ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 р. Справа № 200/2421/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В.) від 14.09.2026 по справі № 200/2421/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
26.06.2026 до суду надійшла заява від представника позивача Радкевича Ігоря Станіславовича (далі - позивач, ОСОБА_1 ) про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 по справі № 200/2421/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив суд:
змінити спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/2421/22 на: «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії за період з 01.12.2019 по 31.03.2023 у загальній сумі 190 861,62 грн.».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 частково задоволено заяву представника ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/2421/22 на: «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,) заборгованість з пенсії за період з 01.12.2019 по 31.03.2023 у загальній сумі 189763,57 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні 57 копійок).».
У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 378 КАС України та безпідставно відмовив у зміні способу і порядку виконання судового рішення. На думку апелянта, зміна способу виконання рішення не змінює його суті, а лише забезпечує його фактичне та своєчасне виконання, зокрема шляхом виплати присудженої суми заборгованості з пенсії. Зазначає, що зміна способу та порядку виконання судового рішення шляхом стягнення конкретної суми коштів є необґрунтованою, оскільки виплата залежить від наявності відповідних бюджетних асигнувань, спірні кошти не перебувають у розпорядженні Пенсійного фонду, а обставини, які свідчили б про фактичне невиконання судового рішення та необхідність зміни способу його виконання, не доведені. Також апелянт посилається на неврахування судом висновків Верховного Суду щодо можливості зміни способу виконання рішення у разі неможливості його виконання у визначений спосіб та вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ч. 2 ст. 312 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області, в якому просив суд:
визнати дії/бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29.09.2021 № 33/25-3098, виданої ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» протиправними;
зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області провести з 01.12.2019 перерахунок (обчислення), нарахування та виплату пенсії у відповідності до вимог Закону № 2262-ХІІ, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, положень Постанови КМУ від 15.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції», з грошового забезпечення, визначеного в Довідці про розмір грошового забезпечення від 29.09.2021 № 33/25-3098, виданої ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби, надбавки за специфічні умови проходження служби та премії), з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 70% відповідного грошового забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 по справі № 200/2421/22 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29.09.2021 № 33/25-3098, виданої ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області».
Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області провести ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок (обчислення), нарахування та виплату пенсії у відповідності до вимог Закону № 2262-ХІІ, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, положень Постанови КМУ від 15.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції», з грошового забезпечення, визначеного в Довідці про розмір грошового забезпечення від 29.09.2021 № 33/25-3098, виданої ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби, надбавки за специфічні умови проходження служби та премії), з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 200/2421/22 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 200/2421/22 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 200/2421/22 - залишено без змін.
Судове рішення набрало законної сили 28.02.2023.
На підставі вищевказаного рішення суду було видано виконавчі листи, які були направленні до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
На виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 70666780 відкрите 06.01.2023 з примусовим виконанням виконавчого листа № 200/2421/22 виданий 20.09.2022 Донецьким окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29.09.2021 № 33/25-3098, виданої ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби, надбавки за специфічні умови проходження служби та премії), з урахуванням раніше виплачених сум.
06.01.2023 керуючись вимогами ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої, в порядку, передбаченому ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», скеровано сторонам виконавчого провадження.
Постановою про відкриття виконавчого провадження, як це передбачено Законом боржнику було надано десять робочих днів для виконання рішення суду.
Здійснено перерахунок пенсії гр. ОСОБА_1 в розмірі 13840.20 грн. (розмір пенсії до перерахунку складав 9183.35 грн.) з 01.12.2019, на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 29.09.2021 року № 33/25-3098.
Нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно Рішення з урахуванням виплачених сум за період з 01.12.2019 по 31.03.2023 склала 190 861.62 грн.
Вважаючи, що наявні правові підстави для зміни способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 по справі № 200/2421/22, позивач подав до суду відповідну заяву.
Задовольняючи частково заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу та порядку його виконання відповідно до статті 378 КАС України. При цьому суд дійшов висновку, що з метою забезпечення ефективного судового захисту, своєчасного та повного виконання судового рішення належним способом виконання у цій категорії справ є зміна зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення відповідних коштів із суб`єкта владних повноважень. Суд зазначив, що така зміна не виходить за межі заявлених вимог, а лише конкретизує спосіб виконання судового рішення та забезпечує реальне поновлення порушеного права позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.
Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024).
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 по справі № 200/2421/22, яке набрало законної сили 28.02.2023, зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області провести ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок (обчислення), нарахування та виплату пенсії у відповідності до вимог Закону № 2262-ХІІ, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, положень Постанови КМУ від 15.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції», з грошового забезпечення, визначеного в Довідці про розмір грошового забезпечення від 29.09.2021 № 33/25-3098, виданої ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби, надбавки за специфічні умови проходження служби та премії), з урахуванням раніше виплачених сум.
З матеріалів справи встановлено, що згідно з листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 14.07.2025 № 0500-0408-5/69162, невиплачена сума пенсії позивача після її перерахунку на підставі рішення суду за період з 01.12.2019 по 31.03.2023 у даній справі склала 190 861,62 грн.
Також, відповідачем до листа надано розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою № [номер приховано] за Дорученням № Д [телефон приховано]/35, в якій зазначена сума - 190 861,62 грн, з грудня 2019 року по березень 2023 року.
Крім того, у запереченнях на заяву про зміну способу виконання судового рішення відповідач вказує, що упродовж 2025-2026 років відповідно до Порядку № 821 Головним управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень у жовтні 2025 року - в розмірі 187,35 грн, у листопаді 2025 року - в розмірі 187,35 грн, у грудні 2025 року - в розмірі 187,35 грн, у лютому 2026 року - в розмірі 103,00 грн, у березні 2026 року - в розмірі 101,00 грн, у квітні 2026 року - в розмірі 100,00 грн, у травні 2026 року - 100,00 грн та у червні 2026 року - 132,00 грн. Залишок пенсійних виплат нарахованих згідно з рішенням суду за минулий період станом на 26.08.2026 складає 189763,57 грн.
Колегія суддів зазначає, що боржником до суду також не надано доказів виплати позивачу заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду у справі № 200/2421/22.
Тобто, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 по справі № 200/2421/22, яке набрало законної сили 28.02.2023, не виконується у повному обсязі тривалий час, вже понад три роки. На даний час, залишок невиплачених коштів складає 189763,57 грн.
Таким чином, враховуючи вимоги частини 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення або заміни способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 по справі № 200/2421/22 на стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати нарахованої пенсії в розмірі 189763,57 грн.
Колегія суддів зазначає, що наведені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22.
Тобто особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Отже, в будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви представника стягувача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 200/2421/22.
Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення з огляду на те, що нарахована сума не була предметом безпосереднього розгляду судом, суд апеляційної інстанції зауважує, що визначальним у цьому випадку є не те, чи була конкретна сума предметом первісного розгляду, а те, чи виконано судове рішення в повному обсязі. Сам факт нарахування відповідної суми не свідчить про її фактичну виплату та, відповідно, про повне виконання судового рішення.
Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Отже, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на виплату пенсії.
Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 по справі № 200/2421/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис) І.С. Чалий
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло