Постанова № 140625700 у справі № 754/9867/24 від 08.09.2026

справа № 754/9867/24

провадження № 22-ц/824/12183/2026

головуючий у суді І інстанції Скрипка О.І.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, вказуючи на те, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 22.02.2002 року. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначає позивач, спільне життя з відповідачем не склалось через різницю характерів, відсутність взаєморозуміння та довіри. На даний час вони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейно-шлюбні відносини. Подальше збереження шлюбу позивач вважає неможливим, а тому просить задовольнити її вимоги.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22.02.2002 року в відділі реєстрації актів громадянського стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №178, - розірвано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позов без розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, звертає увагу на те, що 13 вересня 2024 року нею до суду першої інстанції була подана заява про залишення позовних вимог без розгляду. Зазначена заява міститься в матеріалах справи та була подана до ухвалення рішення судом.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 08 вересня 2026 року ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позов без розгляду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 22.02.2002 року в відділі реєстрації актів громадянського стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 178.

Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву про розірвання шлюбу із ОСОБА_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 05 вересня 2024 року о 14 год. 30 хв.

13 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву щодо залишення її позовної заяви про розірвання шлюбу без розгляду. Дану заяву зареєстровано судом першої інстанції та приєднано до справи (а.с.38).

25 вересня 2024 року рішенням Деснянського районного суду міста Києва позов задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №712/13263/17.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із п. 5 ч. 1ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Тобто, за змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.

Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (подібний висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 10.04.2020 у справі № 548/2531/18, від 05.10.2021 у справі № 308/13199/17, від 04.04.2022 у справі № 441/1609/19).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка звернувшись до суду із позовною заявою подала до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Проте, Деснянський районний суд міста Києва, без урахування даної заяви, яка була подана позивачкою до початку розгляду справи по суті, розглянув справу по змісту позовних вимог та ухвалив рішення у справі, розірвавши шлюб між сторонами.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову про розірвання шлюбу.

Суд першої інстанції не врахував заяви позивачки про залишення позову без розгляду, яка була подана до початку розгляду справи по суті, розглянув справу по суті позовних вимог, чим порушив процесуальні права учасника справи.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Тому суд зобов`язаний залишити заяву без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав відповідну заяву.

Аналогічні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 752/20855/14-ц (провадження № 61-9153св18), від 17 липня 2020 року у справі № 585/2152/19 (провадження № 61-4450св20).

Судом апеляційної інстанції обставини щодо перебування відповідача в іншому шлюбі не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно із частиною 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 377, 381, 382, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба