Рішення № 140625882 у справі № 314/5285/24 від 22.09.2026

Справа № 314/5285/24

Провадження № 2/314/77/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.09.2026 року м.Вільнянськ

Справа № 314/5285/24;

провадження № 2/314/77/2026;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ;

- відповідач ОСОБА_2 ;

- відповідач ОСОБА_3 ;

- відповідач ОСОБА_4 ;

- відповідач ОСОБА_5 ;

- відповідач ОСОБА_6 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору та стягнення спричиненої шкоди,

стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору та стягнення спричиненої шкоди.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 13.04.2021р. порушено провадження за справою № 326/363/21за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 13.04.2021р. за справою № 326/363/21 залучено в якості відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 13.04.2021р. за справою №326/363/21 залучено до провадження Бердянську міську раду у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні ОСОБА_2 .

Останнє судове засідання по справі №326/363/21 було призначено на 24.02.2024р. о 15.00. У зв`язку з воєнною агресією російської федерації територія Приморського району Запорізької області разом з Приморським районним судом Запорізької області були захоплені, та справа №326/363/21 не була передана до Вільнянського районного суду Запорізької області, про що з суду отримано лист №01-33/93/2024 від 22.10.2024р.

У зв`язку з тим, що справа №326/363/21 не була розглянута та за главою 10 ЦПК України відновленню підлягають лише справи, які були розглянуті, то Позивач має право подати нову позовну заяву з наступних підстав: З 2004р. ФОП ОСОБА_2 на праві власності належить вбудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . З 2015р. вбудоване приміщення площею 12 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в оренді у ОСОБА_1 , на підставі Договору оренди від 28.11.2015р. та 01.06.2018р., яка використовувала його для розміщення кафе «Качели tapas bar & coffee corner».

Відповідно до п.1.1. Договору оренди від 01.06.2018р. строк дії Договору до 10.02.2020р. За п.5.1.2. Договору оренди від 01.06.20218р.

Орендар, після спливу строку договору оренди має переважне право перед іншими особами на укладання договору на новий той же строк. Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Після закінчення дії Договору оренди від 01.06.2018р.- 10.02.2020р. сторони не уклали новий договір, а продовжили дію Договору оренди від 01.06.2018р. що підтверджується наступним: з березня 2020р. по січень 2021р.

Позивач сплачував зі свого рахунку в Приватбанку електропостачання до приміщення (квитанції від 30.03.2020р., 05.06.2020р.) з березня 2020р. по липень 2020р. сплачував послуги водопостачання (квитанції від 05.05.2020р., 22.06.2020р.) та до 20.10.2020р. сплачував орендну плату, у зв`язку з чим Договір оренди укладений на строк 1 рік 8 місяців та 10днів до 10.10.2022р. 09.06.2016р. між Позивачем та КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» укладено Договір на відшкодування вартості експлуатаційних витрат по обслуговуванню ярмарку «Курортний сезон-2016», за яким мені дозволено розмістити ярмарковий об`єкт - літній майданчик кафе за адресою: АДРЕСА_1 площею 20 кв. м. за 50 000грн.

В червні 2016р. на підставі Договору з ОСОБА_8 від 09.06.2016р. та акту приймання-передачі від 11.06.2016р. Позивачем була встановлена частина металевих конструкцій площею 20кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість конструкції склала 20 000грн.

01.07.2016р. між Позивачем та ОСОБА_9 було укладено Договір про спільну діяльність, за яким спільно використовували металеву конструкцію на земельній ділянці площею 12кв.м. кадастровий номер [номер приховано]:09:010 що розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка була надана ФОП ОСОБА_9 . Бердянською міською радою на підставі Договору про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки від 26.03.2012р. строком дії до 01.03.2019р. В липні 2016р. ОСОБА_9 на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:09:010 була встановлена частина металевої конструкції площею 12кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовувалась у спільній діяльності Позивача та ОСОБА_9

16.08.2016р. зверненням Позивача було повідомлено Бердянську міську раду про обставини встановлення металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_1 . 18.08.2016р. КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» за участі співробітників Адміністративного відділу Виконкому Бердянської міської ради складено акт щодо розміщення Позивачем літнього майданчика кафе за адресою: АДРЕСА_1 . 12.05.2017р. між Позивачем та КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» укладено Договір на відшкодування вартості експлуатаційних витрат по обслуговуванню ярмарку «Курортний сезон-2017», за яким Позивачу дозволено розмістити ярмарковий об`єкт-літній майданчик кафе за адресою: АДРЕСА_1 площею 49,83 кв. м. за 20 760, 00 грн. 29.04.2018р. до Виконкому Бердянської міської ради мною подано заяву на участь в ярмарку «Курортний сезон-2018», у зв`язку з чим, Позивачу надано рахунок щодо сплати за участь в неї в сумі 47 619грн, яку було сплачено Позивачем 02.05.2018р. 03.05.2018 на підставі Договору з ОСОБА_8 від 02.05.2018р. та акту приймання-передачі від 0 3.05.2018р.

Позивачем була встановлена частина металевих конструкцій площею 20кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість конструкції склала 18 000грн. 21.05.2018р. листом №08-464 Управління економічного розвитку Виконкому Бердянської міської ради зобов`язано Позивача звільнити територію ярмарку від частини металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_2 . В серпні 2018р. Позивач отримала від ОСОБА_9 лист Виконавчого комітету Бердянської міської ради від 31.08.2018р. за справою №01-5875/31 з якого Позивачу стало відомо, що з ним не буде укладений договір на участь у ярмарку та сплачені гроші в сумі 47 619грн не будуть повернуті. 17.10.2018р. від Управління економічного розвитку Виконкому Бердянської міської ради Позивачем отриманий лист №08-976 в якому вказано, що з Позивачем не було укладено Договір на участь у ярмарку та зобов`язано звільнити ярмаркове місце від металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, з 2016р. по 2018р.

Позивач та ОСОБА_9 відкрито, на підставі дозвільних документів виданих Бердянської міською радою по частинам встановили металеву конструкцію біля орендованого Позивачем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , та є її власниками.

18.03.2021р. в межах кримінального провадження було допитано Директора КП «Бердянськекотранс» ОСОБА_10 , який повідомив, що 01.02.2021р. для укладання договору на транспортування вантажу ОСОБА_2 повідомила, що металева конструкція, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить їй та надала документи щодо власності. 02.02.2021р. Вантажники навантажили демонтовану конструкцію на автомобіль КП «Бердянськекотранс» та вивезли її туди, куди вказала ОСОБА_2 (копія протоколу допиту свідка додається). В межах кримінального провадження було допитано працівників адміністративного відділу Виконкому Бердянської міської ради ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (протоколи допиту свідків надаються), які повідомили, що в 2019році, під час виконання ними своїх посадових обов`язків ОСОБА_2 , вказувала їм, що саме вона встановила металеві конструкції біля кафе «Качелі» за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору від 01.04.2016 р. та є їх власником (копія протоколу свідка додається).

13.02.2021р. в межах кримінального провадження було допитано ОСОБА_2 , яка повідомила, що металева конструкція біля приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить їй, та вона вирішила її демонтувати, для чого уклала договір на транспортування конструкції (копія протоколу допиту додається). Таким чином, ще у 2019р., ОСОБА_2 , намагаючись привласнити металеві конструкції належні ОСОБА_1 та ОСОБА_14 , підробила Договір від 01.04.2016р. вказавши в ньому завідомо не існуючі дані щодо виконавця робіт, та використала підроблений документ надавши його працівникам місцевого самоврядування в 2019 р. та під час демонтажу металевих конструкцій 02.02.2021р. поліції, та разом з ОСОБА_5 , який Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області за справою №310/13175/13-к від 01.04.2014 року (в ЄРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/37950254) визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України(грабіж), ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , демонтували та привласнили належну позивачу металеву конструкцію.

Позивач вважає, що Договір від 01.04.2026 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо виготовлення металевих конструкцій є недійсним.

Позивач до суду не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

26.11.2024 позивач звернулася до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору та стягнення спричиненої шкоди.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 12.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, роз`яснення права сторін.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 12.02.2025 закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд

встановив

ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 13.04.2021р. порушено провадження за справою № 326/363/21за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 13.04.2021р. за справою № 326/363/21 залучено в якості відповідачів ОСОБА_5 а ОСОБА_6 . Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 13.04.2021р. за справою №326/363/21 залучено до провадження Бердянську міську раду у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні ОСОБА_2 .

Останнє судове засідання по справі №326/363/21 було призначено на 24.02.2024р. о 15.00. У зв`язку з воєнною агресією російської федерації територія Приморського району Запорізької області разом з Приморським районним судом Запорізької області були захоплені, та справа №326/363/21 не була передана до Вільнянського районного суду Запорізької області, про що з суду отримано лист №01-33/93/2024 від 22.10.2024р.

У зв`язку з тим, що справа №326/363/21 не була розглянута та за главою 10 ЦПК України відновленню підлягають лише справи, які були розглянуті, то Позивач має право подати нову позовну заяву з наступних підстав: З 2004р. ФОП ОСОБА_2 на праві власності належить вбудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . З 2015р. вбудоване приміщення площею 12 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в оренді у ОСОБА_1 , на підставі Договору оренди від 28.11.2015р. та 01.06.2018р., яка використовувала його для розміщення кафе «Качели tapas bar & coffee corner».

Відповідно до п.1.1. Договору оренди від 01.06.2018р. строк дії Договору до 10.02.2020р. За п.5.1.2. Договору оренди від 01.06.20218р.

Орендар, після спливу строку договору оренди має переважне право перед іншими особами на укладання договору на новий той же строк. Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Після закінчення дії Договору оренди від 01.06.2018р.- 10.02.2020р. сторони не уклали новий договір, а продовжили дію Договору оренди від 01.06.2018р. що підтверджується наступним: з березня 2020р. по січень 2021р.

Позивач сплачував зі свого рахунку в Приватбанку електропостачання до приміщення (квитанції від 30.03.2020р., 05.06.2020р.) з березня 2020р. по липень 2020р. сплачував послуги водопостачання (квитанції від 05.05.2020р., 22.06.2020р.) та до 20.10.2020р. сплачував орендну плату, у зв`язку з чим Договір оренди укладений на строк 1 рік 8 місяців та 10днів до 10.10.2022р. 09.06.2016р. між Позивачем та КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» укладено Договір на відшкодування вартості експлуатаційних витрат по обслуговуванню ярмарку «Курортний сезон-2016», за яким мені дозволено розмістити ярмарковий об`єкт - літній майданчик кафе за адресою: АДРЕСА_1 площею 20 кв. м. за 50 000грн.

В червні 2016р. на підставі Договору з ОСОБА_8 від 09.06.2016р. та акту приймання-передачі від 11.06.2016р. Позивачем була встановлена частина металевих конструкцій площею 20кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість конструкції склала 20 000грн.

01.07.2016р. між Позивачем та ОСОБА_9 було укладено Договір про спільну діяльність, за яким спільно використовували металеву конструкцію на земельній ділянці площею 12кв.м. кадастровий номер [номер приховано]:09:010 що розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка була надана ФОП ОСОБА_9 . Бердянською міською радою на підставі Договору про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки від 26.03.2012р. строком дії до 01.03.2019р. В липні 2016р. ОСОБА_9 на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:09:010 була встановлена частина металевої конструкції площею 12кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовувалась у спільній діяльності Позивача та ОСОБА_9

16.08.2016р. зверненням Позивача було повідомлено Бердянську міську раду про обставини встановлення металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_1 . 18.08.2016р. КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» за участі співробітників Адміністративного відділу Виконкому Бердянської міської ради складено акт щодо розміщення Позивачем літнього майданчика кафе за адресою: АДРЕСА_1 . 12.05.2017р. між Позивачем та КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» укладено Договір на відшкодування вартості експлуатаційних витрат по обслуговуванню ярмарку «Курортний сезон-2017», за яким Позивачу дозволено розмістити ярмарковий об`єкт-літній майданчик кафе за адресою: АДРЕСА_1 площею 49,83 кв. м. за 20 760, 00 грн. 29.04.2018р. до Виконкому Бердянської міської ради мною подано заяву на участь в ярмарку «Курортний сезон-2018», у зв`язку з чим, Позивачу надано рахунок щодо сплати за участь в неї в сумі 47 619грн, яку було сплачено Позивачем 02.05.2018р. 3.05.2018 на підставі Договору з ОСОБА_8 від 02.05.2018р. та акту приймання-передачі від 0 3.05.2018р.

Позивачем була встановлена частина металевих конструкцій площею 20кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість конструкції склала 18 000грн. 21.05.2018р. листом №08-464 Управління економічного розвитку Виконкому Бердянської міської ради зобов`язано Позивача звільнити територію ярмарку від частини металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_2 . В серпні 2018р. Позивач отримала від ОСОБА_9 лист Виконавчого комітету Бердянської міської ради від 31.08.2018р. за справою №01-5875/31 з якого Позивачу стало відомо, що з ним не буде укладений договір на участь у ярмарку та сплачені гроші в сумі 47 619грн не будуть повернуті. 17.10.2018р. від Управління економічного розвитку Виконкому Бердянської міської ради Позивачем отриманий лист №08-976 в якому вказано, що з Позивачем не було укладено Договір на участь у ярмарку та зобов`язано звільнити ярмаркове місце від металевої конструкції за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, з 2016р. по 2018р.

Позивач та ОСОБА_9 відкрито, на підставі дозвільних документів виданих Бердянської міською радою по частинам встановили металеву конструкцію біля орендованого Позивачем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , та є її власниками.

18.03.2021р. в межах кримінального провадження було допитано Директора КП «Бердянськекотранс» ОСОБА_10 , який повідомив, що 01.02.2021р. для укладання договору на транспортування вантажу ОСОБА_2 повідомила, що металева конструкція, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить їй та надала документи щодо власності. 02.02.2021р. Вантажники навантажили демонтовану конструкцію на автомобіль КП «Бердянськекотранс» та вивезли її туди, куди вказала ОСОБА_2 (копія протоколу допиту свідка додається). В межах кримінального провадження було допитано працівників адміністративного відділу Виконкому Бердянської міської ради ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (протоколи допиту свідків надаються), які повідомили, що в 2019році, під час виконання ними своїх посадових обов`язків ОСОБА_2 , вказувала їм, що саме вона встановила металеві конструкції біля кафе «Качелі» за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору від 01.04.2016 р. та є їх власником (копія протоколу свідка додається).

13.02.2021р. в межах кримінального провадження було допитано ОСОБА_2 , яка повідомила, що металева конструкція біля приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить їй, та вона вирішила її демонтувати, для чого уклала договір на транспортування конструкції (копія протоколу допиту додається). Таким чином, ще у 2019р., ОСОБА_2 , намагаючись привласнити металеві конструкції належні ОСОБА_1 та ОСОБА_14 , підробила Договір від 01.04.2016р. вказавши в ньому завідомо не існуючі дані щодо виконавця робіт, та використала підроблений документ надавши його працівникам місцевого самоврядування в 2019 р. та під час демонтажу металевих конструкцій 02.02.2021р. поліції, та разом з ОСОБА_5 , який Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області за справою №310/13175/13-к від 01.04.2014 року (в ЄРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/37950254) визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України(грабіж), ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , демонтували та привласнили належну позивачу металеву конструкцію.

Позивач вважає, що Договір від 01.04.2016 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо виготовлення металевих конструкцій є недійсним.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони повинні усвідомлювати, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто сторони, які укладають правочин, повинні насправді прагнути досягнення саме того правового результату, який завжди виникає при укладенні правочину такого виду.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно договору б/н від 01.04.2016 ФЛП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу конструкцію металевої опори тентової стелі яка складається з елементів ТР 120*60*4 - 24м.п.; ТР 60*60*3 - 87м.п.; ТР 40*20-70м.п. з подальшим проведенням демонтажу на місці вказаним покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір щодо користування та власності металевої споруди яка використовувалась як ярмарковий об`єкт - літній майданчик кафе. ОСОБА_1 вважає, що ця металева споруда належить їй так як в червні 2016 року вона уклала договір з ОСОБА_8 на встановлення частини металевих конструкцій площею 20кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана металева конструкція була демонтована ОСОБА_2 , разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 . З пояснень ОСОБА_2 які вона надавала поліції, що ця металева конструкція належить їй на підставі договору від 01.06.2016, у зв`язку з чим вона її демонтувала. У зв`язку з чим позивач звернулась до суду з позовом про визнання договору на купівлю металевих конструкцій ОСОБА_2 недійсним, та стягнення з неї та осіб які демонтували металеву конструкцію матеріальний збиток, спричинений демонтажем, який оцінює у вартість конструкції 20000грн.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

За змістом статей 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Обраний позивачем спосіб захисту не відновить її порушені права, а отже не буде ефективним та не відповідатиме завданню цивільного судочинства, разом з тим.

При цьому, позивачем не додано жодних доказів, які б підтверджували в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний нею правочин порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права. (правовий висновок Верховного Суду у справі № 910/15262/18 від 04 грудня 2019 р.)

Відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові у справі № 910/12787/17 від 16 жовтня 2020 року, «позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.»

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно правового висновку Верховного суду в постанові від 23 червня 2021 року у справі № 537/3100/17 «Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співласника на розпорядження спільним майном. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту (частина перша статті 214 ЦК України).

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин (частина третя статті 214 ЦК України).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України)

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

У справі, що розглядається: матеріали справи не містять належних і допустимих доказів що договір від 01.04.2016 не був укладений, з матеріалів справи вбачається, що за фактом демонтажу металевої конструкції було порушено кримінальне провадження, на якій стадії воно зараз знаходиться суду не відомо, так як позивач жодного разу в судове засідання не з`явилась, скористалась своїм правом та подала заяву про розгляд справи у її відсутності. За таких обставин підстав уважати, що договір від 01.04.2016 року укладений без згоди учасників договору, судом не встановлено. Відповідно немає підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Так як позовні вимоги про відшкодування спричиненої шкоди які пов`язані з демонтажем конструкції є похідними від визнання судом договору від 01.04.2016 недійсним, тому відмовляючи в задоволенні позову з вищенаведених підстав, суд відмовляє і в задоволенні позову про стягнення спричиненої шкоди.

Окрім того, суд звертає увагу, що цивільне законодавство не направлено на встановлення наявності або відсутності вини осіб, дії яких підпадають під кваліфікацію злочину або правопорушення, ці обставини повинні встановлюватися в кримінальному або адміністративному порядку.

За змістом ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 76, 81,89, 141, 259, 263, 265, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд,

вирішив:

в задоволенні позовних ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та стягнення спричиненої шкоди - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області, протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 22.09.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , (мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 , (мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (мешкає за адресою: АДРЕСА_6 ).

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешкає за адресою: АДРЕСА_7 ).

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

22.09.2026