Справа № 190/1844/26
Провадження №2/190/1264/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м.П"ятихатки
П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - Кудрявцевої Ю.В.
за участю:
секретаря - Пронської Т.В.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить визнати за нею право на земельну частку (пай) із земель розташованих на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області (колишнього КСП імені "Ватутіна" П`ятихатського району Дніпропетровської області), загальним розміром 7,40 у умовних кадастрових гектарах, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті нею було подано заяву про прийняття спадщини, у зв`язку з чим приватним нотариусом Кам`янського районного нотаріального округу Морозюк Г.М., було відкрито спадкову справу за № 42/2024. До кола спадкового майна після смерті ОСОБА_2 входив житловий будинок, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,3700 гектарів, яка розташована на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області. На вищезазначене спадкове майно, нею було отримано свідоцтва про право на спадщину. Окрім вищезазначеного спадкового майна її мати ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай). Так, відповідно до листа Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03.09.2025 року, згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Ватутіна сертифікат на ім`я « ОСОБА_3 » не видавався, але відповідно до додатку №1 списку громадян - членів КСП ім. «Ватутіна» який є невід`ємною частиною до Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. «Ватутіна» серії І-ДП 000015 від 12.02.1997 року на території Саїівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, в списках зазначено « ОСОБА_4 », яка значиться за номером 167. Відповідно до постанови приватного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на земельну частку (пай) у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця на майно та майнові права.
Ухвалою суду від 07.08.2026 року відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження, по справі призначено підготовчий розгляд.
Ухвалою суду від 01.09.2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задоволити.
Представник відповідача - Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області Бабець О.І. в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, надіслав через систему "Електронний суд" клопотання про розгляд справи у його відсутність за наявними в матеріалах справи документами та ухвалити судове рішення відповідно до чинного законодавства України.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Саївка Кам`янський район Дніпропетровська область померла ОСОБА_2 (а.с.6).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (зазначено російською мовою), - ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Саивка Пятихатский район Днепропетровская область родилась ОСОБА_1 ; батьками зазначено - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.7)
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, - спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме земельної ділянки, яка згідно державного земельного кадастру має площу 6.3700 гектарів та розташована на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області цільове використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є її донька ОСОБА_1 . (а.с.8)
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме житлового будинку за номером АДРЕСА_1 , є її донька ОСОБА_1 (а.с.9)
В листі Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначено, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім Ватутіна сертифікат на ім`я " ОСОБА_2 " не видавався. Згідно Додатку 1 Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є невід`ємною частиною до Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім.Ватутіна серії І-ДП 000015 від 12.02.1997 на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області гр." ОСОБА_6 " значиться за номером 167. Даних Державного реєстру земель станом на 31.12.2012, відомості щодо реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 , яка розташована на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області не значиться. (а.с.10)
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.10.2025 року приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 відмовлено у видачи свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) з причин згідно Книги реєстрацій сетифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Ватутіна на ім`я ОСОБА_8 не видавався (а.с.11)
Згідно копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 виданої на ім`я ОСОБА_8 , дата заповнення трудової книжки 10 лютого 1977 р., колгосп ім.Ватутіна, Саївська сільська рада, П`ятихатський район - 10.02.1977 р. почала працювати дояркою, 02.06.1997 р. звільнена з членів КСП ім.Ватутіна (а.с.12-13)
Згідно копії спадкової справи №42/2024 щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , справа розпочата за заявою ОСОБА_1 від 15 серпня 2024 р. (а.с.25-59)
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як зазначено у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).
Згідно зі ст.1 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» за № 2114-ХІІ від 14.02.1992 (далі ЗУ № 2114-ХІІ від 14.02.1992), колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ №2114-ХІІ від 14.02.1992, об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.
Згідно з положеннями ч.ч.9, 10 ст.5 ЗК України (1990 року), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому ч.6, 7 ст.6 цього Кодексу.
Частинами 6, 7 статті 6 ЗК України (1990 року) передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.
Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До Державного акта додається список цих громадян (ч.2 ст.23 ЗК України 1990 року).
Згідно з п. 17 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-ІУ) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Втім, сертифікат на право на земельну частку, хоч і є основним, але не єдиним документом, що посвідчує це право.
Перелік таких документів закріплений у частині другій статті Закону № 899-ІУ за змістом якої право на пай також посвідчується: свідоцтвом про право на спадщину; посвідченими у встановленому законом порядку договорами купівлі- продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішенням суду про визнання права на земельну частку (пай); документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, що евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі Указ від 08.08.1995 за № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до п.2 Указу від 08.08.1995 за № 720/95, право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно з вимогами ст.ст.22, 23 ЗК України (у редакції від 22.06.1993) та Указу від 08.08.1995 за № 720/95, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах Колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання Колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку(пай) з дня видачі цього акта.
Отже, право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акта на право колективної власності на землю з обов`язковим додатком списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.
Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві й була його членом.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 22 червня 2026 року у справі № 560/656/24 (провадження № 61 -3733сво25 вказав наступне:
«право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю перебування такої особи у членах КСП) на час передання державного акта; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективне власності на землю. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видання цього акта, і в разі його смерті спадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Вказане право може бути реалізовано, зокрема, у судовому порядку шляхом визнання права на земельну частку (пай); неотримання сертифіката не спростовує і не припиняє право особи на земельну частку (пай), а лише утруднює реалізацію такого права, фактично залишаючи лише один спосіб, передбачений частиною другою статті 2 Закону № 899-ІV, - звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай); сертифікат на право на земельну частку (пай) є документом, який засвідчує наявне право; слід розмежовувати позови про визнання права для захисту прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання чи оспорення та позови про визнання права для підтвердження права у разі невидачі документа на земельну частку (пай), який засвідчує наявне право; право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, у якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай).
Таким чином, наявність даних фактичних обставин справи дає підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.
На підставі викладеного, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», п. 2 Указу Президента України №720/95 від 08. 08. 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 263, 265 ЦПУ УКраїни, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на земельну частку (пай) із земель, розташованих на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області (колишнього КСП імені «Ватутіна» П`ятихатського району Дніпропетровської області), загальним розміром 7,40 в умовних кадастрових гектарах, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;
Відповідач - Саксаганська сільська рада, Кам`янського району Дніпропетровської області, місце знаходження: вул.Центральна, буд.14, с.Саксагань, Кам`янський район Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 04339333.
Суддя П`ятихатського районного суду
Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева