах інформаційної діяльності, захисту у кіберпросторі державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом у Салтівському районному суді міста Харкова, а в подальшому позивачу надіслано Вимогу про приведення стану захисту інформації та кіберзахисту у Салтівському районному суді міста Харкова у відповідність до вимог чинного законодавства, а також рекомендації щодо усунення виявлених порушень.
Позивач вказував, що 16.07.2026р. відповідачем винесено Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері технічного захисту інформації та кіберзахисту Голові Салтівського районного суду міста Харкова, з яким позивач не погоджується, вважаючи його протиправним.
Ухвалою суду від 12.08.2026р. відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на адміністративний позов.
Згідно доводів відзиву відповідач вказував на те, що ним під час проведення планової комплексної перевірки Салтівського районного суду міста Харкова, яка стала підставою для ухвалення оскаржуваного в цій справі припису, було дотримано вимог чинного законодавства України, а повноваження органів Держспецзв`язку щодо здійснення перевірок стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, безпосередньо передбачені пунктом 5 частини першої статті 15 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України»; перевірку в цій справі проведено уповноваженими посадовими особами на передбаченій законодавством підставі та у встановлений строк; за результатами перевірки складено акт від 16.07.2026 № 46/04-1294дск, яким зафіксовано виявлені порушення вимог законодавства у сфері технічного захисту інформації та кіберзахисту; на підставі зазначеного акту відповідач склав припис від 16.07.2026 № 46/04-1295дск, спрямований на усунення встановлених порушень.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, згідно якого наполягав на задоволенні позовних вимог та зауважив, що відзив відповідача на позовну заяву не спростовує її доводів.
Відповідачем було надано до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно яких він просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Третя особа - ДП «Інформаційні судові системи» надала до суду пояснення, за якими зазначалося, що відповідно до п. 1 свого Статуту, затвердженого наказом ДСА України від 26.11.2019 № 1142, останнє є державним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної судової адміністрації України. Підприємство створено з метою надання послуг з технічного, технологічного забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем (електронних баз даних), у тому числі, державних реєстрів, що створюються відповідно до законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Уповноваженого органу управління; організації доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем державних реєстрів; організації збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах державних реєстрів; надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення судів; задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також юридичних та фізичних осіб у забезпеченні їх належною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки та техніки; підвищення ефективності здійснюваної діяльності, взаємовигідного співробітництва, забезпечення економічних, суспільно- корисних потреб та інтересів юридичних і фізичних осіб; Забезпечення діяльності органів судової влади, у тому числі в умовах особливого періоду, отримання прибутку від здійснюваної діяльності.
Також третьою особою зазначалося, що відповідно до наказу ДСА України від 22.09.2022 № 333 «Про визначення адміністратора» (зі змінами), останню визначено адміністратором Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та інших інформаційних систем і сервісів судової влади. Адміністратор забезпечує технічний супровід та здійснює підтримку працездатності автоматизованої системи, виконує інші функції відповідно до розпоряджень ДСА України та взятих на себе договірних зобов`язань.
Вивчивши доводи позовної заяви та відзиву, надані сторонами, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
На підставі Плану контрольно-інспекторської роботи Управління у сфері захисту інформації на 2026 рік, затвердженого Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України 17.12.2025 за № 11/04/01- 3676ДСК/ВС2, переоблікованого за № 11/04/01-362ДСК/ВС2 від 21.01.2026, та припису на право проведення перевірки від 01.07.2026 № 46/04-197/2026, посадовими особами відповідача у період з 15.07.2026 по 16.07.2026 було проведено планову комплексну перевірку стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах Салтівського районного суду міста Харкова.
За результатами проведеної перевірки було складено Акт б/н від 16.07.2026 № 46/04-1294дск, яким зафіксовано одне порушення першої категорії та одинадцять порушень третьої категорії вимог законодавства у сфері технічного захисту інформації та кіберзахисту.
Так, перевіркою, зокрема, встановлено обробку інформації з обмеженим доступом - конфіденційної інформації про фізичну особу, а також відкритої інформації, що належить до державних інформаційних ресурсів в інформаційно- комунікаційній системі Салтівського районного суду, яка є локальною інформаційно- комунікаційною системою (далі - локальна ІКС) у складі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача, з посиланням на статтю 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» та підпункти 14, 16 Мінімальних вимог до забезпечення кіберзахисту об`єктів критичної інформаційної інфраструктури, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 373, було складено Припис від 16.07.2026р. № 46/04-1295дск про усунення порушень вимог законодавства у сфері технічного захисту інформації та кіберзахисту, адресований голові Салтівського районного суду м. Харкова, згідно якого приписувалося:
1. у взаємодії з ДСА України розглянути питання щодо припинення інформаційної діяльності з використанням ІКС Салтівського районного суду міста Харкова у складі ЄСІКС, в якій обробляється конфіденційна інформаційна про фізичну особу та відкрита інформація, що належить до державних інформаційних ресурсів до запровадження заходів та/або систем з безпеки інформації, що пройшли авторизацію з безпеки або отримання сертифікату відповідності стандарту інформаційної безпеки;
2. у межах своєї компетенції вирішити питання щодо запровадження заходів, що пройшли авторизацію з безпеки у вище визначеній ІКС Салтівського районного суду міста Харків у складі ЄСІКС з розробленням відповідного цільового профілю безпеки та реалізації організаційно-технічних дій передбачених цим профілем безпеки.
Позивач з зазначеним Приписом не погодився та оскаржив його в цій справі. При цьому основні доводи позовної заяви полягали у тому, що відповідно до пункту 7 акту перевірки № 46/04-1294дск від 16.07.2026 р. позивача було визначено як власника інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) регіонального рівня ЄСІКС . Проте, як висновував позивач, аналіз нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері захисту інформації, на які посилається відповідач у п. 6 оскарженого акту (Закон України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», Закон України «Про інформацію», закон України «Про хмарні послуги», Указ Президента України від 27.09.1999 № 1229/99 «Про затвердження Положення про технічний захист інформації в Україні», Мінімальні вимоги до захисту інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних та технологічних систем, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 № 373 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2025 № 1531), Порядок передачі, збереження, функціонування та доступу до державних інформаційних ресурсів (публічних електронних реєстрів) та їх резервних копій, розміщених на хмарних ресурсах та/або центрах обробки даних, що розташовані за межами України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1500, тощо), свідчить про відсутність норм, які б визначали місцевий суд власником Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, а використані у проаналізованих нормативних документах поняття «власник або розпорядник системи» є загальними та не містять положень, відповідно до яких місцевий суд визнається власником або розпорядником ЄСІТС чи іншої інформаційно-комунікаційної системи.
Крім того, позивач наголошував на тому, що в акті перевірки та приписі в цій справі відповідач зазначав про порушення з боку позивача вимог статті 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», однак аналіз змісту зазначеної статті свідчить, що всі встановлені нею обов`язки адресовані власнику або розпоряднику відповідної інформаційно- комунікаційної системи.
Підсумовуючи вказане, позивач посилався на безпідставність як проведеної перевірки, так і складеного за її наслідками Припису.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на помилкове тлумачення позивачем норм законодавства та зауважував, що Салтівський районний суд міста Харкова є державним органом, у якому з використанням відповідної інформаційно-комунікаційної інфраструктури здійснюється обробка державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, а отже обставина належності Державній судовій адміністрації України програмного забезпечення ЄСІТС не спростовує передбачених законом повноважень Держспецзв`язку та його територіального органу щодо здійснення перевірки стану технічного захисту інформації безпосередньо у Салтівському районному суді міста Харкова.
Відповідач не заперечував, що відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері кіберзахисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2025 № 1668, суб`єктами державного контролю у сфері кіберзахисту є, зокрема, органи державної влади, державні органи, підприємства, установи та організації, які є власниками або розпорядниками відповідних інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних та технологічних систем, у яких обробляються державні інформаційні ресурси або інформація, вимога щодо захисту якої встановлена законом. Разом із тим відповідачем зазначалося, що посилання позивача на те, що власником програмного забезпечення ЄСІКС є держава в особі Державної судової адміністрації України, саме по собі не вирішує питання щодо правового статусу локальної інформаційно- комунікаційної системи, яка фактично функціонує безпосередньо у Салтівському районному суді міста Харкова.
Решта наданих суду пояснень, у тому числі додаткових письмових пояснень, було в цілому надано на обгрунтування основних тез позовної заяви та заперечень проти неї.
Вирішуючи справу по суті, суд зауважує, що відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах врегульовано Законом України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», стаття 3 якого передбачає, що суб`єктами відносин, пов`язаних із захистом інформації в системах, є: володільці інформації; власники системи; користувачі; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації і підпорядковані йому регіональні органи. Згідно статті 1 зазначеного Закону, власник системи - фізична або юридична особа, якій належить право власності на систему.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» та п. 18 Мінімальних вимог до захисту інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних та технологічних систем, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 №373 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2025 №1531) відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника або розпорядника системи.
Власник системи, в якій обробляються державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, утворює підрозділ із кіберзахисту або призначає осіб, на яких покладається забезпечення захисту інформації та контролю за ним.
За наслідками розгляду цієї справи суд вважає, що оскаржуваний Припис № 46/04-1295дск від 16.07.2026 було адресовано суб`єкту, який не має статусу власника ЄСІТС/ЄСІКС та відповідного обсягу повноважень щодо централізованої системи.
При цьому суд ураховує, що в оскаржуваному Приписі Управління Держспецзв`язку в Харківській області зазначило що Салтівським районним судом міста Харкова було порушено ст.8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» та п.п. 14,16 Мінімальних вимог №373, однак слід мати на увазі, що відповідно до наказу ДСА України від 13.03.2024р. №111 було визначено функції та повноваження заступника Голови Державної судової адміністрації України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації та частиною другою Додатку №1 до вищезазначеного Наказу визначено заступнику Голови ДСА України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації обов`язки щодо здійснення безпосереднього керівництва з питань: 1) організації роботи з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролю стану діловодства в судах; 2) інформатизації судів, цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації судів, органів та установ системи правосуддя; 3) розроблення, впровадження та контролю щодо реалізації заходів з технічного захисту інформації в ДСА України.
Частиною третьою Додатку 1 визначено обов`язок контролю організації роботи в структурних підрозділах ДСА України, діяльність яких спрямовує та координує, крім іншого, з питань: 3) забезпечення заходів зі створення та належного функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), інших інформаційних систем і сервісів судової влади, комплексної системи захисту інформації в ЄСІТС; 13) вжиття заходів, пов`язаних із забезпеченням безпеки (інформаційної/кібербезпеки) та виконання повноважень, визначених Законом України "Про критичну інфраструктуру".
16.12.2022 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1384, якою перелік секторів критичної інфраструктури доповнено сектором «Правосуддя» секторальний орган у сфері захисту критичної інфраструктури є ДСА України.
Частиною 1 ст. 21 ЗУ "Про критичну інфраструктуру», крім іншого, закріплено наступне:
1) забезпечення захисту об`єктів критичної інфраструктури, зокрема створення, налагодження та підтримання функціонування ефективної системи фізичної безпеки, безпеки операційних систем та кібербезпеки;
14) захист інформації про системи управління, зв`язку, фізичну безпеку та кібербезпеку, забезпечення відповідно до встановлених законодавством вимог конфіденційності інформації під час оброблення даних про об`єкти критичної інфраструктури.
Отже, законодавець пов`язує відповідні повноваження та обов`язки у сфері дії зазначеного вище Закону не з будь-яким користувачем інформаційної системи, а саме з суб`єктом, який має спеціальний статус власника програмного забезпечення ЄСІТС/ЄСІКС, яким є держава в особі Державної судової адміністрації України.
