Справа № 190/1532/26
Провадження №2/190/1075/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
06 жовтня 2026 року м.П"ятихатки
П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частини земельної ділянки,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділення в натурі частини земельної ділянки.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04.02.2022 року за ним визнано право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 7,560 га, що розташована на території Лихівської селищної ради (Троїцької сільської ради) Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0001, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 019678, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 . Інша 1/4 частка зазначеної земельної ділянки належить ОСОБА_3 , який набув право власності на неї у порядку спадкування за законом. 17.06.2022 року він зареєстрував своє право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 7,560 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0001. Станом на дату подання позовної заяви між ним та Відповідачем не досягнуто згоди щодо порядку поділу земельної ділянки та визначення часток у натурі (на місцевості).
У зв`язку з вищевикладеним, з метою реалізації свого права на володіння, користування та розпорядження належною йому часткою земельної ділянки, а також з огляду на неможливість врегулювання спору у позасудовому порядку, просить виділити йому в натурі 3/4 частки земельної ділянки площею 7,560 га, що розташована на території Лихівської селищної ради (Троїцької сільської ради) Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0001 відповідно до одного із варіантів, викладених у схемах поділу земельної ділянки, з визначенням меж утворених земельних ділянок у натурі (на місцевості) згідно із зазначених схем.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.
Відповідачу ОСОБА_3 у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено судову повістку про виклик до суду. Вказана судова поштова кореспонденція повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній»/а.с.32/. Також відповідач ОСОБА_3 про розгляд справи повідомлений належним чином, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомив /а.с.18/.
Таким чином, оскільки відповідачі у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 3/4 частини земельної ділянки площею 7,560 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0001, що розташована на території Лихівської селищної ради (Троїцької сільської ради) Кам`янського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно з Витягом № НВ-996[телефон приховано] із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0001 складає 279702.86 грн.
Відповідно до схем поділу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лихівської селищної ради (Троїцької сільської ради) Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0001, здійсненої інженером - землевпорядником ОСОБА_6 пропонуються варіанти розподілу земельної ділянки з кадастровим номером № [номер приховано]:02:001:0001, загальною площею 7,5600 га : ділянка 1 - 1,8900 га, ділянка 2 - 5,6700 га; другий варіант розподілу земельної ділянки з кадастровим номером № [номер приховано]:02:001:0001, загальною площею 7,5600 га відповідно: ділянка 1 - 5,6700 га, ділянка 2 -1,8900 га.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (частина друга статті 318 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно з положеннями ч. 1-5 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Верховний Суд України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 вказав, що у силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
Оскільки цивільним законодавством передбачено, що кожний з учасників спільної власності має певні правомочності щодо належної йому на праві власності частки у нерухомому майні, проте, позивачі позбавлені реалізувати свої правомочності щодо належних їм часток, то у зв`язку з цим позивачі, керуючись ст. 364 ЦК України, можуть вимагати виділу своєї частки зі спільного майна.
Відповідно до ч. 5 ст.364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Аналіз статей 358, 364 ЦК України дозволяє зробити висновок, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що земельна ділянка є неподільною, отже у разі відсутності відомостей про добровільний виділ нерухомого майна чи визначення порядку користування нерухомістю, суд позбавлений можливості встановити справедливість розподілу земельної ділянки між сторонами.
Суд також зауважує, що у спірних правовідносинах питання щодо поділу земельної ділянки шляхом її виділення у відповідності до належних їх часток потребують спеціальних знань у іншій, ніж право, сфері і мають бути підтверджені висновком відповідної судової земельно-технічної експертизи.
В той же час, відповідних клопотань зі сторони позивача про її призначення не було та як зазначили в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 відповідне клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи заявлятись не буде.
Суд зазначає, що наявність висновку земельно-технічної експертизи у даній категорії справ є обов`язковим.
Так, відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 08жовтня 1998 року №53/5 вбачається, що основними завданнями земельно-технічної експертизи є: визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначення відповідності фактично гоземлекористування в частині порушення меж т анакладання земельних ділянок відповідно до право встановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки; визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування); визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.
Отже, визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування) входить до області експертних знань.
Долучена до позовної заяви схема поділу земельної ділянки виконана інженером землевпорядником не є допустимим доказом та не підлягає врахуванню судом при визначенні порядку користування земельною ділянкою.
За таких обстави, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не є законними та обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 128, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частини земельної ділянки - відмовити.
Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.
Заочне рішення може бути переглянуте П`ятихатським районний судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса