ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
14 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 280/8142/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року (суддя Богатинський Б.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить:
- визнати протиправною та дискримінаційною позначку в Особливостях протоколу - рішення №923140181476 від 09.01.2023 та від 03.09.2024 року - «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.», «Вид перерахунку» - «Макетна обробка» та скасувати рішення № 923140181476 від 09.01.2023 та від 03.09.2024 року стосовно розрахунку пенсії позивачу та розрахунку суми боргу за період з 01.01.2017 року по 28.02.2025 року в порядку та у способі не відповідному до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме без здійснення індексації, перерахунків, без врахування автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.01.2017 по 28.02.2025 р та виплачених разом в березні 2025 року в порядку та у спосіб, що не відповідає вимогам Закону № 2050-III;
- зобов`язати відповідача - негайно припинити дискримінацію та утриматися від вчинення дій, що призвели до цієї дискримінації та порушення принципу недискримінації, зокрема від виконання протиправних дискримінаційних вказівок Пенсійного фонду стосовно виплати пенсії громадянам, що виїхали на ПМЖ за кордон без автоматичного перерахунку та індексації на момент виплати; усунутись від опрацювання справи позивача в режимі «макетної обробки»; нарахувати та виплатити Позивачу пенсію без застосування режиму «Макетної обробки»; здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період починаючи з 01.01.2017 року в розмірі на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, за винятком сплачених сум, здійснити розрахунок та виплату на визначений банківський рахунок Позивача та пенсії починаючи з 01.01.2017 року, з урахуванням понаднормового стажу 13 років Позивача відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням індексації, обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, встановленням вікових надбавок та доплат, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії;
- нарахувати позивачу компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 01.01.2017 по 28.02.2025 р, виплачені в березні 2025, окремо для кожного місяця. Розрахунок компенсації здійснити шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки починаючи з 01.01.2017 року до виплати у березні 2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з дати поновлення 01.01.2017 по 28.02.2025, відповідно до положень частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та здійснення в протоколах призначення пенсії в графі «Особливості» напису «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; Призначення за рішенням суду», без здійснення індексації, перерахунків, без врахування автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст. 27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; Призначення за рішенням суду» та з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2017 по 28.02.2025, із урахуванням індексації, обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, встановленням вікових надбавок та доплат, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.01.2017 по 28.02.2025 в порядку та у спосіб, що не відповідає вимогам Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу та з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зазначено, що суд першої інстанції, фактично визнавши незаконність наслідків такого способу обробки пенсійної справи, не надав належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправними самих дій щодо застосування режиму «макетної обробки».
Відповідач безпідставно застосував загальний порядок обчислення понаднормового стажу та визначив його лише у розмірі 8 років, фактично проігнорувавши спеціальний правовий статус позивача як особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідач протиправно не врахував позивачу 13 років понаднормового стажу відповідно до статті 56 Закону №796-XII, а суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Відповідачем також подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зазначено, що суд не врахував, що особа яка звертається до пенсійного органу із заявою про призначення, поновлення чи перерахунок пенсії повинна пред`явити чинні паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.
Позивачем не було дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки документу, який би засвідчував громадянство України позивача ним не було надано.
Доводів, що строк був пропущений з поважних причин, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасно звернутись до суду з позовом, позивач не навів.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивачу призначена пенсія за віком.
Позивач виїхав на постійне проживання до Ізраїлю.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі № 280/11745/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення позивачу виплати пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити позивачу виплату пенсії з 01.01.2017. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі №280/11745/21, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року в адміністративній справі №280/11745/21 скасовано в частині відмови в зобов`язанні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів та прийнято в цій частині нову постанову. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фону України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії з 01.01.2017. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 в адміністративній справі №280/11745/21 залишено без змін.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 280/10177/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2017 на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», з виплатою усієї суми заборгованості, що виникла за період її несплати.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 28.05.2025 №0800-0202-8/51696 повідомило, що доплату за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 проведено разом з основним розміром пенсії у березні 2025 року на зазначений у заяві ОСОБА_1 банківський рахунок.
До листа від 28.05.2025 відповідач надав протокол перерахунку пенсії №923140181476 від 09.01.2023 та від 03.09.2024 з якого позивач дізнався про порушення свого права на здійснення належного розрахунку його поновленої пенсії та звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність дій не було доведено.
Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-ІV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закон №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закон №1058-IV мінімальна пенсія це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що з дня призначення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV, будь-яких обмежень його прав як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.
Рішення суду по справі №280/11745/21 не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам, а Закон №1058-IV також не містить застережень щодо встановлення фіксованого (твердого) розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.
Як встановлено судом першої інстанції, у протоколах перерахунку пенсії, рішення №923140181476 від 09.01.2023 та від 03.09.2024, в графі «Особливості» зазначено: «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; Призначення за рішенням суду».
Суд першої інстанції вірно встановив порушення відповідачем права позивача на належний розрахунок пенсії, оскільки з часу поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону №1058-IV, будь-яких обмежень його прав як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Суд дійшов вірного висновку, що при призначенні позивачу пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону №1058-ІV, а дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу за період з дати поновлення 01.01.2017, відповідно до положень частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та здійснення в протоколах призначення пенсії в графі «Особливості» напису «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; Призначення за рішенням суду» є протиправними.
Суд вірно встановив необхідність зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача без застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; Призначення за рішенням суду» та з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2017.
Відповідно до частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV, з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 42 Закону №1058-ІV пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було виключено частину 1 статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину 2 статті 42 цього Закону.
Положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону №1058-ІV (в редакції від 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX було викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Суд вірно встановив, що протягом усього періоду існування спірних у цій справі правовідносин, норми Закону № 1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Розділ XV Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій» у 2019 році від 20.02.2019 № 124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV , яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
Суд вірно зазначив, що дія Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», враховуючи пункт 1 Порядку №124, поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.
01 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно пп. 1 п. 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Також, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» № 127 від 22.02.2021, якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
У 2022 році відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 № 118 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.
Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796.
Суд першої інстанції вірно встановив, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку № 124 на виконання ч. 2 ст.42 Закону № 1058-ІV.
Позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
Суд вірно встановив наявність підстав для задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахування даних по заробітній платі, що містяться в пенсійній справі та індексації, масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.ст. 27, 28, ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 41, 43 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що не підлягає задоволенню вимога щодо зобов`язання відповідача усунутись від опрацювання пенсійної справи в режимі «макетної обробки».
Суд вірно зазначив, що застосований судом спосіб захисту є належним способом захисту у даній справі та покладає на відповідача обов`язок проведення перерахунку та виплату пенсії з урахуванням норм чинного законодавства, що виключає можливість при виконанні рішення обмежувати право позивача.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період починаючи з 01.01.2017 в розмірі на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, за винятком сплачених сум, в березні 2025 року.
Як встановив суд першої інстанції, представник позивача вважає, що відповідачем не враховано, що в березні 2025 року мінімальна пенсія для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», становила 2361 гривню.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2 093,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн.
Як встановив суд, на виконання рішення суду відповідачем було поновлено виплату пенсії позивача з 01.01.2017.
Суд вірно врахував, що статті 28 Закону № 1058-ІV зазнавала змін, однак, розмір мінімальної пенсії встановлювався не менше прожиткового мінімуму, а розмір пенсії позивача після її поновлення складає 1515,22 грн, що є менше прожиткового мінімуму встановленого, зокрема, з 2020 року.
Суд дійшов вірного висновку, що пенсія позивача підлягає перерахунку згідно положень статті 28 Закону № 1058-ІV, чинної станом на конкретний період (кожний місяць відповідного року за період, починаючи з 01.01.2017).
Суд також вірно зазначив, що оскільки з дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду, позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Разом з тим суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що розмір доплати повинен розраховуватися на дату виплати, оскільки вона розраховується на момент обчислення пенсії і у подальшому перераховується.
Щодо посилань представника позивача на знецінення національної валюти через інфляцію, що призвело до отримання позивачем пенсії за 2017 рік та інші роки фактично у меншому розмірі, суд зазначає, що зазначене спірне питання має вирішуватись у визначеному Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статті 1 Закону України № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 6 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Відповідно до статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Пунктами 3 та 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 у розмірі 48794,63.
Компенсація втрати частини доходів розрахована на загальну суму доплати пенсії за період з 01.01.2017 по 28.02.2025.
Суд вірно врахував відсутність доказів нарахування компенсації втрати частини доходів у спосіб, що визначений статтею 3 Закону №2050-III та пунктами 3 та 4 Порядку №159, а саме з суми не виплаченого доходу (пенсії) за відповідний місяць на індекс інфляції у відповідний період невиплати такого доходу (пенсії).
Недоотримання позивачем сум пенсії за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Здійснення відповідачем розрахунку заборгованості одним платежем на виконання судового рішення не змінює характер соціальних виплат як періодичних.
Суд вірно зазначив, що бездіяльність відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати такого доходу є протиправною, тому з метою ефективного захисту та відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу та з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно розміру понаднормового стажу позивача 13 років відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як було встановлено судом відповідно до наявних матеріалів справи відповідачем врахований понаднормовий стаж у розмірі 8 років.
Суд вірно врахував доказів звернення до відповідача з заявою про перерахунок понаднормового стажу, доказів понаднормового стажу позивача у розмірі 13 років на підтвердження неправомірності дій відповідача.
Щодо строку звернення до адміністративного суду.
Як встановлено судом, підставою для звернення до суду з цим позовом, слугував лист відповідача від 28.05.2025 та надані до нього протоколи розрахунку від 09.01.2023 та від 03.09.2024, доплату проведено позивачу у березні 2025 року.
З позовом позивач звернувся до суду 17.09.2025, тобто в межах строку встановленого ст.122 КАС України.
Суд вірно зазначив, що ним не було встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Доводи апеляційних скарг вказаного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 14 жовтня 2026 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш