ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
08 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 280/303/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Олефіренко Н.А., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року (суддя Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі №280/303/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень ОСОБА_1 на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду ОСОБА_1 у повному обсязі у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 на розрахунковий рахунок позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, є протиправною та порушує право позивача на належне грошове забезпечення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що приписи п.4 постанови КМУ №153 визначають обов`язкові умови, при виконанні яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода, зокрема військовослужбовець має бути прийнятий або призваний на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року. Наполягає, що позивачу правомірно не виплачено спірну винагороду згідно п.4 постанови КМУ №153, адже позивач уклав контракт раніше дати введення в Україні воєнного стану.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що у 2023 році між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.03.2024 №2705 вбачається, що з 03.06.2023 по 20.06.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Успенівка Пологівського району Запорізької області.
Вищевказана довідка видана на підставі журналу бойових дій 3 патрульного батальйону 23 оброгп НГУ, обліковий №766 дск від 01.04.2023 та наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04.07.2023 №165 (с/ч) (про оголошення періодів участі у заходах для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.).
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 17.08.2024 №514/13 вбачається, що з 03.06.2023 по 20.06.2023 та з 22.07.2023 по 20.08.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі/районах Запорізької області.
Відповідно до довідки №576/С виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області" вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.04.2024 пройшов медичний огляд у медичній (ВЛК) ДУ "ТМО МВС України по Запорізькій області". За результатами проведеного медичного огляду встановлено, що позивач має Захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини та Захворювання, Так, пов`язане з проходженням військової служби.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, про що свідчить видане Головним управлінням Національної гвардії України посвідчення серії НОМЕР_3 від 04.04.2024.
20.12.2025 відповідач листом на адвокатський запит представника позивача повідомив, що спеціальною створеною комісією військової частини розглянуті документи старшого солдата ОСОБА_1 , щодо включення його до наказу командира військової частини НОМЕР_1 на виплату одноразової грошової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025. За результатами розгляду прийнято рішення про відмову в нарахуванні та виплаті старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. грн. Відмова обумовлена відсутністю у старшого солдата ОСОБА_1 підстав, відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо не виплати грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої абзацом 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступе.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 (далі Постанова №153 в редакції станом на час спірних правовідносин) у п.1 Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Абзац 2 пункту 4 постанови КМУ №153 установив, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно до ст.4 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:
призову (направлення) громадян України на військову службу;
прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Колегія суддів погодує висновок суду першої інстанції, що станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) безпосередня участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій підтверджена.
Також, відповідно до довідки №576/С виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області" вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.04.2024 пройшов медичний огляд у медичній (ВЛК) ДУ "ТМО МВС України по Запорізькій області". За результатами проведеного медичного огляду встановлено, що позивач має Захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини та Захворювання, Так, пов`язане з проходженням військової служби.
Матеріали справи не містять доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.
Отже, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що він правомірно відмовив позивачу у виплаті спірної одноразової грошової винагороди, яка визначена абз. 2 п.4 постанови КМУ №153.
За цих обставин, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав визнати протиправною відмову відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, а також про необхідність з метою належного захисту прав позивача зобов`язати відповідача вчинити дії.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Н.А. Олефіренко
суддя О.М. Лукманова