Відтак покладення на Салтівський районний суд міста Харкова обов`язків, виконання яких потребує прийняття рішень власником системи або здійснення централізованих технічних заходів адміністратором ЄСІТС, не відповідає встановленому нормативними актами розподілу компетенції, а також вимогам, які висуваються частиною 2 статті 2 КАС України та статті 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» .
Суд звертає увагу також, що в оскаржуваному Приписі передбачалася необхідність здійснення позивачем окремих дій «у взаємодії з ДСА України». Зазначене підтверджує, що Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області фактично визнає необхідність участі іншого суб`єкта для досягнення визначеного ним результату.
Окремо необхідно звернути увагу на те, що проходження авторизації з безпеки інформаційно-комунікаційної системи є процедурою, яка стосується системи як цілісного об`єкта, а не лише окремого користувача такої системи.
У випадку ЄСІКС йдеться про централізовану інформаційно-комунікаційну систему, яка забезпечує функціонування судів та органів системи правосуддя. Тому окремий місцевий суд не може одноосібно прийняти рішення про авторизацію всієї ЄСІКС, визначити загальносистемний профіль її безпеки або самостійно реалізувати організаційно-технічні заходи, що стосуються централізованої системи. Такі дії потребують фінансування та управлінських рішень уповноважених суб`єктів, а саме ДСА України.
Також суд погоджується з доводами позовної заяви про неможливість розглядати припинення використання ЄСІКС як звичайний захід внутрішнього адміністрування суду, адже ЄСІТС/ЄСІКС забезпечує реалізацію визначених законодавством процесів діяльності судів. Зокрема, законодавство передбачає її використання для електронного документообігу, автоматизованого розподілу судових справ, електронної взаємодії суду з учасниками процесу та інших процесів здійснення правосуддя. Таким чином, місцевий суд не може самостійно припинити використання централізованої інформаційної системи, якщо її функціонування передбачено відповідними нормативними актами.
Окремо слід звернути увагу на особливий правовий режим функціонування органів судової влади в умовах воєнного стану. Так, відповідно до частини другої статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
У зв`язку з цим будь-які організаційно-технічні заходи, які можуть призвести до фактичного припинення або істотного ускладнення роботи суду, у тому числі шляхом припинення доступу до централізованих інформаційних систем судової влади, повинні оцінюватися з урахуванням конституційної функції суду щодо здійснення правосуддя та спеціальних гарантій, установлених законодавством на період воєнного стану. Припинення роботи відповідної системи без визначення альтернативного механізму забезпечення процесуальної діяльності може безпосередньо вплинути на можливість суду виконувати покладені на нього законом функції.
Стосовно доводів відповідача про те, що планову комплексну перевірку в цій справі проведено на підставі затвердженого Плану контрольно-інспекторської роботи Управління у сфері захисту інформації на 2026 рік та припису на право проведення перевірки від 01.07.2026 № 46/04-197/2026, суд зауважує, що зазначені обставини не впливають на висновки суду стосовно оскаржуваного Припису, оскільки а ні Планом контрольно-інспекторської роботи , а ні приписом на право проведення перевірки, а ні Актом перевірки на позивача не покладалися обов`язкові до виконання вимоги.
Суд зауважує, що оскаржуваний Припис підлягає судовому оскарженню в порядку адміністративного судочинства, виходячи з того, що ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» його визначено як розпорядчий документ органів державного нагляду (контролю), а саме : обов`язкову для виконання у визначені строки письмову вимогу посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, який не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, за наслідками розгляду справи, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, підсумовуючи наведене вище, суд уважає, що ключові доводи та аргументи сторін отримали належну оцінку з урахуванням обставин справи, інші доводи висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері технічного захисту інформації та кіберзахисту від 16.07.2026 року №46/04-1295дск, виданий Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області .
Стягнути з Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області (ЄДРПОУ 34755762) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Салтівського районного суду м. Харкова (ЄДРПОУ 02894088) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні) 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров