П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 540/1195/22
перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
повний текст судового рішення
складено 18.03.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді - Казанчук Г.П.
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 540/1195/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок індексації,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії щодо не донарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2004 по 06.11.2015;
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії на користь позивача заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2004 по 06.11.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період проходження служби в органах внутрішніх справ йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 14.06.2004 по 06.11.2015.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії щодо не донарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2004 по 06.11.2015.
Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 14.06.2004 по 06.11.2015.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є державною соціальною гарантією, яка підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, а базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін є місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці за рахунок її постійних складових. Водночас вимогу про стягнення заборгованості суд визнав передчасною, оскільки відповідний перерахунок індексації не проведено і розмір виплати не визначений.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що провадження у справі було зупинено ухвалою суду від 10.08.2022 до припинення або скасування воєнного стану, а рішення ухвалено в день поновлення провадження - 18.03.2026, без надання відповідачу можливості подати відзив і докази, що суперечить частинам другій, третій статті 237 КАС України.
По суті спору апелянт зазначає, що надані позивачем копії карток про нараховане грошове забезпечення містять відомості про нарахування індексації; згідно з пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, місяць зростання грошових доходів без перегляду їх мінімальних розмірів (у тому числі у разі підвищення винагороди за працю) вважався базовим, з якого обчислення індексу споживчих цін розпочиналося знову. Відповідно до листа УМВС України в Херсонській області від 16.04.2026 № 192/10-2026 позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація у місяцях, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, а саме: у лютому 2007 року - 144,24 грн., березні 2007 року - 29,35 грн., квітні 2007 року - 47,00 грн., листопаді 2008 року - 85,63 грн., грудні 2008 року - 89,65 грн., жовтні 2014 року - 680,15 грн., листопаді 2014 року - 196,10 грн., грудні 2014 року - 225,01 грн., січні - квітні 2015 року - по 263,09 грн., травні 2015 року - 618,74 грн., листопаді 2015 року - 250,25 грн.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон України «Про Національну поліцію», оскільки в період служби позивача діяв Закон України «Про міліцію», не перевірив наявність умов для проведення індексації у спірний період (перевищення порогу індексації), а також послався на висновки Верховного Суду у справах № 380/4689/21, № 200/3859/21, № 420/3593/20, які стосуються інших періодів та інших правовідносин.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 продовжено строк розгляду адміністративної справи.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2026 у позивача та відповідача витребувано копії особових карток ОСОБА_1 по грошовому утриманню, які зазначені як додаток до позовної заяви, однак відсутні в матеріалах справи.
07.10.2026 на виконання зазначеної ухвали до суду надійшли засвідчені копії особових карток (розрахункових карток) ОСОБА_1 по грошовому утриманню за 2004 - 2015 роки.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 з 14.06.2004 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ (Нововоронцовський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області).
21.12.2021 позивач звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення. Листом від 21.01.2022 № 30/04/2-2022 відповідач надав позивачу довідки про розмір його грошового забезпечення.
Згідно з витребуваними судом апеляційної інстанції копіями особових карток по грошовому утриманню, за період служби позивача розмір його грошового забезпечення неодноразово збільшувався за рахунок постійних складових, зокрема:
- у 2004 році позивачу нараховувались посадовий оклад 110 грн., оклад за спеціальним званням 110 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 5 % (11,00 грн.), з липня 2004 року - у розмірі 10 % (22,00 грн.), а також щомісячна надбавка (231,00 грн., згодом - 242,00 грн.);
- з 2006 року позивачу встановлено додаткові щомісячні надбавки, а наказом від 31.01.2006 № 57 о/с присвоєно чергове спеціальне звання;
- з січня 2008 року у зв`язку з упорядкуванням структури та умов грошового забезпечення посадовий оклад позивача збільшено зі 110 грн. до 650 грн., встановлено надбавку за особливості (умови) служби, внаслідок чого загальний розмір грошового забезпечення збільшився з 594,00 грн. до понад 1500 грн.;
- з 11.06.2008 (наказ від 11.06.2008 № 86 о/с) позивача призначено на іншу посаду, надбавку за вислугу років збільшено до 20 % (153,00 грн.), з листопада 2008 року - збільшено оклад за спеціальним званням до 115 грн.;
- з 31.07.2011 (наказ № 195 о/с) позивачу присвоєно спеціальне звання капітана міліції, оклад за спеціальним званням збільшено до 120 грн.;
- з 26.09.2012 позивача призначено на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку, встановлено надбавку за оперативно-розшукову діяльність (50 %, 325,00 грн.), а з 01.11.2012 надбавку за вислугу років збільшено до 25 % (192,50 грн.).
Не погоджуючись з ненарахуванням та невиплатою індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2004 по 06.11.2015, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Копії особових карток позивача по грошовому утриманню зазначені як додаток до позовної заяви, однак у матеріалах справи були відсутні, у зв`язку з чим були витребувані судом апеляційної інстанції та підлягають оцінці разом з іншими доказами у справі.
Правовідносини щодо індексації грошових доходів населення у спірний період регулювалися Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Грошове забезпечення працівників міліції у спірний період визначалося відповідно до Закону України «Про міліцію» та актів Кабінету Міністрів України і, як грошовий дохід, що не має разового характеру, підлягало індексації відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII та пункту 2 Порядку № 1078. Тому посилання суду першої інстанції на положення Закону України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015, є помилковими, проте не впливають на те, що індексація грошового забезпечення позивача у спірний період мала здійснюватися відповідно до Закону № 1282-XII та Порядку № 1078.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII (у редакції, чинній у спірний період) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Отже, у спірний період кожне підвищення грошового забезпечення за рахунок його постійних складових (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних надбавок) визначало новий базовий місяць, з якого обчислення індексу споживчих цін розпочиналося спочатку, а індексація підлягала нарахуванню лише у разі, якщо індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з наступного за базовим місяця, перевищував поріг індексації.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20 та від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, на які послався і суд першої інстанції, для визначення базового місяця для проведення індексації необхідно обрати місяць, у якому грошове забезпечення зросло за рахунок його постійних складових; до 01.12.2015 базовим був місяць прийняття на роботу (службу) та місяць збільшення заробітної плати (грошового забезпечення).
Таким чином, право позивача на отримання індексації за конкретні місяці спірного періоду залежить від того, коли саме відбувалося підвищення його грошового забезпечення та чи перевищив у подальшому індекс споживчих цін поріг індексації. Натомість суд першої інстанції, правильно навівши зазначені норми та висновки Верховного Суду, не встановив жодних обставин щодо розміру грошового забезпечення позивача, місяців його підвищення та фактично нарахованих сум індексації, а лише виходив з твердження позивача про те, що індексація йому взагалі не нараховувалась і не виплачувалась, та зобов`язав відповідача нарахувати і виплатити індексацію за весь період служби з 14.06.2004 по 06.11.2015.
Разом з тим, як встановлено колегією суддів з витребуваних копій особових карток по грошовому утриманню, розмір грошового забезпечення позивача протягом спірного періоду неодноразово збільшувався саме за рахунок його постійних складових - підвищення посадового окладу (з 110 грн. до 650 грн. з січня 2008 року), окладу за спеціальним званням у зв`язку з присвоєнням чергових спеціальних звань, надбавки за вислугу років (з 5 % до 10 %, 20 % та 25 %), встановлення нових щомісячних надбавок у зв`язку з призначенням на інші посади.
Відповідно кожен місяць такого підвищення в силу пункту 5 Порядку № 1078 був базовим для обчислення індексу споживчих цін.
Крім того, з наданого апелянтом листа від 16.04.2026 № 192/10-2026 вбачається, що у місяцях, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком від відповідного базового місяця, перевищував поріг індексації, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення (у лютому - квітні 2007 року, листопаді - грудні 2008 року, жовтні 2014 року - травні 2015 року, листопаді 2015 року). Отже, твердження позивача про те, що індексація йому взагалі не нараховувалась та не виплачувалась, спростовується матеріалами справи.
При цьому позивач не навів, у які саме місяці спірного періоду, з урахуванням базових місяців підвищення його грошового забезпечення, індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, однак індексація йому не була нарахована чи була нарахована у меншому розмірі, а матеріали справи таких обставин не містять. Наявні у справі докази не підтверджують порушення відповідачем порядку нарахування індексації грошового забезпечення позивача у спірний період.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Оскільки факт протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2004 по 06.11.2015 не знайшов свого підтвердження, підстави для задоволення позову відсутні.
З огляду на висновок про відсутність підстав для задоволення позову по суті, колегія суддів не вбачає необхідності окремо надавати оцінку доводам апелянта щодо ухвалення рішення судом першої інстанції в день поновлення провадження у справі, оскільки докази, на неподання яких посилається апелянт, досліджені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а відповідач є суб`єктом владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 540/1195/22 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок індексації - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко