Постанова № 140629826 у справі № 520/23730/25 від 15.10.2026

Головуючий І інстанції: Лук`яненко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 р. Справа № 520/23730/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.09.26 по справі № 520/23730/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.05.2025 №204950026168 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.05.2025 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 04.01.1999 по 17.12.2007, та до загального страхового стажу період роботи з 18.12.2007 по 25.05.2010 року, з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 частину судових витрат в розмірі 678 грн. 27 коп.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 по справі № 520/23730/25 скасовано в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.05.2025, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 04.01.1999 по 17.12.2007, та до загального страхового стажу період роботи з 18.12.2007 по 25.05.2010, з урахуванням висновків суду у даній справі. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 05.12.1995 по 06.12.1995, з 05.06.1997 по 17.12.2007, з 18.12.2007 по 25.05.2010 в КП "Харківський метрополітен", та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 15.05.2025, з урахуванням висновків суду у даній справі. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 по справі № 520/23730/25 залишено без змін.

14.08.2026 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача в порядку ст. 382 КАС України з проханням зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року по справі 520/23730/25 протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту набрання законної сили ухвали Харківського окружного адміністративного суду в порядку ст. 382 КАС України; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснювати виплату його пенсії, призначеної згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі № 520/23730/25, щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди) та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити нараховану заборгованість у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 року прийнято до розгляду заяву в порядку ст. 382 КАС України у справі та зобов`язано відповідача у триденний строк з дня отримання даної ухвали надати письмові пояснень на подану заяву в порядку ст. 382 КАС України та докази виконання рішення суду у справі №520/23730/25.

21.08.2026 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення на подану заяву, в яких зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/23730/25 від 10.12.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі №520/23730/25 повторно розглянуто заяву від 15.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 та рішенням від 13.04.2026 №204950026168 до пільгового стажу за Списком №1 згідно з п.1. ч.2. ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зараховано періоди роботи з 05.12.1995 до 06.12.1995, з 04.01.1997 до 17.12.2007, з 18.12.2007 до 25.05.2010 та призначено пенсію за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 15.05.2025 з урахування висновків суду у даній справі. ЕПС №204950026168 ОСОБА_1 перевірена та завізована до виплати ГСП Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Враховуючи вищевикладене, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 520/23730/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області виконано в межах покладених обов`язків. Після виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 520/23730/25 електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення було передано до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, а саме: до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 у задоволенні заяви представника позивача в порядку ст. 382 КАС України у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року по справі 520/23730/25; виплатити нараховану заборгованість у повному обсязі; накласти на керівника відповідача штраф у сумі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, шо з 08.06.2026 (дати набрання законної сили рішенням у справі № 320/51895/25) Порядок № 821 втратив чинність та не підлягає застосуванню.

Отже, з наведеної дати в Управління відсутня будь-яка правова підстава застосовувати до виплати моєї пенсії спеціальний режим часткової, пропорційної та відстроченої виплати. Жоден інший чинний нормативно-правовий акт такого спеціального порядку виплати пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, не встановлює, а наявність у бюджеті Пенсійного фонду України окремих рядків видатків сама по собі не є порядком виплати та, за відсутності чинного механізму Порядку № 821, не може бути підставою для виплати пенсії в неповному розмірі або з відстроченням.

На переконання позивача, Управління зобов`язане здійснювати виплату пенсії позивача щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, а також виплатити нараховану заборгованість за минулий період у повному обсязі.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 520/23730/25 не було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 .

Представник відповідача зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомляло ОСОБА_1 , листом від 03.08.2026 № 50833-52908/Г-03/8-2000/26 про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 520/23730/25, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 05.12.1995 по 06.12.1995, з 05.06.1997 по 17.12.2007, з 18.12.2007 по 25.05.2010 в КП "Харківський метрополітен", та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 15.05.2025, з урахуванням висновків суду у даній справі.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача поданої в порядку ст. 382 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів судового контролю, передбачених ст. 382-1 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, згідно із частиною 1 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження.

Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року по справі 160/5259/20.

Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі №520/23730/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянуто заяву від 15.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 .

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.04.2026 №204950026168 до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 згідно з п.1. ч.2. ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зараховано періоди роботи з 05.12.1995 до 06.12.1995, з 04.01.1997 до 17.12.2007, з 18.12.2007 до 25.05.2010 та призначено пенсію за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 15.05.2025 з урахування висновків суду у даній справі.

Електронна пенсійна справа №204950026168 ОСОБА_1 перевірена та завізована до виплати ГСП Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Після виконання постанови судового рішення у справі № 520/23730/25 електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення передано до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, а саме: до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Отже, у даному випадку на виконання судового рішення у даній справі відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пільгової пенсії, зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 згідно з п.1. ч.2. ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 05.12.1995 до 06.12.1995, з 04.01.1997 до 17.12.2007, з 18.12.2007 до 25.05.2010 та призначено пенсію за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 15.05.2025.

Листом від 03.08.2026 № 50833-52908/Г-03/8-2000/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 520/23730/25.

Тож, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі №520/23730/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області виконано у повному обсязі.

Доводи позивача про невиконання рішення суду у даній справі, оскільки заборгованість по судовому рішенню не виплачена у повному обсязі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 05.12.1995 по 06.12.1995, з 05.06.1997 по 17.12.2007, з 18.12.2007 по 25.05.2010 в КП "Харківський метрополітен", та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 15.05.2025, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Жодних зобов`язань щодо виплати нарахованої пенсії вказане судове рішення не містить.

Тобто, на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не покладено обов`язку щодо виплати позивачу заборгованості з пенсії.

Рішення суду у даній справі Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області виконано у межах покладених зобов`язань.

Подальша виплата нарахованої пенсії, у тому числі, заборгованості з пенсії, здійснюється органом, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача для здійснення виплати пенсії, а саме: Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Водночас, у межах даної справи спірним питанням є зарахування до пільгового стажу вказаних вище періодів роботи та призначення позивачу пільгової пенсії.

Питання виплати пенсії судом у межах даної справи не досліджувалось та не вирішувалось.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виник новий спір, котрий повинен вирішуватися у межах окремої адміністративної справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області вжито передбачених судовим рішенням заходів, а саме повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зараховано відповідні періоди роботи до пільгового стажу за Списком № 1 та призначено пенсію з 15.05.2025 року. Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року з урахуванням змін, внесених постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 року, виконано відповідачем у межах покладених на нього судом зобов`язань.

Водночас колегія суддів зауважує, що обов`язковість судового рішення передбачає необхідність його виконання саме в тому обсязі та у спосіб, які визначені резолютивною частиною такого рішення. Оскільки судовими рішеннями у справі № 520/23730/25 на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не покладено обов`язку щодо здійснення виплати призначеної пенсії та погашення заборгованості за минулий період, питання фактичної виплати пенсії, зокрема нарахованих сум за минулий період, не може бути вирішене в межах судового контролю за виконанням зазначених судових рішень.

При цьому встановлені обставини свідчать, що електронну пенсійну справу позивача передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для здійснення виплати пенсії за місцем проживання позивача. Відтак, доводи апеляційної скарги щодо необхідності зобов`язання відповідача виплатити нараховану заборгованість у повному обсязі та застосування до його керівника штрафу не підтверджують наявності передбачених законом підстав для вжиття відповідних заходів судового контролю в межах цієї справи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача, поданої в порядку статті 382 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано продовжив відповідачу строк для надання письмових пояснень на подану заяву в порядку ст. 382 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 по справі № 520/23730/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 по справі № 520/23730/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва