ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 р. Справа № 520/11641/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/11641/26
за позовом ОСОБА_1
до Територіального органу Пенсійного фонду України Відділу обслуговування громадян №14 в особі начальника відділу Анни Тертишної Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального органу Пенсійного фонду України Відділ обслуговування громадян №14 в особі начальника відділу Анни Тертишної Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- встановити, що посадова особа ОСОБА_2 надала недостовірні відомості у листі від 02.02.2026 року;
- зобов`язати територіальний орган ПФУ виключити лютий 2009 з переліку 145 місяців страхового стажу вказаних в розпорядженні для обчислення пенсійних виплат.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 адміністративний позов залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку, просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 311, ст. 312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні суду є справа № 520/31768/25 та справа № 520/11641/26 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Вказані справи є тотожними та направлені на вирішення одного і того ж спору, щодо виключення лютого 2009 з переліку 145 місяців страхового стажу вказаних в розпорядженні для обчислення пенсійних виплат, що є підставою для залишення позову без розгляду, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожних спорів.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
При цьому слід враховувати, що, визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких конкретних фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права, якими обставинами та фактами позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб`єктним, об`єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Колегія суддів зауважує, що підставою позову можуть бути тільки юридичні факти, які тягнуть певні правові наслідки, а саме: виникнення, зміну та припинення правовідносин, натомість фактичні дані справи до підстав позову не відносяться, оскільки такі лише підтверджують наявність або відсутність тих юридичних фактів, які складають підставу позову.
Вказана правова позиція узгоджується з правовим висновком, який викладено в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №580/4042/22.
Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що у провадженні суду є справа №520/31768/25 та справа №520/11641/26 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Вказані справи є тотожними та направлені на вирішення одного і того ж спору, щодо виключення лютого 2009 з переліку 145 місяців страхового стажу вказаних в розпорядженні для обчислення пенсійних виплат.
Натомість, апелянт вважає, що предмет спору у справі №520/31768/25 не є тотожним заявленому у справі, що розглядається.
Колегія суддів зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); перебування справи в провадженні цього або іншого суду.
Отже, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для залишення позову без розгляду.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №520/1380/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу обслуговування громадян №14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому ОСОБА_1 просив суд:
- встановити, що органом пенсійного забезпечення зараховано до страхового стажу 28 днів любого 2009 року без наявних офіційних документальних підстав, передбачених пенсійним законодавством, в редакції чинній на час нарахування пенсійних виплат;
- зобов`язати відділ обслуговування громадян №14 виключити з переліку місяців, на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні офіційні документальні відомості про розмір фактично сплачених страхових внесків, як це передбачено ч. 3 ст. 24 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції чинній на час обчислення пенсійних виплат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 520/1380/25 адміністративний позов задоволено частково.
Зобов`язано відповідача - Відділ обслуговування громадян №14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути питання щодо виключення з переліку місяців страхового стажу ОСОБА_1 , на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення відповідачем розглянуто питання щодо виключення з переліку місяців страхового стажу ОСОБА_1 , на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року та за результатами розгляду вказаного рішення прийнято рішення про відмову від 06.05.2025 року №21567/03-16 гр. ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії, оскільки виключення з розрахунку страхового стажу періоду, за який сплачено страхові внески, а саме 28 днів роботи в лютому 2009 року, суперечить чинному законодавству.
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєвої Галини Олександрівни, в якому просив:
- зобов`язати орган пенсійного забезпечення при нарахуванні пенсійних виплат діяти виключно в межах і на підставі пенсійного законодавства, зокрема обчислення страхового стажу вказувати в офіційних документах пенсійної справи в місяцях;
- лютий 2009, на який неправильно нарахували коефіцієнт заробітної плати виключити з переліку місяців страхового стажу на який нараховано коефіцієнт заробітної плати;
- перерахунок пенсії здійснити з дня її призначення, суму недорахованої і недоплаченої пенсії виплат понесених позивачем згідно індексу інфляції за період з 27.12.2009 встановленим НБУ, окремо відшкодувати понесену втрачену вигоду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/31768/25 від 08.12.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 08.01.2026 позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 у справі №520/31768/25 - скасовано, адміністративну справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєвої Галини Олександрівни зобов`язання вчинити певні дії.
Колегія суддів зазначає, що предмет та підстави у справі №520/31768/25 та справі № 520/11641/26 є тотожними та направлені на вирішення одного і того ж спору, щодо виключення лютого 2009 з переліку 145 місяців страхового стажу вказаних в розпорядженні для обчислення пенсійних виплат.
При цьому, в межах справи №520/31768/25 вирішується питання виключення лютого 2009 з переліку 145 місяців страхового стажу вказаних в розпорядженні для обчислення пенсійних виплат.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на час розгляду цієї справи, в провадженні Харківського окружного адміністративного суду є справа №520/31768/25 та справа №520/11641/26 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та вказані справи є тотожними та направлені на вирішення одного і того ж спору, щодо виключення лютого 2009 з переліку 145 місяців страхового стажу вказаних в розпорядженні для обчислення пенсійних виплат, у зв`язку з чим існували підстави для залишення позову без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в заяві аргументи заявника, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому підстав для скасування судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі №520/11641/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк