Справа № 583/3980/26
2/583/1992/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого Плотникова Н.Б.
при секретарі Логвиненко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
04.08.2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 199891 від 09.09.2025 р. у розмірі 18667,30 грн.; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. покласти на відповідача. Позовні вимоги мотивує тим, що 09.09.2025 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» було укладено Договір про споживчий кредит № 199891, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 13750,00 грн. в наступному порядку: у розмірі 9258,34 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 193789 від 28.07.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 1741,66 грн. на № рахунку позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 2750,00 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Загальний строк кредитування складає 140 днів з 09.09.2025 р. до 27.01.2026 р., проценти за користування кредитом - 350 % річних, комісія за надання кредиту 2750,00 грн. 03.04.2026 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та позивачем укладено Договір факторингу № 03042026, відповідно до умов якого, право вимоги за Кредитним договором № 199891 від 09.09.2025 р. перейшло до ТОВ «Юніт капітал». Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 20767,30 грн.
25.08.2026 р. від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити Позивачу в задоволені частини вимог, а саме зменшити розмір процентів за користування кредитом, заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до стягнення у сумі 6 814,10 грн., до розумного та справедливого розміру з урахуванням суми фактично отриманих кредитних коштів, здійснених Відповідачем платежів, строку користування кредитом, а також принципів добросовісності, розумності та пропорційності; відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» у стягненні комісії у розмірі 601,00 грн. у зв`язку з недоведеністю фактичного надання Відповідачу відповідних платних послуг; відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» у задоволенні вимоги про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. у повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що наданий розрахунок складений первісним кредитором та не є первинним бухгалтерським документом. Він не містить повної хронології операцій: залишок тіла на кожен день, формулу та базу нарахування процентів, окремий розрахунок комісій. Що в свою чергу не дає можливість здійснити перевірку правильності розрахунків. Саме по собі ненадання Відповідачем альтернативного розрахунку не звільняє Позивача від обов`язку довести власний розрахунок. Так у договорі зазначено денну процентну ставку 1 % та стандартний тариф 100 грн. за управління й обслуговування кредиту, а в позові заявлено 601 грн. комісії. Без деталізації дат і послуг неможливо перевірити, чому нараховано саме 601 грн., за які розрахункові періоди та чи не включено до цієї суми плату за інформацію, що має надаватися споживачу безоплатно. Частини перша і друга статті 11 та частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» гарантують споживачу безоплатне отримання інформації про стан кредиту не частіше одного разу на місяць і визначають нікчемність умов, що обмежують права споживача порівняно із законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла висновку, що щомісячна плата за обслуговування є нікчемною, якщо фактично стосується лише інформації, яка за законом повинна надаватися безоплатно, а інших конкретних послуг договір не передбачає. У поданих матеріалах Позивач не навів переліку конкретних платних послуг, замовлених і фактично отриманих Відповідачем, та доказів їх надання. Тому вимога про 601,00 грн. комісії не доведена і має бути відхилена; відповідна сума не може збільшувати тіло кредиту чи базу процентів. Позивач не надав належних доказів повідомлення Відповідача про відступлення права вимоги у спосіб, передбачений пунктом 4.2 кредитного договору. По-четверте, Позивачем нараховано неспівмірно великі відсотків за користування позикою - 350% річних. Розмір нарахованих відсотків є явно завищеним та неспівмірним із сумою основного боргу (позики), що порушує принципи справедливості та добросовісності. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 ЦК України, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Сума витрат на правничу допомогу по даній справі є явно завищеною для даної категорії справ та не відповідає принципу співмірності. В даному випадку, дана справа є типовою справою про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту . Позовна заява має стандартний (шаблонний) характер та не потребувала значних витрат часу на її підготовку, складних юридичних досліджень або збору доказів. Позивач не обґрунтував складність справи, обсяг фактичної роботи, необхідність усіх дій та оплату заявленої суми. З огляду на ціну позову 18 667,30 грн., письмовий спрощений розгляд та серійний характер вимоги сума 7 000 грн. становить понад 37 % ціни позову і є неспівмірною.
25.08.2026 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС» не є банківською фінансовою установою. Товариство в межах виконання умов укладеного Договору здійснюють Розрахунки заборгованості де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу. З наданих позивачем документів вбачається, що вони повністю відповідають вимогам законодавства України, адже мають всі необхідні реквізити. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Звертає увагу Суду, що підготовлений розрахунок узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягом Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026 року. Наголошує, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, Позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Отже, розрахунок заборгованості, наданий попереднім кредитором в сукупності з платіжним дорученням про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені Позивачем в повній мірі. Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 18 667,30 грн, що складається з 11 252,20 грн заборгованість по тілу кредиту, 6 814,10 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом та 601,00 грн заборгованість по комісії. Виходячи з умов Кредитного договору, зокрема п. 2.7, п. 2.9.1, а також з фактичних розрахунків загальної суми нарахувань, Кредитор не перевищив допустимого розміру фінансових зобов`язань Позичальника. Згідно з 2.7. Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 14819.00 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять грн. 00 коп.): 6 814,10 грн - проценти, 601.00 грн - комісії, що у сукупності становить 7415.1 грн, тобто на 7403.90 грн менше, ніж гранично допустимий обсяг витрат, визначений договором. Відповідно до п. 2.5. Договору, Комісія за надання кредиту складає 2 750,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Даний платіж є фіксованим, одноразовим та відомим Відповідачу ще до моменту підписання Договору. Також, умовами Кредитного договору визначено, що Комісія за управління та обслуговування кредиту - комісія, яку Позичальник сплачує на користь Кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом. Відповідно до п. 2.4. Договору, Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Твердження Відповідача про відсутність переліку додаткових та супутніх послуг не є підставою для автоматичного визнання умов договору нікчемними, оскільки комісія за надання кредиту та комісія за управління і обслуговування кредиту є складовими плати за користування кредитними коштами та прямо погоджені сторонами у договорі. Закон не встановлює обов`язку кредитодавця деталізувати кожну внутрішню операційну дію, що забезпечує супроводження кредиту, за умови належного розкриття споживачу повної вартості кредиту. Позивач вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим, та таким, що підлягають задоволенню, оскільки адвокат виконав належну да достатню кількість роботи, яка була необхідна для належного представництва інтересів клієнта. Надані послуги відповідають обсягу виконаних завдань, а їх вартість є обґрунтованою та необхідною для ефективного захисту прав та інтересів клієнта.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.
В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Встановлено, що 09.09.2025 р. між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 199891, за умовами якого відповідач отримала кредит в загальній сумі 13750,00 грн. у наступному порядку: 9258,34,00 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 193789 від 28.07.2025 р. укладеним з кредитодавцем; у розмірі 1741,66 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2750 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1). Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350 % річних ( п. 2.3). Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. (п. 2.4). Комісія за надання кредиту складає 2750,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 20,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини (п. 2.5). Загальний строк кредитування за цим договором складає 140 днів з 09.09.2025 р. (дата надання кредиту) по 27.01.2026 р. (п. 2.6). Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора а0be2ba7 (а.с. 7-19).
09.09.2025 р. ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» виконано свої зобов`язання за договором та перерахувало на картку № НОМЕР_2 , номер якої надано йому позичальником, кредитні кошти в сумі 1741,66 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» від 05.06.2026 р. (а.с. 20-21).
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.
Згідно інформації, наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , 09.09.2025 р. на дану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 1741,66 грн.
Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 коштів.
03.04.2026 р. між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу № 03042026, на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» відступило ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 199891, укладеним 09.09.2025 р. з ОСОБА_1 (а.с. 24-29).
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026 р. Реєстр прав вимоги № 1 від 03.04.2026 р. до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 199891 від 09.09.2025 р. на загальну суму 20767,30 грн. (а.с. 30).
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
За змістом ч.ч.3,4,6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; в чинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» укладений у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора).
Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 199891 від 09.09.2025 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно цього договору.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
Відповідно до картки обліку виконаного договору № 199891 та розрахунку заборгованості станом на 01.06.2026 р. ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором № 199891 від 09.09.2025 р. в розмірі 20767,30 грн., з яких: сума заборгованості за тілом - 11252,20 грн., сума заборгованості за відсотками - 6814,10 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 2100,00 грн., заборгованість по комісії - 601,00 грн. (а.с. 22-23, 32).
Позивачем позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій не заявляються.
Щодо стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 601,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» допускає можливість встановлення кредитодавцем у договорі комісії за надання, обслуговування чи повернення кредиту, однак така комісія повинна бути пов`язана з конкретними додатковими або супутніми послугами кредитодавця, які надаються споживачу.
Разом із тим, укладений між сторонами договір про споживчий кредит № 199891 передбачає лише обов`язок позичальника сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту за зниженим тарифом в розмірі 1,00 грн. та за стандартним тарифом в розмірі 100,00 грн., однак не визначає, за які саме додаткові чи супутні послуги кредитодавця вона встановлена. Договором не конкретизовано зміст такої комісії, не наведено переліку відповідних послуг, які надаються позичальнику, а також не визначено, які саме дії кредитодавця є зустрічним наданням за її сплату.
Якщо у кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не довів існування переліку додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту, за які встановлена відповідна комісія, положення такого договору щодо обов`язку споживача сплачувати цю комісію є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
За таких обставин суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 601,00 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідачки зазначила, що позивачем нараховано неспівмірно великі відсотки за користування позикою - 350 % річних, однак такі доводи суд не бере їх до уваги, виходячи з наступного.
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до п.2.7 загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 14819,00 грн.
Відповідно до п. 2.7.1 денна процента ставка складає 0,7698 % в день, тобто не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, передбаченої законом.
Враховуючи викладене, відсотки нараховувалися за процентною ставкою, яку сторони передбачили в договорі, що не перевищує максимальний розмір денної ставки передбаченої законом, та не перевищує передбаченої договором суми загальних витрат позичальника.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Кредитний договір, укладений між сторонами, у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 199891 від 09.09.2025 р. в межах заявлених позовних вимог в сумі 18066,30 грн., з яких: сума заборгованості за тілом - 11252,20 грн., сума заборгованості за відсотками - 6814,10 грн.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.
Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правничої допомоги від 20.01.2026 р. № 20/01/26-02 про надання правничої допомоги Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» з додатком до нього; додаткова угода № 25771563000 від 25.05.2026 р. до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 р.; акт прийому-передачі наданих послуг від 10.09.2025 р., відповідно до якого вартість наданих плугу становить 7000,00 грн. (а.с. 33-36).
Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.
У детальному описі виконаних робіт зазначено, що адвокатським бюро здійснено таку роботу: складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 199891 від 09.09.2025 р. - 2 год. - 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 199891 від 09.09.2025 р. - 2 год. - 1000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 199891 від 09.09.2025 р. на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 - 1 год. - 500,00 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 199891 від 09.09.2025 р. на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 - 1 год. - 500,00 грн., всього на суму 7000,00 грн.
Враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн (а.с. 6).
На підставі ст.141 ЦПК України враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 5492,53 грн. (5662,40 грн. х 97 %).
На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором про споживчий кредит № 199891 від 09.09.2025 року в сумі 18066,30 грн. та 5492,53 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 23558,83 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова