ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 р. Справа № 480/3027/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/3027/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання рішення та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
06 квітня 2026 року представник позивача - адвокат Величко М. Г. звернулася до Сумського окружного адміністративного суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 10.09.2025 у справі № 480/3027/25 у порядку статті 382 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у десятиденний строк з дня отримання ухвали.
Заява обґрунтована тим, що за наслідками пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 16.03.2026 вих. № 12/476, а також повідомленням від 16.03.2026 вих. № 11/2831 за наслідками протоколу засідання комісії від 04.03.2026 повторно відмовив у наданні статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця. На думку заявника, відповідач проігнорував судові висновки, викладені у рішенні від 10.09.2025, безпідставно розпочав збір додаткових доказів та свідомо ухиляється від належного виконання обов`язкового судового акта.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року та прийняти нову ухвалу, якою встановити судовий контроль та зобов`язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у строк протягом 10 робочих днів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суб`єкт владних повноважень свідомо ухиляється від виконання судового рішення, проігнорував принцип обов`язковості судових актів та правову оцінку суду, штучно затягнув процедуру та вдався до повторної безпідставної відмови, переоцінюючи встановлені судом обставини. Апелянт зазначає, що за наявних умов дискреційні повноваження відповідача звузилися до обов`язку прийняти позитивного рішення, а судове рішення підлягає обов`язковому виконанню в силу статті 129-1 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності оскаржуваної ухвали та просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням від 10.09.2025 Сумський окружний адміністративний суд задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії: визнав протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 16.01.2025 № 11/701, у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби та зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 статусу члена сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з її заявою від 30.12.2024 з урахуванням висновків суду в цій справі; у задоволенні інших вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду заяви відсутні об`єктивні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній справі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані, з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, передбачений ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу зазначеної норми законодавства слідує, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Тобто, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.02.2020 р. в справі № 640/10843/19.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Запровадження механізму судового контролю за виконанням судового рішення пов`язується, передусім, з тим, щоб особа, на користь якої ухвалено судове рішення, домоглася його виконання, що, властиво, є доконечною метою захисту прав, свобод та інтересів, порушених рішеннями, діями, бездіяльністю органів публічної влади, їх посадовими і службовими особами.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.11.2025 р. в справі № 380/12153/20.
Таким чином, застосування судом до суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі приписів ст. 382 КАС України можливе лише в разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання вимог рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_2 вжито комплекс заходів для з`ясування обставин смерті військовослужбовця, зокрема: 25.11.2025 за вих. № 11/15917 направлено запит до Конотопського районного відділення СМЕ Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи; 15.12.2025 за вих. № 11/16676 повідомлено позивачку про направлення документів на розгляд комісії; за наслідками отримання роз`яснень СМЕ від 24.12.2025 № 01-21/1823 комісією зі спірних питань 07.01.2026 прийнято рішення про витребування додаткових матеріалів від військової частини НОМЕР_1 про що позивачку повідомлено листом від 14.01.2026 № 11/385, 04.03.2026 за наслідками дослідження наявних документів комісією ухвалено протокольне рішення про відмову у наданні позивачці статусу з посиланням на пункт 2 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», про що заявника повідомлено листом від 16.03.2026 вих. № 11/2831, а також надано письмову відповідь державному виконавцю вих. № 12/476 від 16.03.2026.
Колегія суддів зазначає, що покладений на суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо «повторного розгляду» звернення полягає у повторному проведенні процедури дослідження заяви та доданих документів у межах встановленої законом компетенції органу та ухваленні за наслідками такого розгляду відповідного управлінського акта (рішення) з урахуванням правових висновків суду.
Ухвалення суб`єктом владних повноважень нового рішення за наслідками повторного розгляду заяви особи свідчить про реалізацію органом компетенції щодо розгляду заяви, встановленої рішенням суду від 10.09.2025.
Колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю доводи апелянта про те, що прийняття нової відмови свідчить про ухилення відповідача від виконання судового рішення, з огляду на таке.
Незгода позивача з мотивами, обґрунтуванням або кінцевим результатом нового рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення про зобов`язання повторно розглянути заяву, не свідчить про невиконання судового рішення у розумінні статті 382 КАС України. Процедура судового контролю не є правовим інструментом для перевірки законності новоприйнятих індивідуальних актів відповідача.
У постановах від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1699/17-а, від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 21 січня 2021 року у справі № 640/4639/19 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою у разі покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку повторно розглянути звернення особи та прийняття цим органом за наслідками такого розгляду нового індивідуального акта, судове рішення вважається виконаним. При цьому обставини правомірності нового рішення суб`єкта владних повноважень, мотиви відмови чи незгода особи з наданою оцінкою не можуть бути предметом перевірки в межах процедури встановлення судового контролю за виконанням попереднього рішення суду, оскільки зазначений новий акт є самостійним предметом судового оскарження і підлягає перевірці в порядку окремого позовного провадження.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у матеріалах справи доказів створення відповідачем штучних перешкод для виконання судового рішення чи умисного ухилення від реалізації встановленого обов`язку, а тому правомірно відмовив у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 по справі № 480/3027/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич