ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
13 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 280/10470/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі
апеляційну скаргу Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2026 в адміністративній справі №280/10470/25
за позовом ОСОБА_1
до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Державної міграційної служби України, Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 15.05.2025 щодо скасування позивачу його реєстрації за адресою: м.Київ вул.Північна, буд.2, гуртожиток;
- зобов`язати Оболонську районну і місті Києві державну адміністрацію поновити позивачу його реєстрацію за адресою: м. Київ вул. Північна, буд. 2 , гуртожиток.
В обґрунтування позову зазначено, що 13 травня 2025 року позивач звернувся до ЦНАП Солом`янського району м. Києва із заявою про реєстрацію місця проживання за новою адресою: АДРЕСА_1 . На підставі ордера 14 травня 2025 року Оболонська РДА здійснила реєстрацію та надіслала електронне повідомлення для зняття з реєстрації за попередньою адресою в м. Запоріжжі. Проте орган реєстрації Запорізької міської громади відхилив повідомлення, зазначивши, що за вказаною адресою «залишається зареєстрованою малолітня дитина позивача 2013 р.н.». На цій підставі ДМС України листом від 04.08.2025 фактично визнала реєстрацію в Києві недійсною. Проте дитина фактично проживає з матір`ю за тією ж адресою, що підтверджено довідкою ОСББ «Комунальник-14» №3107/1 від 31.07.2025. Зазначає, що факт проживання дитини з матір`ю жодним чином не може бути підставою для відмови у реєстрації.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.05.2025 щодо скасування реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію поновити реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , гуртожиток
Стягнуто з Оболонської районної і місті Києві державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація подала апеляційну скаргу, в якій просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, мотивуючи рішення, послався на постанову Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016, яка втратила чинність у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022.
Від Державної міграційної служби України до суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зауважено, що Державна міграційна служба України не була суб`єктом прийняття спірного рішення та не вчиняла дій, які є предметом судового оскарження у цій справі.
Окремо звернуто увагу суду апеляційної інстанції на те, що під час перегляду справи слід врахувати розмежування компетенції органів реєстрації та Державної міграційної служби України, визначене Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 265.
Від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що апеляційна скарга фактично не спростовує жодної із встановлених судом фактичних обставин. Основний довід апеляційної скарги про застосування судом першої інстанції Постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016, яка втратила чинність у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022, є, на думку позивача, формальним та не впливає на законність рішення та не може бути самостійною підставою для скасування рішення. Позивач вважає, що ані апеляційна скарга, ані матеріали справи не містять жодної норми Закону України №1871-ІХ або Постанови Кабінету Міністрів України № 265, яка б прямо надавала органу реєстрації право скасовувати вже проведену реєстрацію місця проживання лише тому, що після її здійснення інший орган повідомив про реєстрацію малолітньої дитини за попередньою адресою.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 13.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Відділ) через управління (Центр) надання адміністративних послуг Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
14.05.2025 працівниками Відділу здійснено реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , гуртожиток (далі - Житло) з одночасним зняттям з адреси: АДРЕСА_2 .
15.05.2025 о 08:35 до Відділу надійшло електронне повідомлення (ідентифікатор повідомлення 17581925), ініціатор повідомлення UA2306007[телефон приховано] (Запорізька міська територіальна громада), про повернення без виконання заяви про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 з адреси: АДРЕСА_2 , оскільки за адресою вибуття ОСОБА_1 , залишається зареєстрованою малолітня дитина позивача без батьків, що суперечить пункту 4 статті 5 Закону.
Враховуючи, що реєстрація місця проживання проведена з порушенням вимог встановлених Законом, Відділом прийнято рішення про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Житлі.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також застосував Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, та норми Цивільного і Сімейного кодексів України. Також виходив з того, що з урахуванням положень пунктів 19, 27 Правил № 207, до повноважень працівника органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг не належить перевірка достовірності документів, поданих особою для реєстрації місця проживання. Судом було встановлено, що позивачем подано до органу реєстрації заяву відповідної форми та надано всі необхідні документи, відповідно Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», проте, відповідачем, на думку суду, неправомірно було визнано реєстрацію позивача не дійсною. Суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем покладених на нього Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" обов`язків призводить до порушення прав позивача, які підлягають безумовному захисту.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку згідно з мотивами апеляційної скарги, колегія суддів зазнає наступне.
Відповідно до частини другої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Як вбачається із рішення суду першої інстанції, на думку суд, «питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюються Законами України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а також Цивільним і Сімейним кодексами України».
Тобто, саме керуючись цими нормативними актами Запорізький окружний адміністративний суд постановив рішення від 18.05.2026 у справі №280/10470/25.
Водночас колегія суддів зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 втратила чинність 14.03.2022 у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 № 265, якою затверджено новий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування). Отже, на час виникнення спірних правовідносин (травень 2025 року) постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 не діяла та не підлягала застосуванню.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, що втратили чинність на час вчинення спірних реєстраційних дій (14.05.2025)», що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2026 в адміністративній справі №280/10470/25 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Державної міграційної служби України, Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Кальник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов