ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 р. Справа № 520/10478/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., повний текст складено 03.07.26 по справі № 520/10478/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган), в якому просив :
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області , які полягають у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 520/15845/25 із застосуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Постанова № 821);
зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 після виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 31.07.2025 у справі № 520/15845/25 без застосування при виплаті пенсії Постанови № 821.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про вчинення ГУ ПФУ в Харківській області протиправних дій щодо виплати їй пенсії на виконання судового рішення з обмеженням, передбаченим Постановою № 821. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) залишено без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 .
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач вважає, що наведена правова позиція Суду першої інстанції не відповідає Конституції і чинному законодавству України, судовій практиці. На виконання рішення у справі № 520/15845/25 відповідачем у жовтні 2025 проведено позивачеві перерахунок пенсії та відповідно до протоколу перерахунку станом на 01.11.2023 розмір пенсії склав 11 951.16 грн, станом на 01.11.2025 - 14 371.28 грн, а станом на 01.03.2026 розмір нарахованої пенсії позивача після перерахунку на виконання рішення склав 16 105.33 грн. Проте в листопаді 2025 позивач отримав пенсію у розмірі 10 060.23 грн (розмір пенсії до перерахунку на виконання рішення суду від 31.07.2025 у справі № 520/15845/25), а з листопада 2025 різними сумами та в різні дати позивач отримав додаткові доплати. Крім того, у березні позивачка отримала пенсію у розмірі 11 272.64 грн, а не 16 105.33 грн (розмір пенсії після перерахунку на виконання рішення суду від 31.07.2025 у справі №520/15845/25). Отже, пенсія позивачці виплачується у розмірі, меншому за нараховний на виконання рішення від 31.07.2025 у справі № 520/15845/25. Виплата перерахованої пенсії та нарахованої різниці в пенсії за судовим рішенням проводиться відповідно до Постанови № 821. Вказує, що на момент винесення рішення по справі № 520/10478/26 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яким визнано протиправною та нечинною Постанову № 821. Зазначає, що попри визнання протиправною та нечинною Постанови № 821 відповідач продовжує порушувати право позивача на щомісячне отримання пенсії у розмірі, нарахованому на виконання рішення суду від 31.07.2025 по справі № 520/15845/25.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.06.2014.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі від 31.07.2025 № 520/15845/25, яке набрало законної сили 02.09.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії у разі втрати годувальника з 01.11.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.01.2023.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 01.11.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.04.2025 № ФХ-122046/5498/с про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог ст. ст. 43, 51, 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання вищевказаного рішення, ГУ ПФУ в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.11.2023, за результатами якого її розмір становив 11 951.16 грн та був зафіксований відповідачем на дату проведення такого перерахунку. Станом на 01.11.2025 нарахований розмір пенсії позивача склав 14 371.28 грн, а відповідно до Порядку № 821 від 14.07.2025 - 10 060.23 грн.
З 01.03.2026 пенсію позивача проіндексовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», після чого розмір пенсії позивача (з доплатами, надбавками та індексаціями) склав 16 105.33 грн, а відповідно до Порядку № 821 від 14.07.2025 - 11 272.64 грн.
Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 08.01.2026 № 2000-0203-8/4415, на адвокатський запит представника позивача щодо здійснення призначеної пенсійної виплати, відповідач повідомив, що на виконання рішення суду у справі від 31.07.2025 № 520/15845/25, ГУ ПФУ в Харківській області здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховано різницю в пенсії. Виплата перерахованої пенсії та нарахованої різниці в пенсії за рішенням суду по справі № 520/15845/25 проводитиметься відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою № 821.
Вважаючи своє право на належне пенсійне забезпечення порушеним, а дії пенсійного органу протиправними, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату звернення позивача до суду Постанова № 821 була чинною, а відтак, затверджений нею Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, є обов`язковим у застосуванні пенсійними органами. Також, суду зазначив, що з 08.06.2026 Постанова № 821 втратила чинність та більше не може бути застосована, у тому числі, при виконанні судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 520/15845/25 про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини в контексті встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Водночас, законодавцем передбачений спеціальний процесуальний механізм контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати такий контроль у порядку, встановленому, зокрема, статтями 382-382-3 та 383 цього Кодексу.
За приписами статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05.08.2025 у справі № 620/15158/24, від 25.03.2026 у справі № 320/36568/25 та від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25.
Як випливає з матеріалів справи, підставою для звернення позивачки до суду є невиплата в повному обсязі пенсії, яка перерахована, як установлено судом, на виконання рішення суду у справі № 520/15845/25.
Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивачки на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі № 520/15845/25, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивачки є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.
Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.
Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.
Водночас установлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.
Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.
Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.
Як установлено судом, фактично, підставою для звернення позивачки до суду є те, що відповідач, виконуючи судове рішення у справі № 520/15845/25, застосував положення Постанови № 821, що призвело до виплати перерахованої пенсії не в повному розмірі.
За таких обставин застосування Постанови № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку.
Отже, якщо застосування Постанови № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення у справі № 520/15845/25, а позивачка пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.
У постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив, що вважає правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Верховний Суд звернув увагу, що визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення або вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення.
Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
Верховний Суд також дійшов висновку, що застосування суб`єктом владних повноважень положень Постанови № 821 під час виконання судового рішення саме по собі не змінює процесуальної природи спірних правовідносин та не є підставою для звернення особи з новим адміністративним позовом. Законність таких дій має перевірятися в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень.
Колегія суддів враховує, що правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин, які були предметом розгляду Верховного Суду у справі № 580/490/26.
Як і у зазначеній Верховним Судом справі, позивач у цій справі пов`язує порушення своїх прав із тим, що Пенсійний фонд під час виконання попереднього судового рішення застосував положення Порядку №821, що, на її думку, призвело до неналежної виплати сум пенсії, нарахованих за судовим рішенням.
Отже, застосування Порядку № 821 у спірних правовідносинах не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини, а є способом, обраним відповідачем при реалізації обов`язку, покладеного на нього попереднім судовим рішенням.
Тому доводи позивача щодо неправомірності застосування Порядку № 821 фактично є доводами щодо неналежного виконання судового рішення, а не щодо виникнення нового самостійного спору між ним та Пенсійним фондом.
При цьому, висновок суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача в межах цієї справи здійснювати виплату пенсії без застосування Порядку № 821 фактично призводить до повторного судового вирішення питання, яке стосується реалізації рішення суду, ухваленого в іншій адміністративній справі.
Такий підхід не відповідає встановленому КАС України порядку судового контролю за виконанням судових рішень та створює можливість фактичного обходу спеціальної процедури, передбаченої статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3, 383 КАС України.
При цьому, колегія суддів наголошує, що закриття провадження у цій справі не позбавляє позивача права на судовий захист.
Навпаки, позивачу законом гарантований спеціальний та безпосередній процесуальний механізм захисту її прав у зв`язку з неналежним виконанням судового рішення - шляхом звернення до суду першої інстанції, який ухвалив рішення у справі № 520/15845/25, із відповідною заявою в порядку статті 383 КАС України та, за необхідності, із заявою про встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України.
Саме в межах такого провадження суд, який ухвалив первісне рішення, має можливість перевірити, чи відповідають фактичні дії суб`єкта владних повноважень змісту та обсягу обов`язків, визначених судовим рішенням, та надати оцінку доводам щодо способу його виконання.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, розглянувши заявлені позивачем вимоги по суті, неправильно застосував норми процесуального права, оскільки спір у цій справі стосується не нового самостійного публічно-правового правовідношення, а порядку виконання судового рішення в іншій адміністративній справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Судова практика розглядає цю підставу також як таку, що застосовується у випадках, коли для відповідного спору законом встановлений спеціальний процесуальний порядок його вирішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 у справі № 520/10478/26 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
При цьому, правова оцінка питання щодо правомірності застосування Порядку № 821 та належності виконання рішення у справі № 520/15845/25 у межах цієї справи не надається, оскільки такі питання мають бути вирішені судом у порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції підлягають врахуванню, однак з наведених вище підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. З огляду на встановлені обставини колегія суддів роз`яснює позивачу, що він має право звернутися до Харківського окружного адміністративного суду, як суду, що ухвалив рішення у справі № 520/15845/25, із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку статті 382 КАС України та/або із заявою про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання цього рішення, в порядку статті 383 КАС України.
Оскільки місцевий суд помилково розглянув справу у порядку адміністративного судочинства в порядку окремого адміністративного позову, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 238, частини першої статті 319 КАС України, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, п. 3 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 319 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 по справі № 520/10478/26 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко