ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 187/1867/26
2-о/0187/49/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" жовтня 2026 р. селище Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участі секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 ,-
Встановив:
31.08.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Карлаш І.А. про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, де заінтересованими особами є: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 .
Заяву обґрунтовано тим, що громадянка України заявниця проживала на тимчасово окупованій території України - в Автономній Республіці Крим. « ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ялта, АР Крим, Україна та народила дитину чоловічої статі.
Заявниця та її представник звертають увагу суду, що у наданих медичних документах та окупаційному свідоцтві про народження матір`ю дитини вказана « ОСОБА_3 », в той час як легітимний паспорт громадянина України заявниці виданий на прізвище « ОСОБА_4 ». Дана розбіжність виникла у зв`язку з тим, що 08 квітня 2023 року, перебуваючи на ТОТ АР Крим, заявниця звернулася до окупаційних органів ЗАГС із заявою про зміну свого прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». За наслідками цього звернення окупаційним «Чорноморським районним відділом ЗАГС Департаменту ЗАГС Мін`юсту Республіки Крим» було складено актовий запис № 160239910002500007005 та видано свідоцтво про переміну імені. Оскільки діяльність цих органів є незаконною, вказане свідоцтво про зміну імені не створює жодних правових наслідків в Україні. Відповідно, за законодавством України заявниця не змінювала прізвище і її законним прізвищем залишається « ОСОБА_4 ».
Батьком народженої дитини є громадянин України ОСОБА_2 . Заявниця та ОСОБА_2 не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою.
Маючи намір реалізувати своє право та обов`язок щодо визначення походження дитини, заявниця та ОСОБА_2 звернулися зі спільною заявою про встановлення батьківства. Однак, через тимчасову окупацію АР Крим, вони були змушені подати таку заяву до окупаційного «Ялтинського міського відділу ЗАГС». Внаслідок їхнього спільного волевиявлення 27 червня 2023 року було видано свідоцтво про встановлення батьківства.
ОСОБА_2 повністю визнає себе батьком вказаної дитини, не оспорює цей факт, бере участь у житті дитини та цілком підтримує дану заяву про встановлення юридичних фактів. Будь-який спір про право між батьками щодо походження дитини - відсутній.
Подавши 05.10.2026 уточнену заяву про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, просять суд:
1. Встановити факт батьківства громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дитини чоловічої статі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна, матір`ю якої є громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
2. Встановити факт народження дитини чоловічої статі - ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна.
3. Встановити, що батьками дитини є:
- Мати: громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3
- Батько: громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
4. Визначити дані дитини для внесення до державного актового запису про народження:
- Прізвище: Драпей
- Власне ім`я: ОСОБА_6
- По батькові: ОСОБА_7 .
Представник заявника в судовому засіданні підтримав подану заяву та окремо зазначив, що встановлення факту батьківства ОСОБА_2 відносно його сина пов`язано з визнанням його батьківства відносно ОСОБА_8 в порядку, що відповідає ст. 126 СК України.
Представник заінтересованої особи - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи без участі працівників відділу. Проти заявлених вимог заявника не заперечують.
ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився та направив до суду заяву в якій просить повністю задовольнити заяву ОСОБА_1 , розглядати справу без його участі та повідомив, що визнає і підтверджує факт народження ОСОБА_1 дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також підтверджує своє батьківство відносно такої дитини.
Дослідивши заяву про встановлення факту народження дитини та додані до неї матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, судом встановлено наступне.
Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Судом встановлено, що заявниця перебувала у зареєстровано шлюбі з ОСОБА_9 . До державної реєстрації шлюбу мала прізвище - ОСОБА_5 , що підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 0[телефон приховано].
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 розірвано 12 грудня 2014 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ялта, АР Крим, Україна, ОСОБА_3 народила сина - ОСОБА_10 , що підтверджується відповідними медичними документами, виданими окупаційними закладами охорони здоров`я (справка о рождении № Р-01884 - мовою оригіналу), а також свідоцтвом про народження зразка РФ від 27.06.2023, актовий запис № 110239910001400483002 та батьками зазначено: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відомості про матір, зокрема прізвище « ОСОБА_5 », зазначені в зв`язку зі зміною прізвища заявником. Так, 08 квітня 2023 року, перебуваючи на ТОТ АР Крим, заявниця звернулася до окупаційних органів ЗАГС із заявою про зміну свого прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». За наслідками цього звернення окупаційним «Чорноморським районним відділом ЗАГС Департаменту ЗАГС Мін`юсту Республіки Крим» було складено актовий запис № 160239910002500007005 та видано свідоцтво про переміну імені. Оскільки діяльність цих органів є незаконною, вказане свідоцтво про зміну імені не створює жодних правових наслідків в Україні. Відповідно до наданих суду копій поспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон заявник не змінювала прізвище і її законним прізвищем залишається « ОСОБА_4 ».
Згідно наданої суду копії паспорта ОСОБА_2 є громадянином України.
Вказані копії медичного свідоцтва про народження, свідоцтва про зміну імені та свідоцтва про народження видано закладами, що розташовані на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території.
Надаючи юридичну оцінку правовідносинам у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Також, відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», місцевим державним адміністраціям було рекомендовано забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.
У зв`язку з цим деякі лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я не здійснили переміщення, не змінили юридичної адреси та продовжили виконувати свої повноваження на тимчасово неконтрольованій території. Медичні документи, оформлені медичними закладами, які розташовані на тимчасово неконтрольованій території, вказують на те, що відсутнє підпорядкування медичного закладу у відповідності до відомчої підпорядкованості, що ставить під сумнів легітимність оформлення медичного свідоцтва про народження закладами охорони здоров`я, органами, установами, організаціями, місцем розташування яких є населенні пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Враховуючи викладене, медичне свідоцтво про народження та свідоцтво про народження, копії яких надані до суду заявниками, є незаконними і не створюють правових наслідків.
Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Разом з тим, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права і враховує висновки ЄСПЛ у справі проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 317 ЦПК України, у рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Згідно приписів ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства за народженням, є громадянином з моменту народження.
Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-VI, державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Згідно зі ст. 125, 126 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини, а походження дитини від батька може визначатися за спільною заявою або за рішенням суду.
Статтею 145 СК України визначено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
Батько дитини ОСОБА_2 визнає своє батьківство, що підтверджується документами виданими закладами, що розташовані на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території, які свідчать про подання ним відповідної заяви про визнання свого батьківства та відсутністю спору про батьківство. Відповідно до ст. 145 СК України прізвище дитини за згодою батьків визначено «Драпей».
Отже, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт народження дитини та приймаючи до уваги наявність об`єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту народження, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог заявниці про встановлення факту народження дитини, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб отримати свідоцтво про народження, виданого державним органом України.
Таким чином, наявність вищевказаних доказів, на думку суду, є достатньою підставою для встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, а рішення суду є підставою для реєстрації факту народження в органах державної реєстрації актів цивільного стану, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту народження, що дозволить отримати свідоцтво про народження, видане відповідним державним органом України.
Щодо вимоги про встановити факту батьківства ОСОБА_2 відносно дитини суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК Україниокреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Змістом статті 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Як вже зазначалося судом, спір щодо батьківства ОСОБА_2 відносно дитини відсутній, навпаки, наявні відомості про подання останнім заяви про визнання свого батьківства відносно дитини народженої заявником ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ялта, АР Крим, Україна.
Суд зауважує, що у межах розгляду заяви відповідно до ст. 317 ЦПК України, суд встановлює факт народження дитини та визначає встановлені судом дані про її батьків, відповідно до поданих до суду документів. Відтак, питання щодо встановлення факту батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не може бути вирішена судом у межах даної справи, як окрема вимога.
На підставі ст. 317 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення.
На підставі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст. 122, 133 Сімейного кодексу України, та керуючись ст. ст. 4, 76, 77, 79, 81, 247, 263, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, задовольнити.
Встановити факт народження дитини чоловічої статі на ім`я ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна, батьками якого є: мати - громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та батько - громадянин України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
У порядку ч. 4 ст. 317 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію рішення невідкладно надіслати до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, для державної реєстрації народження особи.
Суддя В.О.Говоруха