ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 р. Справа № 636/10802/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Оболєнська С.А., м. Чугуїв, повний текст складено 17.08.26 року по справі № 636/10802/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - ДПП, відповідач), в якому просив суд:
- постанову ЕНА №6236888 від 28.11.2025 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, винесену поліцейським 1 взводу 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області капралом поліції Гордієнком Владиславом Юрійовичем скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення, а також стягнути на його користь судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесеної відповідачем постанови ЕНА № 6236888 від 28.11.2025 про накладання на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за частиною 1 статті 126 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять беззаперечних відомостей, які б свідчили про керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відповідно виникнення обов`язку із пред`явлення інспектору патрульної поліції посвідчення водія відповідної категорії. А відтак, у даному випадку відсутні, як об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, так і склад правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 ..
Крім того, всупереч вимог статті 268 КУпАП поліцейський Гордієнко В. Ю. не дотримався процедури розгляду справи та не надав позивачу можливість скористались правами, передбаченими частиною 1 статті 268 КУпАП, зокрема, правовою допомогою, що є самостійною підставою для скасування спірної постанови.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17.08.2026 по справі №636/10802/25 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17.08.2026 року по справі № 636/10802/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасувати; ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити, постанову ЕНА № 6236888 від 28.11.2025 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, винесену поліцейським 1 взводу 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області капралом поліції Гордієнко Владиславом Юрійовичем - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути на користь ОСОБА_1 з Департаменту патрульної поліції судові витрати по справі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Наполягав, що працівниками поліції не надано жодних доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом саме позивачем, та, як наслідок, настання адміністративної відповідальності згідно з частиною 1 статті 126 КУпАП за непред`явлення водієм документів. На момент спілкування з працівниками поліції спірний ТЗ був припаркований, позивач не керував таким транспортним засобом, як наслідок, не пред`явлення ним на вимогу поліцейського посвідчення водія не свідчить про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП.
Крім того, позивач вказував про порушення інспектором поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме не пред`явлення водію доказів наявності в його діях вини у вчиненні адміністративного правопорушення, позбавлення можливості користуватись правовою допомогою адвоката. Однак, судом першої інстанції дані доводи ОСОБА_1 не прийняті до уваги та не надано належної правової оцінки.
Наявні в матеріалах справи відеозаписи із бодікамери вважав неналежними доказами, адже на них не зафіксовано факт керування позивачем транспортним засобом, та вони не є безперервними, а відеозйомка не є безперервною, що свідчить про їх неналежність та недопустимість в якості доказів на підтвердження правомірності складання постанови.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Наполягав, що твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів факту керування позивачем транспортного засобу є таким, що не відповідає дійсності, так як на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом CHEVROLET CRUZE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідачем до відзиву на позовну заяву було долучено відео з реєстратора, що встановлений в службовому автомобілі, а саме - додаток 3 «Відео 1 (Рух ТЗ)». Зі зазначеного відео можна чітко встановити рух транспортного засобу CHEVROLET CRUZE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , безпосередньо до моменту його зупинки 28.11.2025. При цьому на відео зафіксовано, що за кермом вказаного транспортного засобу перебуває саме позивач.
Окремо зауважив, що поліцейський проводив розгляд адміністративної справи; позивачу були роз`яснені його права, що підтверджується відео з портативного відеореєстратора поліцейського, яке долучено до відзиву на позовну заяву (додаток 4 - Відео 2 (470904)) проміжок часу з 01:05:20 по 01:32:00. При цьому позивач до цього намагався уникати спілкування з поліцейським, посилаючись на те, що спілкується з адвокатом. Не дочекавшись завершення розгляду справи та вручення копії постанови, позивач самовільно залишив місце розгляду справи.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання та надсилання повісток в системі "Електронний суд".
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що поліцейським взводу № 1 роти № 6 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Гордієнком Владиславом складено постанову ЕНА № 6236888 від 28.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на підставі ч.1 ст. 126 КУпАП.
Зі змісту постанови серії ЕНА № 6236888 від 28.11.2025 судом встановлено, що до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України, застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн, з зазначенням, що 28.11.2025 о 01:24:52 год по вулиці Нескорених, 48 в місті Харкові ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом CHEVROLET CRUZE номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 ПДР - керування транспортний засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засію, поліса страхування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6236888 від 28.11.2025, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом CHEVROLET CRUZE номерний знак НОМЕР_1 28.11.2025 в комендантську годину по вулиці Нескорених, 48 в місті Харкові та ненадання на вимогу інспектора патрульної поліції посвідчення водія підтверджується відеозаписом реєстратора, який доданий до відзиву на позовну заяву 09.01.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС та відтворений в залі судового засідання при дослідженні доказів по справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП за керування транспортним засобом за відсутності при собі посвідчення водія відповідної категорії.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Наказом Харківської обласної військової адміністрації від 15.08.2025 № 13В «Про запровадження комендантської години на території Харківської області з 17.08.2025 на території Харківської області (крім територій, на яких відповідними військовими адміністраціями встановлено інший час дії комендантської години) запроваджено комендантську годину з 00:00 до 05:00. Під час комендантської години на території Харківської області забороняється перебування осіб на вулицях та в інших громадських місцях без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Колегією суддів встановлено, що підставою для зупинки 28.11.2025 транспортного засобу CHEVROLET CRUZE номерний знак НОМЕР_1 слугувало його перебування на вулиці у комендантську годину, що у розумінні пункту 7 статті 35 Закону № 580-VIII є законною підставою для зупинки транспортного засобу.
З метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища положеннями Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту - Закон № 3353-XII) визначено правові та соціальні основи дорожнього руху.
Згідно зі статтею 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
На виконання вимог статті 16 Закону № 3353-XII водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;
на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлено Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
За пунктом 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
На виконання приписів пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідно до підпункту "а" пункту 2.1. ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з підпунктом "а" пункту 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Виходячи з аналізу наведених норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.
Згідно з частиною 1 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
На виконання положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На підтвердження наявності в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП відповідачем до матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудної камери поліцейського.
Дослідивши вказані відеозаписи, колегією суддів встановлено, що на відео № 1 зафіксовано рух транспортного засобу CHEVROLET CRUZE, який у подальшому був зупинений працівниками патрульної поліції, після чого з водійського місця вийшов ОСОБА_1 , що спростовує доводи апелянта про не здійснення ним керування транспортним засобом у спірних правовідносинах.
З відеозапису № 2 вбачається, що спочатку позивачу запропонували пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився, після чого працівник патрульної поліції проінформував ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП. На 14 хв 17 с позивачу було роз`яснено його права. У подальшому, на 27 хв 07 с на вимогу поліцейського Степанов М.В. не надав посвідчення водія, після чого відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 126 КУпАП. Як вбачається із вказаного відеозапису, зокрема, на 27 хв 22 с позивачу було роз`яснено його права, у тому числі право на правову допомогу, а на запитання інспектора патрульної поліції про те, чи зрозумілі ОСОБА_1 його права, останній відповів - так. При цьому, будь-яких клопотань, зокрема, відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю залучення адвоката, позивач не заявляв.
За таких обставин, наявними в матеріалах справи відеозаписами підтверджено факт керування позивачем транспортним засобом за відсутності при собі водійського посвідчення та відмову у його наданні на вимогу поліцейського, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП.
З огляду на викладене, твердження позивача про недотримання інспектором патрульної поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та не роз`яснення йому прав та обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, є такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки станом на момент зупинки транспортного засобу позивача (28.11.2025) останній керував транспортним засобом за відсутності при собі водійського посвідчення та відмовив у його наданні на вимогу поліцейського, інспектор патрульної поліції, встановивши вказаний факт, правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності на підставі частини 1 статті 126 КУпАП.
Вищенаведене дозволяє дійти висновку про доведення відповідачем наявності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , яке передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП та правомірність спірної постанови, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги позивача.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи представника відповідача про необхідність залишення апеляційної скарги позивача без руху з підстав не сплати судового збору через позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, так як відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.09.2026 № 10 р(ІІ)/2026, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі, визначивши обов`язок сплати і розмір ставки судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки на момент розгляду колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи Заявника Конституційний Суд України вже вказав, що "саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору" [абзац перший підпункту 5.3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 20 січня 2025 року № 2-р(II)/2025].
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та вимог апеляційної скарги, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України - відсутні.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17.08.2026 по справі № 636/10802/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко