ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 р. Справа № 520/14539/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/14539/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області) , в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф 286953-2040-У від 03.04.2026.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 11.05.2026 йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження № 80977877 на підставі вимоги ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф 286953-2040-У від 03.04.2026 на суму 39 534,78 грн. Позивач вказує, що зазначена вимога не є новою, оскільки стосується заборгованості, яка вже була визначена у вимозі №Ф-319-06-У від 22.02.2021 та була предметом примусового виконання у виконавчому провадженні № 73771925, постанову про відкриття якого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі №520/1769/24 визнано протиправною та скасовано. На думку позивача, оскаржувана вимога не створює нового обов`язку зі сплати ЄСВ, а фактично дублює раніше існуючу заборгованість, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Харківській області протиправно сформовано нову вимогу та розпочато процедуру її примусового стягнення. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Харківській області №Ф 286953-2040-У від 03.04.2026.
ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 позов задоволено.
Визнано протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-286953-2040-У від 03.04.2026.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що до моменту відкликання попередньої вимоги у порядку, визначеному законом, контролюючий орган зобов`язаний діяти відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, який прямо передбачає, що у разі зміни суми податкового боргу за наявності непогашеного боргу нова податкова вимога не формується та не надсилається, а погашенню підлягає вся сума боргу, яка існує на день його погашення.
Так, судом першої інстанції установлено, що на момент прийняття оскаржуваної вимоги щодо позивача вже існувала раніше сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), яка не була скасована, не була відкликана в порядку статті 60 Податкового кодексу України та пункту 6 розділу VI Інструкції №449, а також була пред`явлена до примусового виконання у виконавчому провадженні.
За таких обставин контролюючий орган, у разі зміни розміру податкового боргу, був зобов`язаний керуватися положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, відповідно до яких нова вимога не формується та не надсилається, а погашенню підлягає вся сума боргу, що існує на день його погашення.
При цьому, суд зазначив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) не є документом, яким контролюючий орган повторно визначає або встановлює новий обов`язок платника зі сплати єдиного внеску, а лише фіксує наявність вже існуючого обов`язку та розмір непогашеної заборгованості. Саме тому законодавець передбачив спеціальний порядок дій контролюючого органу у випадку зміни розміру боргу після направлення вимоги, а саме - погашення підлягає вся сума боргу, яка існує на момент його погашення, без формування нової вимоги.
Окрім того, надсилання декількох вимог щодо одного і того самого податкового боргу за відсутності відкликання попередньої вимоги створює ситуацію правової невизначеності, оскільки платник податків не може однозначно визначити, яка саме вимога є актуальною, а також який саме документ підлягає виконанню в межах процедури примусового стягнення. Такий підхід суперечить принципу належного врядування та обов`язку суб`єкта владних повноважень діяти лише у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.
Отже, винесення відповідачем нової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-286953-2040-У від 03.04.2026 за наявності чинної попередньої вимоги суперечить вимогам пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, а тому є протиправним.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 по справі №520/14539/26 скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що правовідносини щодо обчислення, обліку, формування та направлення вимог про сплату недоїмки з єдиного внеску врегульовані спеціальним Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449.
На думку апелянта, положення пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регулюють порядок направлення податкових вимог щодо податкового боргу.
Відповідач також посилається на те, що Закон № 2464-VI та Інструкція № 449 не містять прямої заборони на формування нової вимоги про сплату недоїмки за наявності попередньої вимоги.
У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що станом на 31 березня 2026 року в інформаційно-комунікаційній системі ДПС обліковувалась недоїмка позивача з ЄСВ у сумі 39 534,78 грн, у зв`язку з чим контролюючий орган сформував вимогу № Ф-286953-2040-У від 03 квітня 2026 року.
Також апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 240/4809/19, від 17 серпня 2021 року у справі № 540/1151/20 та від 17 жовтня 2025 року у справі № 240/26080/23.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що контролюючий орган повторно сформував вимогу щодо тієї самої заборгованості, яка вже була предметом попередньої вимоги № Ф-319-06 від 22 лютого 2021 року.
Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
V. Обставини, встановлені судом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебував на обліку в ГУ ДПС у Харківській області як фізична особа-підприємець у період з 22.10.2013 по 10.01.2024.
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 проведена 10.01.2024, однак у зв`язку з наявністю несплаченої заборгованості зі сплати єдиного внеску його не було знято з обліку платників ЄСВ.
У зв`язку з наявністю у позивача заборгованості з єдиного внеску ГУ ДПС у Харківській області в автоматичному режимі сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2021 № Ф-319-06 на загальну суму 39 738,03 грн, яка вважалася узгодженою та була передана до органу державної виконавчої служби для примусового виконання.
На підставі заяви ГУ ДПС у Харківській області від 15.12.2023 Куп`янським відділом державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 73771925 від 09.01.2024 щодо стягнення зазначеної заборгованості.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі № 520/1769/24, яке постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 залишено без змін, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження було визнано протиправною та скасовано у зв`язку із пропуском строку пред`явлення вимоги до виконання.
У подальшому, у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 несплаченої заборгованості з єдиного внеску, яка станом на 31.03.2026 становила 39 534,78 грн, ГУ ДПС у Харківській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-286953-2040-У від 03.04.2026 на зазначену суму та направило її позивачу. Вказана вимога була повернута поштовим відправленням за закінченням строку зберігання та вважалася врученою 20.04.2026.
Оскільки позивач не сплатив зазначену суму заборгованості та не оскаржив вимогу у встановленому порядку, податковий орган вважав її узгодженою та передав до Куп`янського відділу державної виконавчої служби для примусового виконання, де відкрито виконавче провадження № 80977877 від 11.05.2026.
Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-286953-2040-У від 03.04.2026, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом про визнання протиправною та скасування такої вимоги.
VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження контролюючих органів визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є консолідованим страховим внеском, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI встановлено обов`язок платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною третьою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску контролюючими органами у випадках, визначених законом, здійснюється на підставі актів перевірок, звітності платника, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми доходу, на які відповідно до закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок у строки, визначені законом, а згідно з частиною дванадцятою цієї статті єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI контролюючий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Порядок формування та направлення таких вимог визначений Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі за текстом - Інструкція № 449).
Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС.
Пунктом 6 розділу VI Інструкції №449 визначено вичерпний перелік випадків, коли вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною. Зокрема, вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили рішенням суду про її скасування.
Аналогічні положення містяться у підпункті 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовано суму податкового боргу, визначену у такій вимозі. За змістом пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною саме у день набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Механізм ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі за текстом - Порядок № 5).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника є формою оперативного обліку, що містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для накопичення і відображення відомостей про стан його розрахунків з бюджетом. В інтегрованій картці платника, зокрема, відображаються вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення контролюючих органів, рішення судів, відомості про надходження коштів та інші первинні документи.
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Порядку №5 підставою для погашення (зменшення) заборгованості в інтегрованій картці платника є, серед іншого, судове рішення, яке набрало законної сили та яким скасовано раніше прийняте рішення контролюючого органу.
Позивач перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області як фізична особа-підприємець з 22.10.2013.
10.01.2024 позивач припинив підприємницьку діяльність, однак у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску його не було знято з обліку як платника єдиного внеску.
Як вбачається з листа-відповіді ГУ ДПС у Харківській області від 15.05.2026 № 15/ЗПІ/20-40-13-06-20, за даними інтегрованої картки платника податків станом на 22.02.2021 за платником обліковувалась заборгованість з єдиного внеску в розмірі 39 738,03 грн, загальна сума, якої складається із здійснених централізовано в автоматичному режимі, відповідно до вимог Порядку № 422, нарахувань, а саме: за II квартал 2016 рік - 2,29 грн (недоплачено, дата нарахування 19.07.2016); за III квартал 2016 рік - 957,00 грн (недоплачено, дата нарахування 19.10.2017); за VI квартал 2016 рік - 990,00 грн (недоплачено, дата нарахування 19.01.2017); І квартал 2017 рік - 2112,00 грн (недоплачено, дата нарахування 19.04.2017); за II - VI квартали 2017 рік - 6336,00 грн (недоплачено, дата нарахування 09.02.2018); І квартал 2018 рік- 2457,18 грн (недоплачено, дата нарахування 19.04.2018); ІІ квартал 2018 рік 2457,18 грн (недоплачено, дата нарахування 19.07.2018); ІІІ квартал 2018 рік 2457,18 грн (недоплачено, дата нарахування 19.10.2018); VІ квартал 2018 рік 2457,18 грн (недоплачено, дата нарахування 21.01.2019); І квартал 2019 рік - 2754,18 грн (недоплачено, дата нарахування 19.04.2019); ІІ квартал 2019 рік - 2754,18 грн (недоплачено, дата нарахування 19.07.2019); ІІІ квартал 2019 рік - 2754,18 грн (недоплачено, дата нарахування 21.10.2019); VІ квартал 2019 рік - 2754,18 грн (недоплачено, дата нарахування 20.01.2020); І квартал 2020 рік - 2078,12 грн (недоплачено, дата нарахування 21.04.2020); ІІ квартал 2020 рік - 1039,06 грн (недоплачено, дата нарахування 20.07.2020); ІІІ квартал 2020 рік - 3178,12 грн (недоплачено, дата нарахування 19.10.2020); VІ квартал 2019 рік - 2200,00 грн (недоплачено, дата нарахування 19.01.2021).
У зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску на виконання пункту 3 розділу VI Інструкції № 499, податковим органом направлено платнику податків сформовану в автоматичному режимі вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 22.02.22021 № Ф-319-06-У (узгоджену) на загальну суму 39 738,03 грн., однак доказів направлення та вручення позивачу вказаної вимоги суду не надано, оскільки архівні дані були втрачені внаслідок військової агресії російської федерації.
У подальшому вказана вимога була пред`явлена до виконання органу державної виконавчої служби, яким 09 січня 2024 року відкрито виконавче провадження № 73771925.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, було скасовано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження у зв`язку з пропуском контролюючим органом строку пред`явлення вимоги до виконання.
Водночас судовими рішеннями у справі № 520/1769/24 не було скасовано вимогу № Ф-319-06 від 22 лютого 2021 року.
У подальшому, у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 несплаченої заборгованості з єдиного внеску, яка станом на 31.03.2026 становила 39 534,78 грн, ГУ ДПС у Харківській області сформувало нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-286953-2040-У від 03.04.2026 на зазначену суму та направило її позивачу. Вказана вимога була повернута поштовим відправленням за закінченням строку зберігання та вважалася врученою 20.04.2026.
Відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
- платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
- вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.
Отже, на момент формування спірної вимоги № Ф-286953-2040-У від 03.04.2026 у матеріалах справи одночасно існувала попередня вимога № Ф-319-06-У від 22.02.22021 щодо заборгованості позивача, яка не була визнана судом протиправною та не була скасована контролюючим органом, а також мала інший порядковий номер, ніж попередня, що є прямим порушенням Інструкції №499. Саме ця обставина має істотне значення для вирішення спору.
Колегія суддів виходить з того, що вимога про сплату недоїмки з ЄСВ є не лише документом бухгалтерського обліку, а й документом, який відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI має примусовий характер та може бути пред`явлений до виконання.
Отже, формування нової вимоги за наявності попередньої невідкликаної вимоги має оцінюватися з урахуванням правових наслідків існування першої вимоги.
У цій справі відповідач не довів, що попередня вимога № Ф-319-06 від 22 лютого 2021 року була скасована, відкликана, погашена, визнана недійсною, замінена в установленому законом порядку іншою вимогою.
Навпаки, з матеріалів справи слідує, що попередня вимога продовжувала існувати, однак її примусове виконання стало неможливим у зв`язку із пропуском строку її пред`явлення до виконання.
Таким чином, контролюючий орган, замість належного врегулювання правового статусу попередньої вимоги, сформував нову вимогу щодо фактично тієї самої заборгованості.
Щодо постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 240/4809/19, на яку посилається апелянт, колегія суддів зазначає, що зазначена постанова підтверджує спеціальний характер законодавства про ЄСВ, однак не містить правового висновку про необмежене право контролюючого органу повторно формувати вимоги щодо тієї самої недоїмки за наявності чинної попередньої вимоги.
Отже, наведена апелянтом судова практика не спростовує висновків суду першої інстанції у цій конкретній справі.
Колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що пункт 59.5 статті 59 ПК України безпосередньо регулює податкові вимоги щодо податкового боргу.
Дійсно, положення Податкового кодексу України та Закону № 2464-VI регулюють різні види обов`язкових платежів.
Водночас колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, пославшись на пункт 59.5 статті 59 ПК України, не змінив правову природу спірних правовідносин, а застосував закріплений цією нормою підхід як такий, що відповідає принципам правової визначеності та недопущення повторного направлення вимоги щодо непогашеного боргу.
Пункт 59.5 статті 59 ПК України передбачає, що у разі зміни суми боргу після направлення вимоги, але непогашення боргу в повному обсязі, додаткова вимога не надсилається. Така конструкція законодавства спрямована на те, щоб одна й та сама заборгованість не породжувала множинності самостійних вимог до платника.
При цьому колегія суддів не застосовує зазначену норму як безпосереднє джерело виникнення чи припинення обов`язку зі сплати ЄСВ. Її зміст враховується виключно при оцінці доводів сторін щодо правової визначеності та правових наслідків повторного формування вимоги щодо непогашеної заборгованості.
Такий підхід не суперечить положенням Закону № 2464-VI, оскільки цей Закон не містить прямої норми, яка б дозволяла контролюючому органу необмежену кількість разів формувати нові вимоги щодо одного й того самого боргу без відкликання попередньої вимоги.
Сам факт відображення в інформаційно-комунікаційній системі ДПС станом на 31 березня 2026 року суми 39 534,78 грн не є достатнім доказом правомірності формування нової вимоги.
Облік певної суми заборгованості підтверджує стан розрахунків, але не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правові підстави для вчинення конкретної владної дії.
У цій справі відповідач довів наявність облікової суми недоїмки, однак не довів правомірність повторного оформлення цієї ж заборгованості окремою вимогою без припинення правових наслідків попередньої вимоги.
Таким чином, контролюючим органом не доведено відповідність спірної вимоги всім критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України.
При цьому, посилання відповідача на відсутність копії вимоги від 22.02.2021 № Ф-319-06 та доказів її вручення платнику податків у зв`язку з тим, що вказані матеріали не вважаються уцілілими внаслідок військової агресії російської федерації та захоплення адміністративної будівлі податкового органу під час тимчасової окупації м. Куп`янська Харківської області з 28.02.2022 по 10.09.2022, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наведені обставини не можуть трактуватись всупереч інтересам платника податків та не позбавляють контролюючий орган обов`язку належного формування податкових зобов`язань.
Інше тлумачення фактично дозволяло б контролюючому органу, не довівши припинення дії попередньої вимоги, повторно формувати вимоги щодо одного й того самого боргу, що створювало б для платника невизначеність щодо обсягу та підстав його обов`язку, а також можливість неодноразового застосування процедур стягнення однієї і тієї самої суми.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що повторне оформлення відповідачем тієї самої заборгованості окремою вимогою за відсутності доказів припинення правових наслідків попередньої вимоги є протиправним. Наявність у платника фактичної недоїмки сама по собі не усуває необхідності дотримання контролюючим органом встановленої законом процедури її визначення та стягнення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-286953-2040-У від 03.04.2026.
В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 по справі №520/14539/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна