Провадження № 2/447/26/26
Справа № 456/1984/24
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И
15.10.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення різниці між вартістю матеріального збитку та страховим відшкодуванням,
представник позивача Мазурок В.С. (у режимі відеоконференцзв`язку),
представник відповідача Наход А.В. (у режимі відеоконференцзв`язку),
Процесуальні дії у справі.
10.04.2024 на адресу Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшов позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення різниці між вартістю матеріального збитку та страховим відшкодуванням, подана представником позивача адвокатом Мазурком В.С.
В обґрунтування позову представник позивача покликається на те, що 17.08.2023 о 07:30 год. на автодорозі 06 Київ-Чоп 388 км водій ОСОБА_2 (відповідач), керуючи транспортним засобом марки «NISSAN NAVARA», номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Дубенського районного суду Рівненської області ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв?язку з малозначністю, оголошено усне зауваження, а провадження по справі закрито. Внаслідок ДТП автомобіль позивача марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Сім?яку І.Ю. на праві приватної власності, отримав механічні пошкодження. Позивач звернувся до судового експерта Картавова Ю.О. із заявою про проведення автотоварознавчої експертизи автомобіля марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до висновку експерта №386.23 ЕД від 08.11.2023 судової автотоварознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого у ДТП 17.08.2023 станом на момент ДТП становить 567 766,20 грн., ринкова вартість автомобіля марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з врахуванням пошкоджень наявних після ДТП 17.08.2023 станом на момент ДТП становить 325 786,15 грн. 15.02.2024 МТСБ України позивачу виплачено страхове відшкодування у сумі 160 000,00 грн. Представник позивача вказує, що розмір заподіяної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача становить 81 980,05 грн. (567 766,20 грн. - 160 000,00 грн. - 325 786,15 грн.). Відповідач добровільно відмовляється від сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. Таким чином, на підставі наведеного просить позов задоволити, стягнути з відповідача різницю між вартістю матеріального збитку та страховим відшкодуванням у розмірі 81 980,05 грн., 9 640,00 грн. - витрати за проведення судової експертизи, 12 000,00 грн. - витрати на правову допомогу, а також 1 811,80 грн. - суму сплаченого судового за подання позову та заяви про забезпечення позову.
Разом із позовом представником позивача адвокатом Мазурком В.С. подано заяву про забезпечення позову (т. 1 а.с. 77-80).
23.04.2024 на адресу Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла відповідь на запит про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача із ГУ ДМС України у Львівській області, згідно з якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.12.2010 зареєстрований у АДРЕСА_1 .
02.05.2024 суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області постановлено ухвалу, якою справу за даним позовом передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.
27.05.2024 на адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшла ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.05.2024 про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення різниці між вартістю матеріального збитку та страховим відшкодуванням на розгляд за підсудністю разом із матеріалами цивільної справи №456/1984/24.
На підставі ч. 2 ст. 32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Ухвалою суду від 27.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі. Відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень.
Також 27.05.2024 постановлено ухвалу щодо забезпечення позову, якою у задоволенні цієї заяви відмовлено (т. 1 а.с. 91-92).
Відповідачем ОСОБА_2 не було отримано копію ухвали суду від 27.05.2024, копію позовної заяви з додатками, оскільки поштове відправлення з вказаним вмістом, надіслане на адресу його місця реєстрації проживання, повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (т. 1 а.с. 96-97).
Проте, 22.07.2024 засобами системи «Електронний Суд» представником відповідача - адвокатом Находом А.В. подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання та заява про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву (а.с. 101-106). Представник відповідача вказав, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, перебуває в зоні активних бойових дій, не отримував поштових відправлень із суду. Долучив копії документів, що свідчать про несення військової служби відповідачем та перебування його у зоні бойових дій (а.с. 104 (зворот), 105, 109 (зворот)).
02.08.2024 на адресу суду надійшов відзив та клопотання про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи (т. 1 а.с. 114-134).
В обґрунтування відзиву представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Наход А.В. посилається на те, що відповідач заперечує щодо стягнення з нього суми, визначеної позивачем на підставі долученого до позову висновку експерта. Відповідач не погоджується із проведеним висновком, вважає таким, що не відповідає нормативним актам, є недопустимим через ряд порушень, зроблених експертом. Зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази підтвердження вартості витрат. Автомобіль, яким керував ОСОБА_2 17.08.2023, знищене, його власником було ГО «Хто як не ми?». Відповідач пропонував позивачу відремонтувати автомобіль позивача самостійно, однак, такий відмовився. Позивач отримав належні та достатні виплати від МТСБ України на проведення ремонту транспортного засобу. Представник відповідача також просить відмовити у стягненні витрат на правову допомогу та проведення експертизи.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
16.09.2024 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 07.04.2025 було допитано судового експерта Картавова Ю.О., який виконував висновок судової автотоварознавчої експертизи №386.23 ЕД від 08.11.2023 автомобіля марки «BMW X5», ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Експерт підтримав складений ним висновок, вказав, що такий виконаний згідно з усіма нормативними актами, методиками, науково-технічною і довідковою літературою, дослідження транспортного засобу здійснено належно, вартість матеріального збитку прораховано правильно. Підтримав висновок у повному обсязі.
Ухвалою суду від 07.04.2025 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Находа А.В. про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи. Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.
21.05.2025 на адресу суду надійшов супровідний лист за підписом в.о. директора Львівського НДІСЕ від 15.05.2025, клопотання судового експерта від 15.05.2025 про забезпечення безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, та надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення транспортно-товарознавчої експертизи, а також матеріали цивільної справи №456/1984/24.
Враховуючи надходження на адресу суду повідомлення з установи, якій ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 07.04.2025 доручено проведення експертизи, та клопотання судового експерта від 15.05.2025, суд 22.05.2025 постановив ухвалу щодо поновлення провадження у справі, призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 02.06.2025 постановлено задоволити клопотання експерта, повідомити ОСОБА_2 , його представника - адвоката Находа А.В. про вартість проведення експертизи, яка становить 27 656,20 гривень. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Поряд із цим 21.04.2025 представником позивача ОСОБА_3 - адвокатом Мазурком В.С. подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 07.04.2025 (т. 2 а.с. 2-6).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28.01.2026 прийнято відмову представника ОСОБА_3 - адвоката Мазурка В.С. від апеляційної скарги на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 07.04.2025, апеляційне провадження у справі закрито (т. 2 а.с. 57-59).
05.06.2026 на адресу суду надійшов супровідний лист за підписом директора Львівського НДІСЕ від 02.06.2026 про неможливість проведення транспортно-товарознавчої експертизи, а також матеріали цивільної справи №456/1984/24 у двох томах.
08.06.2026 постановлено ухвалу щодо поновлення провадження, призначено судове засідання.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Мазурок В.С. просив задоволити позов. Покликався на підстави, наведені у позовній заяві.
Представник відповідача адвокат Наход А.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Суд встановив:
Відповідно до копії постанови Дубенського районного суду Рівненської області від 25.08.2023 у справі №559/2866/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, відповідача звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв?язку з малозначністю, оголосивши усне зауваження, а провадження по справі - закрито. Постанова набрала законної сили 04.10.2023 (т. 1 а.с. 15-16).
Вказаною постановою суду встановлено таке.
17.08.2023 о 07:30 год. на А/Д М-06 Київ-Чоп 338 км водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Nissan Navara», номерний знак НОМЕР_4 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення із автомобілем марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 (з урахуванням постанови Дубенського районного суду Рівненської області від 23.02.2024, якою виправлено описку у реєстраційному номері транспортного засобу (т. 2 а.с. 21-22)), під керуванням Сім?яка І.Ю, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Суддею вказано, що вина ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП, доведена протоколом про адміністративне правопорушення серія ДПР №084151 від 17.08.2023; схемою місця ДТП; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно з яких, останній 17.08.2023 близько 07:30 год. рухаючись по трасі Київ-Чоп у напрямку Києва його автомобіль, через миттєву несправність лівого переднього колеса, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого він зіткнувся з іншим автомобілем, який рухався на зустріч. Він намагався виправити ситуацію та звернути на свою смугу руху, але автомобіль не реагував належно на його дії; письмовими поясненнями Сім?яка І.Ю.
Суддя також вказав, що на ОСОБА_2 , як водієві, який відповідає за належний технічний стан транспортного засобу, яким керує, лежить обов?язок з перевірки належного технічного стану транспортного засобу, яким керує, чого останній не дотримався. Дослідивши матеріали справи, суддя встановив наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 04.10.2023 вищевказану постанову Дубенського районного суду Рівненської області від 25.08.2023 залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Находа А.В. залишено без задоволення (т. 2 а.с. 17-20).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так як обставини події встановлені і викладені вищенаведеними судовими рішеннями, такі є обов`язковими та враховуються судом при розгляді справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова.
Відтак, суд прийшов висновку, що факт вчинення ДТП та наявності вини ОСОБА_2 не підлягає доказуванню.
Відповідно до копії висновку експерта №386.23ЕД судової автотоварознавчої експертизи автомобіля марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , складеного 08.11.2023, виконаного судовим експертом Картавовим Ю.О. на підставі заяви ОСОБА_3 , яка надійшла до експерта 02.10.2023, вартість матеріального збитку, завданого власнику вищевказаного автомобіля пошкодженого у ДТП 17.08.2023 станом на момент ДТП становить 567 766,20 грн. Ринкова вартість зазначеного автомобіля із врахуванням пошкоджень наявних після ДТП 17.08.2023, станом на момент ДТП становить 325 786,15 грн. (т. 1 а.с. 23-71).
Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власником транспортного засобу марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , сірого кольору, є ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 72-73).
Відповідно до копії квитанції, долученої представником позивача до позову, 14.02.2024 позивачу на банківську картку надійшли грошові кошти у сумі 160 000,00 грн. від МТСБ України (т. 1 а.с. 74).
Оцінка суду.
Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються, зокрема, Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У цій справі суд застосовуватиме Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV, який був чинний під час виникнення спірних правовідносин (час вчинення ДТП).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Цивільним Кодексом України закріплений загальний принцип повного відшкодування збитків, що випливає із ч. 3 ст. 22 цього Кодексу, якою визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц викладена правова позиція, згідно із якою відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків, завданих потерпілому, то останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно із ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частиною 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.
Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/1 7, провадження №14-95цс20, звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Достатніх належних та допустимих доказів того, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суду не надано.
Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що поданий представником позивача висновок експерта №386.23ЕД від 08.11.2023 є недопустимим доказом розміру завданої позивачу шкоди з огляду на те, що судом не встановлено невідповідностей такого висновку вимогам ст. 102 ЦПК України. Вказаний висновок підготовлений для подання до суду та містить відомості про те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Усі пошкодження автомобіля перелічені в дослідницькій частині висновку експерта та в ремонтних калькуляціях, долучених до висновку. Інші зауваження представника відповідача зводяться до незгоди з визначеною експертом вартістю відновлювального ремонту автомобіля. Представник відповідача, в свою чергу, заявивши клопотання про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи, не оплатив таку, справа повернулася з експертної установи без виконання експертизи, а також не надав доказів, які б спростовували докази, надані представником позивача.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача різниці між вартістю матеріального збитку та страховим відшкодуванням належить задоволити.
Щодо стягнення витрат на проведення експертного оцінювання, сплаченої суми судового збору та витрат на правову допомогу, суд прийшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №57 від 03.10.2023, платником Сім?яком І.Ю. на рахунок отримувача ФОП ОСОБА_5 перераховано грошові кошти у розмірі 9 640,00 грн. з призначенням: «судова автотоварознавча експертиза КТЗ, виїзд Рівне-Дубно-Рівне, рах. № НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ЗЕД від 02.10.2023 (т. 1 а.с. 75).
Враховуючи, що судом взято до уваги як доказ висновок експерта №386.23ЕД судової автотоварознавчої експертизи автомобіля марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , складеного 08.11.2023, виконаного судовим експертом Картавовим Ю.О. на підставі заяви Сім?яка І.Ю., яка надійшла до експерта 02.10.2023, витрати понесені стороною позивача на оплату вартості цього висновку, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у документально підтвердженому розмірі 9 640,00 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх фактично сплачено стороною.
У постанові ВП ВС у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, сформовано правову позицію, згідно якої при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Згідно з ордером на надання правової допомоги серії ВК №1097930, адвокат Мазурок В.С. є представником ОСОБА_6 на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 19.08.2023 (т. 1 а.с. 6).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно позиції ВС у справі №826/1216/16 від 27.06.2018, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане також знаходить своє підтвердження у правовій позиції ВС, викладеній у справі №638/7748/18 від 23.11.2020.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Наведене міститься у постанові ВС від 31.01.2025 у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24.
На підтвердження факту отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником відповідача подано копії: ордеру (т. 1 а.с. 6), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 1 а.с. 7), договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 19.08.2023 (т. 1 а.с. 8), додаткової угоди від 20.12.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 19.08.2023 (т. 1 а.с. 9).
У п. 1 додаткової угоди сторонами такої годи визначено, що за надання правової (правничої) допомоги клієнт сплачує бюро гонорар у розмірі 12 000,00 грн.
У постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також у постановах ВС від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 та від 11.11.2020 у справі №673/1123/15-ц, у постанові ВС від 31.01.2025 у справі №758/5917/21.
Отже, за результатами дослідження та оцінки наданих представником позивача доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що останнім було обґрунтовано вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суду надано докази, які підтверджують понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, дії адвоката відповідають умовам такого договору. Суд бере до уваги те, що представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову та, як наслідок, у стягненні витрат на правову допомогу, однак, з огляду на матеріали справи, з урахуванням складності справи та тривалості провадження, оцінюючи співмірність заявлених до відшкодування витрат, а також пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
З урахуванням того, що суд прийшов висновку щодо задоволення позову, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. належить стягнути з відповідача на користь позивача.
Водночас, враховуючи те, що суд прийшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, яка була подана разом із позовною заявою, сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн. за подання відповідної заяви, залишається за позивачем та розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 4, 12, 81, 13, 133, 137, 141, 142, 246, 259, 265, 352, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, 22, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, суд
у х в а л и в:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 різницю між вартістю матеріального збитку та страховим відшкодуванням у розмірі 81 980 (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) гривень 05 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 витрати на проведення експертизи у розмірі 9 640 (дев`ять тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання заяви про забезпечення позову - залишити за ОСОБА_6 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Повний текст рішення складено 15.10.2026.
Суддя Головатий А.П.