ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 р. Справа № 520/2590/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року (ухвалене суддею Григоровим Д.В.) в справі № 520/2590/26
за позовом ОСОБА_1
до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону , Офісу Генерального прокурора
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, Офісу Генерального прокурора, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо непроведення належного перерахунку та виплати складових грошового забезпечення ОСОБА_1 ; зобов`язано Офіс Генерального прокурора перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (щомісячні премії, грошові допомоги на оздоровлення, матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань) за період з 17.08.2015 р. по 31.01.2018 р. з включенням додаткової грошової винагороди (вирахуваної з огляду на перераховану вислугу років).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 р. задоволено адміністративний позов.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що застосування судом першої інстанції ч. 4 ст. 83 Закону України «Про прокуратуру» як підстави для поширення на спірні правовідносини положень законодавства про грошове забезпечення військовослужбовців, зокрема ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови № 889, є помилковим та таким, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 р. в справі № 520/1625/21 позивачу нараховано та виплачено щомісячну грошову винагороду, передбачену Постановою № 889, за період з 24.02.2015 р. по 28.02.2018 р. Однак сама по собі виплата позивачу зазначеної винагороди на виконання судового рішення не свідчить про набуття нею статусу постійної складової його грошового забезпечення за спірний період та не створює правових підстав для автоматичного перерахунку інших видів грошового забезпечення.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України з липня 2009 року по січень 2020 року, за останнім місцем служби з 22.10.2018 р. по 28.01.2020 р. на посаді прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону в складі Військової прокуратури об`єднаних сил та перебував у статусі військовослужбовця відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» по день звільнення.
Наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил № 67к від 22.01.2020 р. ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону та органів прокуратури з 28.01.2020 р. та виключено зі списків особового складу військової прокуратури.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 р. в справі №520/1625/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил щодо невиплати щомісячної додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 ; зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду за період з 24.02.2015 р. по 28.02.2018 р.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 р. в справі №520/6483/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 складових частин місячного грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення; зобов`язано Офіс Генерального прокурора перерахувати, зарахувавши до вислуги років весь період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого м. Харків, та виплатити ОСОБА_1 відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років за період з 12.07.2016 р. по 31.01.2018 р., з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону перерахувати, зарахувавши до вислуги років період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого м. Харків, та виплатити ОСОБА_1 відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років за період з 01.02.2018 р. по 28.01.2020 р., та винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції за період з 22.10.2018 р. по 28.01.2020 р., з урахуванням раніше виплачених сум.
06.01.2026 р. позивач звернувся до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону із запитом про надання інформації та просив повідомити, чи перераховано відповідні додаткові види грошового забезпечення у вигляді грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за відповідні періоди 2015-2018 роки з урахуванням додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 р.
12.01.2026 листом №13-4ВИХ-26 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону повідомила позивача, що питання перерахунку додаткових видів грошового забезпечення у вигляді грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за відповідні періоди 2015-2018 роки не розглядалось.
Позивач вважає, що у період проходження ним служби в органах прокуратури відповідачами протиправно не здійснено перерахунок щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (щомісячні премії, грошові допомоги на оздоровлення, матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань) з урахуванням додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 р., у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок та виплату щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (щомісячні премії, грошові допомоги на оздоровлення, матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань) за спірні періоди з включенням додаткової грошової винагороди (вирахуваної з огляду на перераховану вислугу років).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 8 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.
Пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Згідно з ч. 4 ст. 83 Закону України "Про прокуратуру", на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (в подальшому - Постанова № 889), установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року- у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення: 5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з п. 2 Постанови № 889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Верховний Суд в постанові від 30.11.2020 р. в справі № 640/19556/18 дійшов висновку, що військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру", разом з тим вони проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 8 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом. Тобто наведеною нормою визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури виплачується саме грошове забезпечення.
Разом з тим, відносини в контексті виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах врегульовані цим же законом, а саме ч. 4 ст. 27 та ч. 4 ст. 83 Закону України "Про прокуратуру".
Тобто положення ч. 8 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" підлягають застосуванню у сукупності із ч. 4 ст. 27 та ч. 4 ст. 83 цього Закону, які містять пряму відсилку до спеціального законодавства, що регулює виплату військовослужбовцям грошового забезпечення як складової гарантованого державою таким особам соціального захисту.
Отже в справі № 640/19556/18 Верховний Суд дійшов висновку, що визначення ч. 8 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" складу грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах на підставі цього Закону, тобто із визначенням посадового окладу відповідно до прокурорсько-слідчої посади, не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати виплату складових грошового забезпечення, зокрема, надбавки за вислугу років, відповідно до положень законодавчих актів про військову службу.
В постанові від 31.01.2023 р. в справі № 520/21428/21 Верховний Суд за подібних правовідносин дійшов висновку, що до дня початку роботи Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил військовослужбовці Військової прокуратури об`єднаних сил у своїй діяльності керуються Законом №1697-VII, при цьому, вони проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону № 2232-XII та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для військовослужбовців. Тобто, на військовослужбовців військової прокуратури поширюється законодавчі акти про військову службу, які регулюють порядок призначення, проходження, звільнення з військової служби, у тому числі приписи Постанови № 889.
Зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Судовим розглядом встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 р. в справі №520/1625/21 визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил щодо невиплати щомісячної додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 та зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду за період з 24.02.2015 р. по 28.02.2018 р.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 р. в справі №520/6483/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 складових частин місячного грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення; зобов`язано Офіс Генерального прокурора перерахувати, зарахувавши до вислуги років весь період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого м. Харків, та виплатити ОСОБА_1 відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років за період з 12.07.2016 р. по 31.01.2018 р., з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону перерахувати, зарахувавши до вислуги років період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого м. Харків, та виплатити ОСОБА_1 відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років за період з 01.02.2018 р. по 28.01.2020 р., та винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції за період з 22.10.2018 р. по 28.01.2020 р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже вказаними рішеннями суду вже визнавалась протиправна бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та Офісу Генерального прокурора щодо виплати позивачу окремих складових грошового забезпечення не в повному об`ємі та зобов`язано відповідачів зарахувати до вислуги років позивача, окремі додаткові періоди та, як наслідок, перерахувати грошове забезпечення в зв`язку з вірним розрахунком дійсної вислуги років.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки пп. 2 п. 1 Постанови № 889 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), тому позивач має право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди у спірний період, а зобов`язання перерахувати та виплатити позивачу щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (щомісячні премії, грошові допомоги на оздоровлення, матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань) за спірний період з включенням додаткової грошової винагороди (вирахуваної з огляду на перераховану вислугу років).
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо непроведення належного перерахунку та виплати складових грошового забезпечення ОСОБА_1 та зобов`язання Офіс Генерального прокурора перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (щомісячні премії, грошові допомоги на оздоровлення, матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань) за період з 17.08.2015 р. по 31.01.2018 р. з включенням додаткової грошової винагороди (вирахуваної з огляду на перераховану вислугу років).
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі № 520/2590/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін